03 жовтня 2024 року м.Дніпросправа № 280/920/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 280/920/24 (суддя Новікова І.В., справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, в письмовому провадженні) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), яка полягає у невиплаті позивачці: щомісячного основного та щомісячного додаткового грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням розмірів посадового окладу, премій, надбавок - за період з 1 травня 2022 року по 31 березня 2023 року; належної ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, п.2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони від 07.06.2018 №260 - з 1 травня 2022 року по 31 березня 2023 року; компенсації за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу: щомісячне основне та щомісячне додаткове грошове забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням розмірів посадового окладу, премій, надбавок - за період з 1 травня 2022 року по 31 березня 2023 року; належної ОСОБА_2 додаткової грошової винагороди, передбаченої п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, п.2 розділу ХХХІV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міноборони від 07.06.2018 №260 - з 1 травня 2022 року по 31 березня 2023 року; компенсації за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у даній справі адміністративний позов задоволено частково. Так, суд:
- визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, на яку мав право ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 08.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі до 100 000 грн. щомісячно, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), а також щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, на яку мав право ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 08.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі до 100 000 грн. щомісячно, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов'язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Із рішенням суду не погодилися позивач та відповідач, ними були подані апеляційні скарги.
Позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні частини позовних вимог. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи в оскарженій нею частині, позивач просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог та ухвалити нове про задоволення її позову у повному обсязі.
Позивач стверджує, що обставини перебування її чоловіка ОСОБА_2 на лікуванні понад встановлені чинним законодавством строки, а також продовження його лікування без належних на то правових підстав, судом не встановлені. Тому, застосування судом до спірних правовідносин положень п.15 розділу І Порядку №260 є необґрунтованим. Відповідачем не спростовано потребу у стаціонарному лікуванні ОСОБА_2 , його перебування на лікуванні з моменту госпіталізації по день смерті. Суд не надав оцінки наказу відповідача від 11.11.2022 на предмет його законності, обмежившись посиланням на нього, як на підставу для відмови в частині позовних вимог. Позивач наполягає, що, маючи достатньо доказів про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у медичних закладах та про його безпорадний стан, відповідач мав обов'язок виплачувати йому грошове забезпечення у спірному періоді.
Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виплата грошового забезпечення проводилась згідно норм чинного законодавства за період стаціонарного лікування ОСОБА_2 з 08.05.2022 по 07.09.2022 включно. У зв'язку з відсутністю у розпорядженні відповідача довідки ВЛК про потребу подальшого перебування на лікуванні військовослужбовця ОСОБА_2 , яка могла бути підставою для прийняття командуванням військової частини відповідного рішення про продовження нарахувань, згідно наказу від 07.06.2018 №260 з 08.09.2022 нарахування грошового забезпечення було призупинено через перебування на лікуванні в медичних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Також, відповідач наполягає, що оскільки ОСОБА_2 з 08.05.2022 перебував на лікуванні через травми, що було ним отримано внаслідок ДТП і які, в свою чергу, не пов'язані із безпосереднім здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не пов'язано з перебуванням безпосередньо в районах ведення бойових дій, а в момент ДТП він не виконував бойових (спеціальних) завдань, право на отримання ним додаткової грошової винагороди не передбачено і така вимога позивача безпідставна. Станом на момент смерті ОСОБА_3 виплата грошових коштів за невикористані ним відпустки чинним законодавством не передбачалася. Також скаржник звертає увагу, що суд, в частині задоволених позовних вимог, визначаючи період бездіяльності та зобов'язання провести нарахування невірно визначив кінцеву дату як 31.03.2023, в той час як чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і це підтверджено належними доказами, що наявні у справі.
Сторони скористались своїм правом та подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги один одного.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про обставини травми від 11.08.2022 №1516 (т.1 а.с. 63), 08.05.2022 близько 14 год. 20 хв. в м. Павлоград Дніпропетровської області головний сержант ОСОБА_2 потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та отримав тілесні ушкодження, а саме "Політравма. Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку ІІІ ст. Перелом склепіння та основи черепа. Забій м'яких тканин голови. Закрита травма грудної клітки".
У довідці визначено головного сержанта ОСОБА_2 таким, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в м.Павлоград Дніпропетровської області під час проходження військової служби в зоні збройного конфлікту, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії збройних сил російської федерації, при захисті Батьківщини, під час дії воєнного стану в Україні, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
Після отриманих травм ОСОБА_3 проходив лікування у різних лікарняних закладах, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у міській лікарні м.Рудки Львівської області (т.1 а.с. 39, 41).
Позивач, яка є дружиною військового (т.1 а.с.33), після смерті останнього, звернулася до відповідача з питання виплати неотриманого ОСОБА_3 грошового забезпечення, проте отримала відмову, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновків, що відповідач протиправно не виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду, на яку мав право ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 08.05.2022 по 31.03.2023 у розмірі до 100 000 грн. щомісячно, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), а також компенсацію за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки.
Відмовляючи в задоволенні частини позову, суд зазначив, що нарахування позивачу грошового забезпечення проводилось відповідачем з 08.05.2022 по 07.09.2022, а у подальшому нарахування грошового забезпечення припинено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №360, у зв'язку із перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені строки. Оскільки наказ є чинним та не скасований, відповідач правомірно не проводив нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 з 08.09.2022.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявних підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану", у зв'язку з військовою агресією російської федерації, в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно п.8 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Пунктом 9 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я) (далі - відпустка для лікування у зв'язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Судом встановлено, що нарахування ОСОБА_2 грошового забезпечення проводилось відповідачем з 08.05.2022 по 07.09.2022. У подальшому нарахування грошового забезпечення припинено на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №360, у зв'язку із перебуванням військового на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені строки.
Тобто, є наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №360 (т.1 а.с.207), виданий відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260, яким призупинено нарахування ОСОБА_2 грошового забезпечення.
Докази оскарження, скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №360, матеріали справи не містять.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №262 від 05.08.2022 року (т.1 а.с. 132) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із довгостроковим лікуванням.
На вимогу суду, відповідач надав суду відомість нарахувань грошового забезпечення ОСОБА_2 військовою частиною НОМЕР_2 , у розпорядження командира якої у серпні було зараховано останнього (т. 1 а.с. 80,82). Згідно цієї відомості ОСОБА_2 за період з серпня по грудень 2022 року та січень 2023 року нараховувалось грошове забезпечення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що підстави для визнання протиправними дій чи бездіяльності з боку відповідача в частині виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 у спірний період відсутні.
Щодо доводів скаржниці, що суд не надав оцінки наказу відповідача від 11.11.2022 на предмет його законності, обмежившись посиланням на нього, як на підставу для відмови в частині позовних вимог, та те, що маючи достатньо доказів про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у медичних закладах та про його безпорадний стан, відповідач мав обов'язок виплачувати йому грошове забезпечення у спірному періоді. Такі доводи колегія суддів відхиляє.
Так, оцінка правомірності наказу відповідача від 11.11.2022 виходить за межі предмету спору, а тому суд не вправі в рамках даної справи надавати таку оцінку.
Щодо наявності доказів про перебування ОСОБА_2 на лікуванні у медичних закладах та про його безпорадний стан. Так, дійсно в матеріалах справи наявні такі докази (т.1 а.с. 51,52, 53-55,59,60) і це не оспорюється відповідачем. Проте, докази, що на момент винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.11.2022 №360, яким призупинено нарахування ОСОБА_2 грошового забезпечення, у відповідача був в наявності висновок лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), як це передбачено вимогами закону, матеріали справи не містять.
Щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, відповідно до Постанови №168.
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Так, порядок і умови виплати додаткової винагороди спочатку було унормовано Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29, а в подальшому розділом XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260.
Відповідно до пункту 7 Окремого доручення, у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень також включати військовослужбовців, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини (зразок заповнення наведено в додатку №5).
Тобто, законодавчо визначено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення, травми, каліцтва.
Так, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.08.2022 №1516 ( т.1 а.с. 63), визначено вважати головного сержанта ОСОБА_2 таким, що потрапив у дорожньо-транспортну пригоду в м.Павлоград Дніпропетровської області під час проходження військової служби в зоні збройного конфлікту, при здійсненні ним заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування агресії збройних сил російської федерації, при захисті Батьківщини, під час дії воєнного стану в Україні, в стані алкогольного та наркотичного сп'яніння не перебував.
Згідно довідки ВЛК від 03.10.2022 №751/3 (т.1 а.с. 59), встановлено, що захворювання ОСОБА_2 пов'язане із захистом Батьківщини.
За таких обставин, є вірними висновки суду, що ОСОБА_2 мав право на отримання з 08.05.2022 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого).
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що ОСОБА_2 з 08.05.2022 перебував на лікуванні через травми, що були отримані ним внаслідок ДТП і які не пов'язані із безпосереднім здійсненням заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не пов'язано з перебуванням безпосередньо в районах ведення бойових дій.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд, визначаючи спірний період, у якому ОСОБА_2 мав право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн. пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, помилково вказав кінцеву дату 31.03.2023, в той час як матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не 31.03.2023 року (т.1 а.с. 40,41).
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 додаткова винагорода була призначена у розмірі 30 000 грн., тобто в меншому розмірі ніж встановлено чинним законодавством, а відповідно наявні підстави для зобов'язання відповідача провести донарахування різниці його додаткової винагороди та виплати її позивачу.
Щодо компенсації невикористаної відпустки.
Відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Згідно пункту 1 розділу XXX Порядку №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Отже, позивач, як дружина померлого військовослужбовця, має право на отримання компенсації за невикористані ОСОБА_2 щорічної основної та додаткових відпусток за 2017-2022 роки, оскільки такі підлягали б виплаті ОСОБА_2 за його життя.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги сторін підлягають частковому задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції слід змінити в частині визначеного судом періоду нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди, на яку мав право її померлий чоловік ОСОБА_2 , в іншій частині висновки суду є вірними та обґрунтованими. Підстави для скасування оскарженого сторонами рішення суду першої інстанції у даній справі відсутні.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.311, п.2 ч.1 ст.315, п.3 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 280/920/24 - змінити, виклавши другий та третій абзац його резолютивної частини наступним чином:
«Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, на яку мав право ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 08.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі до 100 000 грн. щомісячно, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), а також щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану ОСОБА_2 щорічну основну та додаткову відпустки за 2017-2022 роки.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, на яку мав право ОСОБА_2 , відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", за період з 08.05.2022 по ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі до 100 000 грн. щомісячно, пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у т.ч. включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), з урахуванням раніше проведених виплат.»
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 280/920/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак