10 жовтня 2024 року справа № 280/2179/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Міністерства оборони України на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №280/2179/20 (суддя Кисіль Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним протоколу в частині та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №280/2179/20, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач) були задоволені частково: визнано протиправним та скасовано пункт 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №31 від 28 лютого 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого 25.12.2013 постановою Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
28.12.2020 позивачу був виданий виконавчий лист.
На виконання судового рішення Міністерством оборони України було призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 206700,00 грн (протокол №17 від 04.02.2021).
На підставі вказаного рішення, відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2021 №61, згідно платіжного доручення №536 від 19.02.2021 ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700 грн..
Постановою Верховного Суду від 08.05.2023 у даній справі касаційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено, скасовані рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 19.11.2020 у справі №280/2179/20, і ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.
07.05.2024 від Міністерства оборони України до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява про поворот виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 у справі №280/2179/20, в якій заявник просить в порядку повороту виконання судового рішення по цій справі стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України сплачену суму 206 700,00грн.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2024 року заява про поворот виконання рішення суду була залишена без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, відповідач просить оскаржену ухвалу від 28 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву відповідача про поворот виконання рішення суду задовольнити у повному обсязі, а саме в порядку повороту виконання судового рішення по цій справі стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України сплачену суму 206 700 гривень.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються положення ст.381 КАС України, оскільки одноразова грошова допомога, що була виплачена позивачу, є окремим видом виплати, яка за своєю правовою суттю не є відшкодуванням шкоди, а також не підпадає під грошове утримання у відносинах публічної служби.
Позивач своїм правом подати письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача не скористався.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися, про причини своєї неявки суд не повідомили.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося згідно ч.4 ст.229 КАС України.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 380 КАС України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
При цьому, частина 7 статті 380 КАС України передбачає, що якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина сьома).
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 у справі № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відтак, інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Статтею 381 КАС України встановлено певні особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ, відповідно до змісту якої поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
Аналіз наведеної норми передбачає обмеження на поворот виконання судового рішення в окремих категоріях справ:
- про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
- про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів;
- рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби.
У вказаних випадках поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Подібний підхід щодо застосування положень ст.381 КАС України щодо виплати моральної шкоди викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року по справі № 818/678/17.
Як встановлено судом, поворот виконання судових рішень у даній справі стосується вимог про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок травми та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого 25.12.2013 постановою Кабінету Міністрів України №975 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення Міністерством оборони України було призначено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700 грн. (протокол №17 від 04.02.2021).
На підставі вказаного рішення, відповідно до наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.02.2021 №61, згідно платіжного доручення №536 від 19.02.2021 ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 206 700 грн..
Тобто, виплаті грошової допомоги передувало прийняття суб'єктом владних повноважень певних управлінських рішень.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі; це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.9 зазначеного Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
В силу ч.2 ст.9 вказаного Закону, до складу грошового забезпечення входять, в тому числі, одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 16 зазначеного Закону передбачено, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - військовослужбовцю виплачується гарантована державою виплата (одноразова грошова допомога), що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Отже, одноразова грошова допомога військовослужбовцю у разі встановлення йому інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є видом гарантованого державою забезпечення (грошового утримання) у відносинах публічної (військової) служби.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах з приводу виплати позивачу одноразової грошової допомоги застосуванню підлягають положення ст.381 КАС України, за якими поворот виконання судових рішень не допускається, за винятком випадків повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або поданням підроблених документах.
Самої лише обставини скасування судового рішення Верховним Судом та ухвалення нового, для повороту виконання такого рішення у спірних правовідносинах, не достатньо.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для скасування Верховним Судом рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції було неправильне застосування судами норм матеріального права. Судом не було встановлено фактів повідомлення позивачем завідомо неправдивих відомостей або подання підроблених документів, що в силу вимог ч.1 ст.381 КАС України виключає ухвалення судом рішення про поворот виконання судового рішення та, як наслідок, задоволення вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України грошових коштів у розмірі 206 700 грн., як безпідставно виплачених.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої ухвали суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі № 280/2179/20 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак