01 жовтня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6201/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 ( суддя Врона О.В.) в адміністративній справі №160/6201/24 за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
визнати протиправним рішення про результати розгляду заяви від 17.10.2022 року № 4 прийнятому комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.06.1999 року по 26.06.2000 року на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій;
визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії №046050017953 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.09.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди: з 16.05.1986 року по 01.02.1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 01.01.1992 року по 01.11.1994 року - с/х робітником озеленення у колгоспі; з 09.11.1994 року по 14.04.1997 року - на посаді пожарного в АТ «Восход»; з 24.11.1997 року по 30.06.1998 року - на посаді двірника в ЖЕУ; з 01.07.1998 року по 09.03.1999 року - на посаді двірника в ЖЕУ; зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи: з 16.05.1986 року по 01.02.1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 01.06.1999 року по 26.06.2000 року - на посаді сталевих та залізобетонних конструкцій у Будівельно-монтажному відділенні №4 ЗАО «Криворіжсеврудстрой»; з 23.10.2012 року по 30.04.2014 року - на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Сервісмонтаж»; з 05.11.2015 року по 30.10.2020 року - на посаді муляра 4 розряду бригади мулярів дільниці загально-будівельних робіт з ремонту фабрик комбінату №16 у ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД»;
з 02 липня 2023 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 р. № 1-р/2020 та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Пенсійним фондом протиправно не здійснено призначення пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на недостатність необхідного пільгового стажу. На переконання позивача записи трудової книжки підтверджують наявність достатнього страхового і пільгового стажу для призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним рішення про результати розгляду заяви від 17.10.2022 № 4 прийнятому комісією при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в частині не зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи з 01.06.1999 по 26.06.2000 на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій.
Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову в призначенні пенсії №046050017953 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.09.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботи періоди: з 16.05.1986 року по 01.02.1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 01.01.1992 року по 01.11.1994 року - с/х робітником озеленення у колгоспі; з 09.11.1994 року по 14.04.1997 року - на посаді пожарного в АТ «Восход»; з 24.11.1997 року по 30.06.1998 року - на посаді двірника в ЖЕУ; з 01.07.1998 року по 09.03.1999 року - на посаді двірника в ЖЕУ;
до пільгового стажу роботи за Списком №2 періоди роботи: з 16.05.1986 року по 01.02.1988 року - на посаді монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій; з 01.06.1999 року по 26.06.2000 року - на посаді сталевих та залізобетонних конструкцій у Будівельно-монтажному відділенні №4 ЗАО «Криворіжсеврудстрой»; з 23.10.2012 року по 30.04.2014 року - на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій у ТОВ «Сервісмонтаж»; з 05.11.2015 року по 30.10.2020 року - на посаді муляра 4 розряду бригади мулярів дільниці загально-будівельних робіт з ремонту фабрик комбінату №16 у ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 р. № 1-р/2020, з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, з підстав викладених в апеляційній скарзі, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було розглянуто заяву ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і прийнято за результатом розгляду 17.10.2022 рішення про результати розгляду заяви №4.
Рішенням підтверджено період роботи з 01.09.1983 по 18.04.1986 для зарахування до пільгового стажу за Списком №2.
Комісією не підтверджено період роботи позивача монтажником по монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій в Будівельно-монтажному підрозділі №4 ЗАТ Криворіжпівнічрудбуд» з 01.06.1999 по 26.06.2000, посилаючись на наступне.
Відповідно до розділу ХXVII “Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і ремонт будинків споруд та інших об'єктів» Списку №2, затвердженого КМУ від 11.03.1994 №162 право на пільгову пенсію мають: монтажники з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій.
В трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, а саме: не зазначено про зайнятість протягом повного робочого дня в шкідливих умовах праці.
Відповідно до п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В довідках архівного відділу Криворізької міської ради від 26.02.2020 №С-415 -С-418, зазначено, що в наказах з особового складу, особових картках звільнених працівників ДП «СУ-108» ЗАТ «Трест «Криворіжстальконструкція» ОСОБА_2 значиться, зокрема, з 01.06.1999 (наказ від 25.05.1999 №56-к) по 26.06.2000 (наказ від 26.06.2000 №97-к монтажником сталевих і залізобетонних конструкцій.
