14 жовтня 2024 р. Справа № 440/16052/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 29.05.24 року по справі № 440/16052/23
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС"
до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Полтавській області, в якій просив суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 27.04.2023 № 8706492/31618527;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №6 від 21.03.2022 датою подання 12.07.2022.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року у справі 440/16052/23 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2023 №8706492/31618527.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних складену та подану на реєстрацію товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" податкову накладну від 21.03.2022 №6 датою її подання на реєстрацію - 12.07.2022.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн та 1500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач, Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі № 440/16052/23 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо зупинення реєстрації податкової накладної представник Головного управління ДПС у Полтавській області посилається на те, що у квитанції від 07.09.2022 зазначений конкретний критерій ризиковості здійснення операцій із розрахованим показником за цим критерієм, а також міститься пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, що свідчить про те, що вказана квитанція відповідає вимогам пункту 11 Порядку №1165.
Крім того, відповідач в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що за результатами опрацювання первинних документів, поданих платником податків до податкової накладної від 12.03.2022 № 6 складеної з контрагентом ТОВ «ПАФ ГАРАНТ» на реалізацію запчастин, до повідомлення платником надано видаткову накладну щодо придбання у березні 2022 року товарів, що в подальшому реалізуються у ФОП ОСОБА_1 . При цьому, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, поданій підприємством 18.04.2022 № 9047026474 не відображено придбання товарів від неплатника ПДВ по рядку 10.04, чим порушено п.4 наказу МФУ від 28.01.2016 № 21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за. №159/28289 зі змінами. З огляду на вказане, рішенням № 8706492/31618527 від 27.04.2023, платнику податку відмовлено у реєстрації податкової накладної № 6 від 21.03.2022 у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Також, відповідач вважає, що позовна вимога про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є неправомірною, оскільки дії є дискреційними повноваженнями відповідача.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено доводи щодо безпідставності вимог апеляційної скарги.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" у визначеному законом порядку зареєстроване як юридична особа, як платник податків перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві), є платником податку на додану вартість.
18.03.2022 між ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" (постачальник) та ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" (покупець) укладено договір поставки №1803/22/КВ, за умовами якого постачальник зобов'язувався на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товарно-матеріальні цінності, далі - товар, у відповідності до специфікацій, які оформляються додатками до цього договору і є його невід'ємними частинами (пункт 1.1 договору).
18.03.2022 договірними сторонами підписано специфікацію №1 до договору поставки від 18.03.2022 №1803/22/КВ, якою передбачено поставку наступного товару: - відвід 90-168х8 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 5 штук; - відвід 90-89х6 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 12 штук; - відвід 90-57х4 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 20 штук; - трійник 168х8 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 3 штуки; - трійник 57х3 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 5 штук; - фланець квадратний ду 100 в кількості 4 штуки; - муфта 2 NРТ в кількості 25 штук, всього загальною вартістю 27650,00 грн, в тому числі ПДВ - 4608,33 грн.
Специфікацією передбачено оплату товару на умовах 100% передоплати.
21.03.2022 покупець сплатив позивачу кошти у розмірі 27650,00 грн, в т.ч. ПДВ - 4608,33 грн за вищевказаний товар, що підтверджено копією платіжного доручення від 21.03.2022 №661.
Того ж дня, тобто 21.03.2022, позивач за фактом виникнення першої події (отримання попередньої оплати за товар) склав податкову накладну №7 про поставку ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" товару: - відвід 90-89х6 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 12 штук; - відвід 90-57х4 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 20 штук; - трійник 168х8 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 3 штуки; - трійник 57х3 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 5 штук; - фланець квадратний ду 100 в кількості 4 штуки; - муфта 2 NРТ в кількості 25 штук, всього загальною вартістю 27650,00 грн, в тому числі ПДВ - 4608,33 грн.
30.03.2022 позивач виписав видаткову накладну №42 про поставку ТОВ "ПАФ ГАРАНТ" товару: - відвід 90-89х6 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 12 штук; - відвід 90-57х4 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17375:20003 в кількості 20 штук; - трійник 168х8 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 3 штуки; - трійник 57х3 ст 20 ДСТУ ГОСТ 17376:20003 в кількості 5 штук; - фланець квадратний ду 100 в кількості 4 штуки; - муфта 2 NРТ в кількості 25 штук, всього загальною вартістю 27650,00 грн, в тому числі ПДВ - 4608,33 грн.
12.07.2022 позивач надіслав податкову накладну від 21.03.2022 №6 до контролюючого органу з метою її реєстрації у Реєстрі.
В цей же день платник податку отримав квитанцію, у якій його повідомлено про зупинення реєстрації податкової накладної з огляду на відповідність ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" приписам пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію / відмову у реєстрації.
25.04.2023 позивач через ДПІ у м. Полтаві надав податковому органу пояснення разом з копіями документів щодо реєстрації податкової накладної від 21.03.2022 №6.
