Справа №368/1191/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5330/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
08 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2024, -
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8 ,
засудженого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 ,
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6 ,
представника ВК
«Кагарлицька виправна колонія №115) ОСОБА_9 ,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 08.08.2024 у задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання за вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 20.02.2023 - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції вважав передчасним робити висновок, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, враховуючи значний невідбутий строк покарання засудженим, наслідки вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння у вигляді смерті людини, незначний розмір відшкодування шкоди і судових витрат потерпілому згідно вироку суду та незважаючи на наявність 3 заохочень від адміністрації установи під час відбування покарання від 4.01.2024, 3.04.2024, 3.07.2024 року за неухильне дотримання норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, добросовісне та відповідальне виконання покладених обовязків, за неухильне дотримання правил трудового розпорядку і вимог безпеки праці та за сумлінну працю на підприємстві.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Кагарлицького районного суду київської обалсті від 08 серпня 2024 року, якою було відмовлено в задоволенні подання начальника ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовне дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги захисник вказує, що під час відбування покраання у ДУ«Кагарлицька виправна колонія (№115)» ОСОБА_7 , зарекомендував себе позитивно: має три заохочення та не має жодного стягнення. З початку відбування покарання працевлаштований, до виконання робіт по благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою, звернувся із заявою про відрахування коштів з його заробітної платні на погашення цивільного позову.
Окрім того, захисник звертає увагу, що відповідно до ст. 123 КВК України засуджений приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу на зсуджених, відвідує лекції правового характеру, культурно-масові заходи, утримує в оститі та порядку спальне місце, завжди має охайний зовнішній вигляд; відповідно до ст. 110 КВК України підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними шляхом телефонних розмов, а також особистих зустрічей, стосунки доброзичливі. Також апелянт вказує, що у колективі засуджений не конфліктний. Підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує передбачені законом вимоги персоналу ДУ, до праці ставить добросовісно, порушень правил техніки безпеки та правил пожежної безпеки не допускає, дбайливо ставить до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням, на заходи виховного та профілактичного характеру реагує правильно та робить належні висновки.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до характеристики засудженого, за час перебування у ДУ характеризується позитивно, в установі режим тримання не порушував, покладепні на нього обов'язки виконує старанно і вчасно, проявляє особисту ініціативу в роботах по благоустрою установи.
Що стосується посилань суду на те, що ОСОБА_7 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння та спричинив смерть потерпілої, то як зазначає захисник, вказані обставини були враховані судом при призначенні ОСОБА_7 покарання, а при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від вдібування покарання суду належало врахувати термін фактичного відбуття покарання, передбачений ч. 3 ст. 81 КК України, а також доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Також суд у своїй ухвалі констатував наявність позитивних характеристик ОСОБА_7 , а також заохочень за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці, проте не взяв до уваги ці обставини, посилаючись на те, що засуджений на підставі його заяви про зарахування для виконання робіт, не вважав факт залучення засудженого до праці беззаперечною підставою для умовно-дострокового звільнення. Про те, як зазначає апелянт, вказаний висновок не ґрунтується на вимогах закону, зокрема ст. 81 КК України, для застосування якої не має значення підстава залучення засудженого до праці, а має значенняф ставлення засудженого до праці. Окрім того, суд не врахував того, що засуджений підтримує соціальні, доброзичливі зв'язки з рідними, що також дає підстави для застосування вимог ст. 81 КК України.
Отже, на думку апелянта, за умови, що ОСОБА_7 фактично відбув не менше половини строку покарання, призначеного вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року, та своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, він може бути звільненим від відбування покарання умовно-достроково на 1 рік 5 місяців 11 днів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, його захисника та представника колонії, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Зараховано час перебування під вартою та відбування покарання за скасованим вироком від 17 листопада 2021року з 11.02.2022 по 16.08.2022.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахується з24.07.2023.
Кінець строку покарання - 19.01.2026.
Відбув 1/2 строку покарання у виді позбавлення волі - 19.07.2024.
Начальник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» звернувся до КагарлицькогорайонногосудуКиївської областіз поданням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Відповідно до ст. 81 КК України умовно - дострокове звільнення може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, єдиною і достатньою підставою умовно - дострокового звільнення ( крім відбуття визначеної в законі частини строку покарання) є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбуття покарання, а також після фактичного відбуття засудженим відповідного строку покарання, передбаченого ч.3 ст. 81 КК України.
Згідно із ч. 1ст. 6 КВК України під виправленням засудженого розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише коли засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Сумлінна поведінка визначається активною участю у суспільному житті, сумлінним виконанням громадських доручень у процесі відбування покарання, гарною поведінкою в побуті, прагненням засудженого своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, а також полягає у стримуванні від порушень режиму відбування покарання, у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Ця поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Відповідно до п.п. 18, 20 розділу IV Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам Rec (2003)22 «Про умовно-дострокове звільнення» критерії, якими повинні керуватися ув'язнені, щоби перейти до статусу умовно звільненої особи, мусять бути чіткими та конкретними. Також критерії мають бути реалістичними, оскільки треба враховувати особистість засудженого, соціальні та економічні умови, а також доступність програм реінтеграції. Критерії надання умовного звільнення слід застосовувати в такий спосіб, щоб забезпечити умовне звільнення всіх ув'язнених, які вважаються такими, що відповідають мінімальному рівню безпеки й можуть стати законослухняними громадянами.
Суд першої інстанції при розгляді подання, всупереч твердженням апелянта, ретельно та належним чином перевірив доводи щодо наявності підстав, передбачених ст. 81 КК України для умовно-дострокового звільнення. Так, судом першої інстанції під час судового розгляду було досліджено надані матеріали, заслухана думка представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)», засудженого ОСОБА_7 , прокурора та прийнято обґрунтоване рішення про відмову у задоволені клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
При цьому, судом першої інстанції, було враховано дані про особу засудженого ОСОБА_7 , значний невідбутий строк покарання, наслідки вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння у вигляді смерті людини, незначний розмір відкодування шкоди і судових витрат потерпілому згідно вироку суду, наявність 3 заохочень від адміністрації установи під час відбування покарання від 4.01.2024, 3.04.2024, 3.07.2024 року за неухильне дотримання норм які визначають порядок і умови відбування покарання, добросовісне та відповідальне виконання покладених обовязків, за неухильне дотримання правил трудового розпорядку і вимог безпеки праці та за сумлінну працю на підприємстві.
Враховуючи зазначені вище обставини в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_7 , хоч і відбув певну частину призначеного судом покарання, однак, наразі не характеризується як особа, яка сумлінною поведінкою та ставленням до праці довела своє виправлення, а тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково, з чим погоджується і колегія суддів.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про неналежне врахування судом першої інстанції всього комплексу даних про особу засудженого ОСОБА_7 , наявність заохочень, поведінку під час відбування покарання, ставлення до праці, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки суд першої інстанції належним чином врахував всі дані, які враховуються при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення засудженого за весь період відбування покарання, в тому числі і дані про особу засудженого ОСОБА_7 , його ставлення до праці та наявність заохоченьта обґрунтовано дійшов висновку про те, що застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є передчасним. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що, як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_7 прибув до ДУ «Кагарлицька виправна колонія (№115)» 28.08.2023, тоді як заохочення за за неухильне дотримання норм які визначають порядок і умови відбування покарання, добросовісне та відповідальне виконання покладених обовязків, за неухильне дотримання правил трудового розпорядку і вимог безпеки праці та за сумлінну працю на підприємстві, останній почав отримувати з 04.01.2024, тобто, фактично за пів року до можливості застосування до нього положень ст. 81 КК України, що не дає, на думку колегії суддів, достатніх підстав стверджувати про те, що засуджений своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці, саме, за весь час відбування покарання, довів своє виправлення та став на шлях виправлення.
Також, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції враховано і сукупність даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_7 , дотримання ним правил поведінки у виправній колонії та його участь у програмах, які проводяться в установі, а також його працевлаштування, які на переконання колегії суддів, дійсно свідчить проте, що у поведінці засудженого ОСОБА_7 мають місце позитивні тенденції у виправленні, однак, такі обставини у сукупності з усіма даними про особу засудженого ОСОБА_7 за весь час відбування покарання, на час розгляду клопотання Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» не доводять, що засуджений досяг достатнього ступеня виправлення та остаточно став на шлях перевиховання.
Щодо посилань захисника на звернення засудженого із заявою про відрахування коштів з його заробітної плати на погашення цивільного позову, з урахуванням даних про особу засудженого у сукупності з наслідками вчиненого ним злочину у виді смерті людини, не можуть бути безумовною підставою для задоволення клопотання.
Те, що відбутий засудженим ОСОБА_7 строк покарання, хоч формально і узгоджується з вимогами ст.81 КК України, проте, в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення засудженого, а тому доводи захисника в цій частині є неспроможними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення поданої апеляційної скарги захисника не вбачає.
Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 08 серпня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання за вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 20.02.2023 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
__________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4