Наказ про результати атестації робочих місць БМУ-4 ЗАО «Криворіжпівнічрудбуд» на розгляд комісії не надано.
29.08.2023 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 06.09.2023 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2), яким визначено пенсійний вік 55 років, необхідний страховий стаж 30 років, необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 -12 років 6 місяців.
Пенсійним фондом встановлено: вік заявника 58 років 1 місяць, страховий стаж особи - 24 роки 06 місяців, пільговий стаж особи - 3 роки 03 місяці.
За доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи.
Представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із адвокатським запитом №16/10-С від 16.10.2023, в якому окрім іншого просив вказати які періоди роботи за Списком №2 не були зараховані до пільгового стажу роботи та з яких підстав.
Листом від 27.10.2023 №0400-010304-8/170200010 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 01.06.1999 по 26.06.2000, з 23.10.2012 по 30.04.2014 у зв'язку з відсутністю пільгових довідок.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( надалі - Порядок).
Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядком передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
До загального страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 16.05.1986 по 01.02.1988, оскільки виправлено дату прийняття на роботу, що суперечить вимогам Інструкції №162.
З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.01.1992, тому до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РСФСР по 31.12.1991.
Враховуючи викладене для зарахування до загального страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.11.1994, з 09.11.1994 по 14.04.1997, з 24.11.1997 по 30.06.1998, з 01.07.1998 по 09.03.1999 немає підстав.
Позивач, не погоджуючи із рішенням Комісії при Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, звернувся за захистом своїх прав і інтересів з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Часиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною 1,2 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною 4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
В ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. В ст.48 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній (надалі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2 Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Така позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 та від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а.
Із змісту записів в трудовій книжці позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 24.08.1981 судом встановлено.
16.05.1986 ОСОБА_1 був прийнятий монтажником сталевих та залізобетонних конструкцій 4 розряду відповідно до наказу №59 від 15.05.1986 (запис №6);
28.04.1987 присвоєна суміжна професія стропальник 2 розряду відповідно до наказу №55 від 27.04.1987 (запис №7);
01.02.1988 звільнений за власним бажанням, ст. 31 КЗпП СРСР відповідно до наказу №15 від 01.02.1988 (запис №8);
18.12.1990 прийнятий с/г працівником 3 розряду на ділянку озеленення МПО колгоспу відповідно до наказу №232 від 18.12.1990 (запис №12);
01.11.1994 звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №310 від 01.11.1994 (запис №15);
09.11.1994 прийнятий пожежником до АТ «Восход» відповідно до наказу №203 від 08.11.1994 (запис №16);
14.04.1997 звільнений у зв'язку із скороченням чисельності робітників ст. 33 КЗоТ рф відповідно до наказу №260/643 від 14.04.1997 (запис №17);
24.11.1997 прийнятий двірником ЖРЕУ-15 відповідно до наказу №2074 від 26.11.1997 (запис №18);
30.06.1998 звільнений за п.5 ст. 29 КЗоТ рф відповідно до наказу №1223 від 29.06.1998 (запис №19);
01.07.1998 прийнятий в порядку переведення двірником до філіалу ЖРЕУ -15 відповідно до наказу №101 від 01.07.1998 (запис №20);
09.03.1999 звільнений у зв'язку зі зміною місця проживання відповідно до наказу №141 від 09.03.1999 (запис №21);
01.06.1999 прийнятий монтажником сталевих і залізобетонних конструкцій 3 розряду Будівельно-монтажного підрозділу №4 ЗАТ «Криворожсеврудстрой» відповідно до наказу №56-к від 25.05.1999 (запис №22);
01.06.1999 за результатами атестації робочих місць професія монтажника сталевих і залізобетонних конструкцій підлягає пільговому пенсійному забезпеченню у відповідності за Списком №2 відповідно до наказу №62 від 27.09.1994 (запис №23);
26.06.2000 звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №97-к від 26.06.2000 (запис №25);
23.10.2012 прийнятий монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій 3 розряду до ТОВ «Сервісмонтаж» відповідно до наказу №147/12 від 23.10.2012 (запис №37);
за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 відповідно до наказу №42/10 від 19.08.2010 (запис №38);
30.04.2014 звільнений за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №121/14 від 30.04.2014 (запис №39);
02.06.2014 прийнятий до ремонтно-будівельного управління №2 муляром 3 розряду дільниці з будівництва і ремонту будівель та споруд фабрик комбінату №05 відповідно до наказу №12-к від 02.06.2014 (запис №40);
16.02.2015 присвоєно четвертий розряд муляра відповідно до наказу №10 від 16.02.2015 (запис №41);
15.04.2022 звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №57/к від 15.04.2021 (запис №47).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких позивач прийнятий на таку роботу за спірний період.
При цьому, щодо не врахування позивачу до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки, посилаючись на виправлення дати прийняття позивача на роботу, як це зазначено у спірному рішенні, суд апеляційної інстанції наголошує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018р. у справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Крім того, згідно п.1.5 Наказу Міністерства соціального захисту населення України «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» №58 від 29.07.1993р., питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства. ( далі Постанова № 301)
Пунктом 4 Постанови №301 встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому, не може впливати на його особисті права.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п.п.2 п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Отже, пенсійний орган не позбавлений права, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.
Однак, в супереч зазначених вимог, пенсійним органом не подав жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності записів трудової книжки позивача.
Стосовно доводів пенсійного органу, як в оскаржуваному рішенні так і в апеляційній скарзі щодо припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., у зв'язку з чим до страхового стажу позивача періодів роботи позивача на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.11.1994, з 09.11.1994 по 14.04.1997, з 24.11.1997 по 30.06.1998, з 01.07.1998 по 09.03.1999, колегія суддів звертає увагу на таке.
Частиною 2 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода від 13.03.1992 року).
Згідно ст.1 Угоди від 13.03.1992р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992р. встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Тобто, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав - учасниць угоди.
В силу положень ст.6 Угоди від 13.03.1992р., призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Статтею 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992р., встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991р., приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, підлягає безумовному врахуванню при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Колегія суддів звертає увагу пенсійного органу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022р. №1328 “Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022р.
Згідно п.2 ст.13 Угоди від 13.03.1992р., пенсійні права громадян держав - учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави - учасниці, на території якої вони проживають.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, положення відповідних міжнародних договорів розповсюджуються також і на питання, пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992р., цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто, існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019р. у справі №676/6166/16-а, від 16.04.2020р. у справі №555/2250/16-а від 17.06.2020р. у справі №646/1911/17, від 21.02.2020р. у справі №291/99/17 та від 06.07.2020р. у справі №345/9/17.
Отже, прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні до страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії.
Між тим, на час набуття позивачем трудового стажу у спірних періодах, вказана вище Угода від 13.03.1992р. були чинною для України, тому підлягає застосуванню до даних правовідносин.
Суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що трудова книжка наявна в матеріалах справи містять відомості щодо роботи позивача на вищезазначених посадах, що підтверджує безпосередню зайнятість останнього на підприємстві (організації).
Таким чином в даному випадку є вірним висновок суду першої інстанції, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії №046050017953 від 06.09.2023 року у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року та п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає критерію обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ураховуючи вимогу ч. 2 ст. 5 КАС України, з метою ефективного способу захисту прав позивача, необхідно обрати інший спосіб захисту та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-5/2018(746/15) від 23 січня 2020 р. № 1-р/2020, враховуючи висновки суду наведені в рішенні, зарахувавши до страхового та пільгового стажу спірні періоди роботи позивача.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не перевіряється.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів враховує, що у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
За наведених обставин справи, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції аргументовано вказав на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Відтак, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанцій та були враховані судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення, яке, на переконання колегії суддів, є законним та прийнято з дотриманням норм матеріального права.
Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 в адміністративній справі №160/6201/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 01 жовтня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 жовтня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Ю. В. Дурасова
суддя О.М. Лукманова