27.04.2023 Комісією Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення №8706492/31618527, яким відмовлено у реєстрації в Реєстрі податкової накладної від 21.03.2022 №6 з підстав: надання платником податків копій документів, складених із порушенням законодавства. В описі до цього рішення зазначено, що до повідомлення платником податків надано видаткову накладну щодо придбання у березні 2022 року товарів, що в подальшому реалізовувалися, у ФОП ОСОБА_1 . При цьому, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, поданій підприємством 18.04.2022 №9047026474, не відображено придбання товарів від неплатника ПДВ по рядку 10.4, чим порушено п. 4 наказу МФУ від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.201 за №159/28289 зі змінами.
Аналогічні доводи наведені у витязі із протоколу від 27.04.2023 №84 №50 засідання Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не погодившись з рішенням комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної від 21.03.2022 №6 у Реєстрі, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 27.04.2023 № 8706492/31618527 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
У відповідності до підпунктів 16.1.2, 16.1.3, пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пп. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
З 01.02.2020 р. діє Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 р. №1165 (далі за текстом - Порядок №1165).
Відповідно до п. 3 Порядку №1165 податкові накладні/розрахунки коригування (крім розрахунків коригування, складених у разі зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, та розрахунків коригування, складених на неплатника податку), що подаються для реєстрації в Реєстрі, перевіряються щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ознаки безумовної реєстрації) визначених у вказаному пункті цього Порядку.
Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
За правилом п.6 Порядку №1165 окремою та самостійною підставою для вчинення волевиявлення з приводу зупинення реєстрації податкової накладної в Реєстрі є відповідність платника критерію ризиковості.
Пунктом 11 Порядку №1165 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Отже, з аналізу наведених приписів Порядку № 1165 слідує, що реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена з підстав відповідності критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснених операцій.
Колегією суддів встановлено, що за результатами моніторингу поданої товариством з обмеженою відповідальністю "КВАНТ ПЛЮС" на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкової накладної №6 від 21.03.2022 р., контролюючим органом позивачеві було надіслано квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, з огляду на відповідність п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Отже, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних було зупинено через встановлення відповідності п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку, однак квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних не містять пропозиції щодо надання конкретних документів, що є достатніми для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкових накладних, що позбавляло позивача можливості надати документи на підтвердження обґрунтованості складення відповідних податкових накладних, які, на думку контролюючого органу, є достатніми для реєстрації податкових накладних.
Відповідно до п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток № 1 до Порядку №1165), підставою для зупинення реєстрації податкових накладних є наявність у контролюючих органах податкової інформації, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Колегією суддів було встановлено, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить інформації на обґрунтування висновку податкового органу про відповідність ТОВ «КВАНС ПЛЮС» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку, тобто можна відзначити, що квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не містить конкретної інформації про ризиковість платника податків.
Позивачем після отримання квитанції надіслано контролюючому органу письмові пояснення разом з копіями документів, які підтверджують обґрунтованість складення відповідної податкової накладної, а саме: договір поставки № 1803/22/КВ від 18.03.2022; Специфікація № 1 від 18.03.2022; рахунок на оплату № 24 від 21.03.2022; платіжне доручення № 661 від 21.03.2022; документи щодо поставки товару: видаткова накладна № 42 від 30.03.2022; акт прийому-передачі товару № 42 від 30.03.2022; документи щодо походження товару: договір поставки № 1803 від 18.03.2022; специфікація № 1 від 18.03.2022; рахунок-фактура № 180305 від 18.03.2022; платіжна інструкція № UAUAГФ8631 від 22.03.2022; видаткова накладна № 438 від 22.03.2022; акт прийому-передачі товару № 1 від 22.03.2022; товарно-транспортна накладна № 220322 від 22.03.2022.
Можна відзначити, що з матеріалів справи встановлено, що первинні документи, оформлені позивачем в межах господарських відносин з контрагентом, копії яких надані разом з поясненнями для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної, складені у відповідності до вимог законодавства та є первинними документами, які засвідчують факт реального виконання позивачем та його контрагента господарських зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що квитанції про зупинення реєстрації поданої позивачем податкової накладної не містить інформації чи зазначення будь-якого переліку документів, які платник повинен надати до контролюючого органу для розгляду питання щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Тобто у квитанції наведена формальна пропозиція для платника надати документи, без зазначення їх предметного та вичерпного переліку, надання якого є достатньою підставою для поновлення реєстрації податкової накладної.
Колегія суддів зазначає, що в такому випадку недотримання принципу правової визначеності під час зупинення реєстрації податкових накладних призводить до необізнаності платника податків щодо вичерпного переліку необхідних документів, які він повинен надати контролюючому органу, внаслідок чого у відповідача виникає можливість прояву нічим не обмеженої дискреції.
Таким чином, вказані обставини призводять до прояву суб'єктом владних повноважень негативного розсуду, внаслідок чого платник податків не має змоги належним чином виконати свої обов'язки, мета яких - реєстрація податкової накладної.
Посилання представників відповідачів на те, що перелік документів, надання яких є необхідним для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у Реєстрі, визначений пунктом 5 Порядку №520, суд визнає безпідставними, оскільки зазначеною нормою передбачено орієнтовний перелік таких документів (застосовано словосполучення "може включати"), що не дає платнику податків можливість достовірно визначити обсяг необхідних документів, надання яких податковому органу буде достатнім для реєстрації податкової накладної у Реєстрі.
Здійснення моніторингу відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не може підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постановах від 23 жовтня 2018 року у справі №822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 25.10.2019 року у справі №0340/1834/18.
При цьому, доводи контролюючого органу у оскаржуваному рішенні про відмову у реєстрації ПН в ЄРПН щодо надання платником до повідомлення видаткової накладної щодо придбання у березні 2022 року товарів, які в подальшому реалізовувалися, у ФОП ОСОБА_1 та не відображення, при цьому, у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, поданій підприємством 18.04.2022 №9047026474, придбання товарів від неплатника ПДВ по рядку 10.4, що є порушенням п. 4 наказу МФУ від 28.01.2016 №21 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.201 за №159/28289 зі змінами, судом як першої, так і апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки у постанові від 07.12.2022 по справі №500/2237/20 Верховний Суд зазначив, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду в цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Так само у пункті 82 постанови від 23.02.2023 у справі №420/9924/20 Верховний Суд звернув увагу на те, що в межах спірних відносин, що виникли між сторонами на стадії реєстрації податкових накладних, надання судами оцінки щодо товарності або безтоварності господарських операцій є передчасною подією. Такі обставини можуть бути встановлені контролюючим органом на підставі здійсненої належної перевірки, з прийняттям ППР, та в подальшому підтверджені судом.
Аналогічний висновок наведений Верховним Судом у постанові від 23.05.2023 у справі №500/770/21.
Отже, доводи Комісії Головного управління ДПС у Полтавській області, покладені в обґрунтування спірного рішення, не ґрунтуються на вимогах законодавства та є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття рішення про реєстрацію поданої позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того судом першої інстанції було встановлено, а апеляційним підтверджено, що 27.09.2022 позивачем до контролюючого органу був поданий уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, період, що уточняється - березень 2022 року. Уточнення стосувалося і даних, зазначених у рядку 10.4 декларації з податку на додану вартість за березень 2022 року, поданій підприємством 18.04.2022 №9047026474. Відповідно до квитанції №2 уточнюючий розрахунок доставлений до ГУ ДПС у Полтавській області 27.09.2022, реєстраційний номер 9193532010. Відтак, на дату подання пояснень платником та розгляду 27.04.2023 комісією контролюючого органу поданого пакету документів для реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 21.03.2022 №6, інформація про придбання товарів ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" у неплатника ПДВ ФОП ОСОБА_1 була відображена у податковій звітності позивача.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Відповідачами у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у реєстрації складеної ТОВ "КВАНТ ПЛЮС" податкової накладної від 21.03.2023 №6.
З огляду на викладене, враховуючи безпідставність зупинення реєстрації спірної податкової накладної, що слугувало передумовою для прийняття комісією відповідача рішення про відмову у її реєстрацій, та наявність необгрунтованої відмови у реєстрації податкової накладної, колегія суддів доходить висновку про незаконність рішення відповідача від 27.04.2023 № 8706492/31618527.
Колегія суддів не приймає доводів апеляційної скарги стосовно виключних повноважень ДПС України в частині вирішення питання судом щодо реєстрації податкових накладних з наступних підстав.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобовязання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.
Законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання органу ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, а саме зобов'язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкову.
Щодо позовних вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 135 КАС України).
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов'язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження понесених позивачем у цій справі витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано копії: договору від 01.01.2023 №0101/23 про надання правової допомоги, додаткової угоди від 04.10.2023 №32, акта приймання-передачі наданих послуг від 01.12.2023 №35 до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 №0101/23, рахунка від 01.12.2023 №62, платіжної інструкції від 07.12.2023 №10109. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 04.10.2023 №32 до Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 №0101/23, у відповідності до положень пункту 3.2 Договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 №0101/23 сторони погодили, що за надання послуг, передбачених пунктом 1 цієї Додаткової угоди, розмір гонорару обраховується з огляду на кількість рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають оскарженню. Вартість оскарження одного рішення становить 1500,00 грн.
Загальний розмір гонорару за надання правової допомоги в межах цієї додаткової угоди становить 1500,00 грн.
Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвокатського об'єднання протягом двох календарних місяців з дати підписання акта приймання-передачі наданих послуг.
Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правову допомогу в сумі першої інстанції 1500,00 грн є обґрунтованим, об'єктивним, документально підтвердженим і таким, що підпадає під критерій розумності, та підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 року у справі № 440/16052/23 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.05.2024 по справі № 440/16052/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський