10 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 340/5230/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Юрко І.В., Білак С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в адміністративній справі №340/5230/20 (головуючий суддя І першої інстанції Момонт Г. М.) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 р. у справі №340/5230/20 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_2 з 86% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_2 на підставі ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФГ27178 від 24 червня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФГ27178 від 24 червня 2019 року, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення та виплатити заборгованість, яка виникне у зв'язку з перерахунком, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_2 за рахунок виплати з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 з 05 березня 2019 року по 04 вересня 2019 року у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01 березня 2018 року; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити її заяву від 14.06.2024 року у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням від 11.01.2021 року зобов'язано орган пенсійного фонду сплатити позивачу суму не донарахованої та недоплаченої пенсії. Оскільки позивач помер, то ОСОБА_1 , як його спадкоємець, має право на отримання всіх сум недоплаченої позивачу пенсії за вказаним рішенням суду і для отримання цієї суми відсутня необхідність звернення до суду з окремим позовом. Належним способом реалізації свого права на отримання вказаних коштів, апелянт вважає заміну стягувача, видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа, адже розмір нарахованої та не виплаченої суми пенсії становить 110519,93 грн, що відповідачем не заперечується та виконавчий лист не знаходиться на примусовому виконанні в органі виконавчої служби, а повернуто стягувачеві.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.09.2022. ОСОБА_1 не надала жодного доказу набуття нею права на спадщину на суму нарахованої на виконання судового рішення у справі, але не виплаченої ОСОБА_2 суми пенсії, зокрема, свідоцтва про право на спадщину на ці суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-Хіі та членів їх сімей і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. На переконання ПФУ, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються за процедурою, визначеною статтею 61 Закону № 2262-ХІІ. За життя гр. ОСОБА_2 по справі був позивачем, а ГУ ПФУ в Дніпропетровській області - відповідачем, як суб'єкт владних повноважень, і предмет спору стосувався права особи на пенсію, що нерозривно пов'язане з особою спадкодавця і не допускає правонаступництва, а тому заміна стягувача у спірних правовідносинах не є належними способом захисту права ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції справа розглянута в порядку статті 311 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги встановила наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних справах визначає КАС України, відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 14 якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Суд розглядає питання про заміну сторони виконавчого провадження в 10-ти денний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або заінтересованої особи, які звернулися з поданням (заявою), та учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закону №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до ч.5 ст.15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відтак, процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірних правовідносин, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки сторони або третьої особи.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 (пенсіонер, який отримував пенсію на підставі Закону № 2262-XII, з числа військовослужбовців), позивач у справі № 340/5230/20, на користь якого ухвалено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 р. у справі №340/5230/20, помер 14.09.2022 року.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-XII, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Наведені положення ст. 61 Закону № 2262-ХІІ узгоджується з приписами Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі ст.ст. 1218, 1219 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон № 2262-ХІІ визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Колегія суддів звертає увагу, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
У свою чергу, відмова пенсійного органу у виплаті ОСОБА_1 таких сум може бути підставою для звернення останньої до суду із позовом за захистом своїх прав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.05.2023 у справі № 520/926/21, від 21.11.2023 у справі № 420/25799/21 та від 30.01.2024 у справі № 420/8604/21.
Також, слід зазначити, що у постанові від 04.09.2019 р. у справі №750/7865/18 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що судові рішення, на підставі яких в органу Пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються, а виконавчі провадження з їх примусового виконання закінчені через неможливість їх виконання без участі боржника. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача (п. 28).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстнції стосовно того, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже, захист права на отримання нарахованої, але не отриманої пенсії померлого пенсіонера військовослужбовця, повинен відбуватися шляхом звернення з позовом до органу Пенсійного фонду щодо виплати недоотриманої пенсії померлого відповідно до ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, а не шляхом заміни сторони у виконавчому провадженні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в адміністративній справі №340/5230/20 - залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року в адміністративній справі №340/5230/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак