10 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 280/3338/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в адміністративній справі №280/3338/24 (головуючий суддя першої інстанції - Прасов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 12.04.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області; (третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 16.02.2024 року за №083850020709 про відмову йому в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати йому до стажу за вислугу років період його роботи з 11.10.2017 року по 31.01.2024 року та призначити йому пенсію за вислугу років з 08.02.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 16.02.2024 року за №083850020709 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу за вислугу років період його роботи з 11.10.2017 року по 31.01.2024 року та призначити йому пенсію за вислугу років з 08.02.2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з не повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що заява позивача була розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Посилаючись на п.«в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідач зазначив, що право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається КМУ, - чоловіки після досягнення 55 років та за наявності стажу роботи не менше 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 року, з них не менше 20 років на зазначених посадах. Згідно наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу вік заявника складає 55 років, страховий стаж на дату звернення позивача становив 36 років 03 місяці 23 дні, при цьому стаж за вислугу років (на посаді авіаційного техніка та інженера згідно довідки від 07.02.2024 року) становить 18 років 08 місяців 18 днів, тому позивач не має необхідного стажу за вислугу років для призначення пенсії.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач у періоди з 09.04.1998 року по 15.06.2014 року та з 01.04.2015 року по 31.01.2024 року працював на посадах і роботах інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років та має стаж на займаних посадах 25 років 07 днів.
08.02.2024 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«в» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
За принципом екстериторіальності заява та додані документи розглядались ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Пенсійним органом встановлено, що позивач працюючи з 09.04.1998 року по 15.06.2014 року, з 01.04.2015 року по 10.10.2017 року має спеціальний стаж для призначення пенсії за вислугу років - 18 років 08 місяців 18 днів замість необхідних 25 років.
Рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області №083850020709 від 16.02.2024 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за посадою визначеною у «Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років», затвердженому 21.07.1992 року постановою Кабінету Міністрів України №418.
Також розрахунком стажу до вказаного рішенням не визнається наявність у позивача стажу для призначення пенсії за вислугу років 06 років 03 місяці 21 день за період з 11.10.2017 року по 31.01.2024 року.
Не погодившись з рішенням про відмовою у призначенні пенсії за вислугу років, позивач оскаржив таке рішення до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції; стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування; стосовно жінок, які працюють на вирощуванні, збиранні та післязбиральному обробленні тютюну, - про зайнятість на перелічених роботах протягом повного сезону. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника, а також у разі знищення архівів у зв'язку з воєнними (бойовими) діями підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, а також до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням із Мінсоцполітики та Мінфіном.
Конституційним Судом України у рішенні №1-р/2020 від 23.01.2020 року визначено: « 1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII. 2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. 3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: … «б) працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають свідоцтво диспетчера: чоловіки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 12 років 6 місяців роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 17 років 6 місяців, з них не менше 10 років роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден. Зазначені працівники, звільнені від роботи по безпосередньому управлінню польотами повітряних суден за станом здоров'я (через хворобу), при наявності вислуги років у чоловіків не менше 10 років і у жінок не менше 7 років 6 місяців мають право на пенсію пропорційно відпрацьованому часу. У вислугу років працівникам, які здійснюють управління повітряним рухом, зараховується також робота, зазначена у пункті «а» цієї статті. Працівники, які здійснюють управління повітряним рухом і мають посвідчення (диспетчери, старші диспетчери, керівники польотів), мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах: чоловіки - не менше 20 років; жінки - не менше 17 років 6 місяців. Порядок обчислення строків вислуги для призначення їм пенсій затверджується Кабінетом Міністрів України; в) інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 20 років, з них не менше 15 років на зазначених посадах. У вислугу років працівникам інженерно-технічного складу зараховується також робота, зазначена в пунктах «а» і «б» цієї статті; г) бортпровідники: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 15 років як бортпровідник; жінки - після досягнення 45 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років як бортпровідниця» (пункти «б»-«г» статті 54). …».
У «Переліку посад і робіт інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років», затвердженому 21.07.1992 року постановою Кабінету Міністрів України №418, зазначено наступні посади і роботи інженерно-технічного складу авіації, які дають право на пенсію за вислугу років: «Авіаційні техніки (механіки, мотористи) всіх найменувань. Майстри всіх найменувань. Інженери всіх найменувань. Начальники цехів, змін, дільниць, служб, груп по технічному обслуговуванню повітряних суден та інших літальних апаратів. Право на пенсію за вислугу років мають зазначені в цьому Переліку працівники, які безпосередньо зайняті повний робочий день на роботах по оперативному і періодичному (гарантійному) аеродромному технічному обслуговуванню повітряних суден (крім працівників, зайнятих на зазначених роботах поза аеродромними умовами в спеціально обладнаних приміщеннях) на підприємствах, в об'єднаннях, льотно-випробних (контрольно-випробних) підрозділах військових частин і підприємств системи Міністерства оборони, МВС і КДБ колишнього Союзу РСР, Міністерства Оборони, МВС і СНБ України (вільнонайманий склад), науково-дослідних та авіаційно-спортивних організаціях, а також у льотних і навчально-льотних загонах навчальних закладів авіації. Зайнятість зазначених працівників на роботах, які дають право на пенсію за вислугу років, підтверджується довідками, виданими відповідними підприємствами, об'єднаннями й організаціями».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
З матеріалів справи вбачається, що на день звернення позивача із заявою про призначенням пенсії за вислугу років 08.02.2024 року відповідно до п.«в» ст.54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) право на пенсію за вислугу років мають такі категорії робітників і службовців авіації, а також льотно-випробного складу, незалежно від відомчої підпорядкованості підприємств, установ і організацій, в яких вони зайняті: інженерно-технічний склад - за переліком посад і робіт, що затверджується в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи в цивільній авіації не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначених посадах.
Станом на 08.02.2024 року позивач досяг 55 років і має відповідно до своєї трудової книжки Серія НОМЕР_1 стаж на посадах і роботах інженерно-технічного складу цивільної авіації 25 років 07 днів та загальний страховий стаж 36 років 03 місяці 23 дні.
Враховуючи викладене відмова відповідача у зарахуванні до спеціального стажу позивача окремих періодів роботи відповідно до записів трудової книжки є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою працівника.
Записи в трудовій книжці виконані зрозумілим почерком, читабільні, мають всі необхідні атрибути (номери та дати наказів, печатки , тощо).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були у наявності всі необхідні документи для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому оскаржуване рішення відповідача від 16.02.2024 року за №083850020709 про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягало скасуванню.
Разом з тим, позивач помилково зазначив, що рішення відповідача від 16.02.2024 року за №083850020709 про відмову в призначенні пенсії стосується відмови йому у призначенні «пенсії за віком на пільгових умовах».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що пенсія за вислугу років відповідно до п.«в» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачу повинна бути призначена з 08.02.2024 року.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області як суб'єктом владних повноважень не доведено належними доказами правомірність прийнятого ним рішення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені вимоги в апеляційній скарзі є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в адміністративній справі №280/3338/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року в адміністративній справі №280/3338/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко