Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
№ 22-ц/824/13421/2024
м. Київ Справа № 753/13677/23
15 жовтня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кафідової О.В.
суддів: Оніщука М.І.
Шебуєвої В.А.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Котвицького В.Л. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
В обгрунтування заявлених вимог зазначала, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, у період якого у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує на те, що після розірвання шлюбу фактично вона з відповідачем не спілкується, спільного господарства не ведуть. Відповідач не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його розвитком, матеріально не підтримує.
Зазначає, що угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між нею та відповідачем досягнуто не було, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, будь-які спроби переговорів з відповідачем стосовно вирішення цього питання не призводять ні до яких результатів у зв'язку з чим вона вимушена звернутись до суду.
Вказує на те, що відповідач є працездатним, працює лікарем ортопедом- травматологом відділення травматології КНП "Київської міської клінічної лікарні № 1" та отримує заробітну плату в середньому в розмірі 26 750,46 грн.
З огляду на вище викладене просила суд стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року, 09 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції не врахував відсутності між сторонами домовленості про сплату аліментів на дитину та їх розмір, можливість платника аліментів у будь- який момент відкликати свою заяву про відрахування аліментів з його заробітної плати, а також те, що одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду з позовом про їх стягнення.
27 вересня 2024 року до Київського апеляційного суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач зазначав, що він добровільно перераховує аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 всіх видів заробітку. Окрім того ним було оплачені курси програмування та перераховувались кошти сину. Також вказує на те, що він має ряд тяжких захворювань на підтвердження чого ним було надано до суду першої інстанції докази. Зазначає, що на його утриманні перебувають його батьки.
Вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та прийшов до правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на вище викладене просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження видане відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки Садівничого товариства «Сонячний» Дарницького району м. Києва від 29 червня 2023 року ОСОБА_1 та діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 фактично постійно проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб, зареєстрований 19 жовтня 2002 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1540, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
26 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до головного лікаря КНП «КМКЛ № 1» з заявою про відрахування аліментів за місцем роботи відповідно до якої у ОСОБА_2 знаходяться на утриманні малолітній син ОСОБА_3 та повнолітня донька ОСОБА_4 , яка навчається в Національному авіаційному університеті.
З урахуванням вище викладеного просив здійснювати відрахування з його заробітної плати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 заробітку.
Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 останній має ряд захворювань, а саме: Цереброваскулярна хвороба. Повторне минуще порушення мозкового кровообігу за типом транзиторної ішемічної атаки у вертебро-базилярному судинному басейні на тлі прогресуючої дисциркуляторної, атеросклеротичної, дисметаболічної енцефалопатії III ст. в обох судинних басейнах. Наслідки перенесеного гострого мозкового інсульту (2013 р.) за ішемічним типом у вертебро-базилярному судинному басейні. Б-подібна звитість обох ВСА в сегментах. Кінкінг обох ВСА в дистальному відділі сегментів С1. Аплазія задньої лівої комунікантної артерії, передньої комунікантої артерії (Вілізієве коло не замкнуте) (МСКА 07.06.2023). Виражений лівобічний геміпарез. Виражена вестибулярна дисфункція. Цефалгічний, астено-невротичний синдром. Гіпертонічна хвороба III ст., кризовий перебіг (кризи 09.06.; 14.06.; 16.06.2023 р.), З ст.; ризик високий. СН НА ст. ІХС. Стенокардія напруги. ФК II. Атеросклеротичний кардіосклероз. Дисліпідемія. Цукровий діабет, тип II, середнього ступеня тяжкості, стадія субкомпенсації. Діабетична полінейропатія з трофічними розладами. Часткова низхідна атрофія зорового нерву правого ока. Пресбіопсія сітківки за гіпертонічним типом обох очей. Гіпертонічна кардіоміопатія. Гіпертонічна хвороба 3 ст, ст 3, ризик високий, СН 1 ст. гіперліпідемія. Вперше виявлений цукровий діабет, тип 2, середньої ступені важкості, стадія субкомпенсації, що підтверджується відповідними Виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що відповідач має ряд тяжких захворювань, на його утриманні перебувають непрацездатні батьки, які також потребують лікування, у зв'язку з чим відповідач на своє лікування та лікування батьків витрачає значні грошові кошти, що підтверджується копіями квитанцій.
Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, не спростовано доводів викладених відповідачем у відзиві, зокрема позивач не спростувала ту обставину, що відповідач добровільно сплачує аліменти на утримання їх спільної дитини.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 51 Конституції Україниг арантовано, а ст.180СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 179 СК України передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідач не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його розвитком, в достатньому розмірі матеріально не підтримує.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав, що він має ряд тяжких захворювань, ним було оплачене навчання на курсах програмування та регулярно
перераховувались кошти на картку сина. Крім, того ним також добровільно перераховуються аліменти на утримання, в розмірі 1/3 всіх видів заробітку на двох дітей. Звертав увагу суду на те, що на його утриманні перебувають його батьки похилого віку.
На підтвердження своїх заперечень відповідачем було надано довідку про здійснення відрахування та виплат, виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, копії пенсійних посвідчень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , довідку до акту огляду медико- соціальною експертною комісією, відповідно до якої ОСОБА_6 має першу групу інвалідності та копію квитанцій.
Разом з тим, надаючи оцінку наданим відповідачем доказів в частині того, що відповідач добровільно сплачує аліменти колегія суддів зазначає, що добровільний спосіб виконання батьками обов'язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів та порядок їх відрахування регулюється нормами статті 187 Сімейного кодексу України.
Особа, може подати заяву за місцем отримання доходу (за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії тощо) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії.
У заяві має бути зазначено розмір відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також одержувач аліментів. Форма заяви про відрахування аліментів на дитину законодавством не визначена, тому викладається в простій письмовій формі.
Розмір, у якому будуть провадитися відрахування, визначається платником самостійно. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати у випадку добровільної сплати аліментів законодавством не встановлені, тобто максимальна межа не визначена. Проте мінімальний розмір аліментів на одну дитину та загальні правила щодо розміру аліментів обов'язково враховуються.
Якщо строк, протягом якого провадяться відрахування із заробітної плати, у заяві не визначений, вони провадяться доти, поки заява не буде відкликана або змінена. Однак, і при зазначеному в заяві строку, вона може бути відкликана платником до його закінчення. Мотиви відкликання заяви в будь-якому випадку не підлягають з'ясуванню.
Відрахування коштів на утримання дитини з ініціативи платника з його заробітної плати не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку. Одержувач може звернутися до суду з такою вимогою у випадку, якщо він не згодний, наприклад, з розміром, у якому виплачуються аліменти за заявою платника.
З викладеного вбачається, що платник аліментів може у будь-який момент відкликати таку заяву, а одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду із позовом про стягнення, а тому добровільна сплата аліментів не можу бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Окрім того, на підтвердження того, що відповідач витрачає кошти на ліки, до суду першої інстанції було надано копії квитанцій, проте колегія суддів зазначає про те, що надані докази не підтверджують доводи відповідача, оскільки з наданих квитанції неможливо встановити які ліки були придбані, ким саме вони були придбані та для кого.
Також колегія суддів зазначає, що відповідачем не було надано доказів того, що на його утриманні перебувають його батьки похилого віку, оскільки лише наявність копій пенсійних посвідчень не може свідчити про те, що батьки перебувають на утриманні відповідача.
З урахуванням вище викладеного, беручи до уваги інтереси дитини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Аналізуючи зазначене в сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід задовольнити, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
Відповідно до положень частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатом розгляду апеляційної скарги апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - частина 4 статті 382 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судовий збір є складовою судових витрат.
За загальними правилами цивільного судочинства судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом.
При цьому судовий збір як складова судових витрат виконує компенсаційну, превентивну і соціальну функції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України - частина 1 статті 141 ЦПК України.
Відповідно пункт 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача в дохід держави підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви (1073,00 грн.) та апеляційної скарги (1 610,40 грн.) у розмірі 2 683,40 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 серпня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) в дохід держави судові витрати у розмірі 2 683,40 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Судді: