Головуючий І інстанції: Заічко О.В.
11 жовтня 2024 р. Справа № 520/36699/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024, по справі № 520/36699/23
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України
до ОСОБА_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_3 (військової частини НОМЕР_1 ) збитки у розмірі 19243,5 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 14.03.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскільки ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено здійснення виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, що були звільнені на підставі абз. 10 підп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тому підстава за якою відповідачка була звільнені з військової служби не передбачена переліком сімейних обставин та інших поважних причин через яку відповідача було звільнено з військової служби затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 як того вимагає абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» яким і передбачена відповідна виплата. Отже, виплатою такої грошової допомоги відповідачем заподіяна шкода, що має бути вішкодована.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 381-ОС від 04.11.2022 штаб-сержантка ОСОБА_1 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, на підставі рапорту на підставі абз. 10 підп. «г», п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як така, що самостійно виховує дитину віком до 18 років. Відповідно до підп. 4 ч. 9 розд. VІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення за 05 (п'ять) повних календарних років військової служби в сумі 19243,5 грн.
Вважаючи, що відповідач отримала вказану одноразову допомогу при звільненні з військової служби без правових підстав, з огляду не повернення відповідачем вказаної суми у добровільному порядку позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виплата грошового забезпечення з врахуванням одноразової грошової допомоги проведена військовою частиною добровільно, відсутні підстави вважати нарахування цих сум внаслідок рахункової помилки позивача, відсутня недобросовісність відповідача в нарахуванні одноразової допомоги при звільненні, підстави для повернення отриманої допомоги відсутні.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, якою визначено порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби).
Згідно з п. 2 гл. 9 розд. V Інструкції № 558 військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Із матеріалів справи встановлено, що позивачка звільнена з військової служби за абз. 10 підп. «г», п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правовідносини щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби врегульовані Законом України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей".
Відповідно до ст. 15 Закону № 2011-XII (у редакції, станом на дату виключення відповідача зі списків особового складу) військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Статтею 26 Закону України № 2232-XII від 25.03.1992 "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено підстави звільнення з військової служби.
Так, згідно з пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): зокрема, один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років.
Отже, перелік сімейних обставин та інших поважних причин, які є підставою для звільнення військовослужбовця з військової служби протягом строку проведення мобілізації (якщо військовослужбовець не висловив бажання продовжувати військову службу), визначений безпосередньо пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», до яких належить, у тому числі, обставина «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років».
При цьому, пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» не містить посилання на акт Кабінету Міністрів України чи інший нормативний (підзаконний) акт, який містив би «частину» норми, якої бракує у зазначеному положенні; натомість «сімейні обставини або інші поважні причини», які дозволяють військовослужбовцеві звільнитися з військової служби під час дії особливого періоду або під час дії воєнного стану, визначені безпосередньо у тексті Закону.
Відповідно до ст. 26 Закону № 2232-XII Постановою Кабінету Міністрів України 12.06.2013 за № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.
Обставини, з яких відповідачку звільнено з військової служби, не передбачені Переліком № 413, але передбачені Законом № 2232-XII.
Приписи ст. 26 Закону № 2232-ХІІ щодо підстав звільнення під час дії особливого періоду, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану зазнавали неодноразових змін.
При цьому, підстава для звільнення зі служби, з якої звільнено відповідачку, була додана до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян" від 01.04.2022 за № 2169-IX, тобто після затвердження Переліку № 413.
Тобто норми п. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги звільненим з військової служби військовослужбовцям, законодавчо сформовані раніше внесення змін до ст. 26 Закону № 2232-ХІІ, які додатково передбачили підстави звільнення за сімейними обставинами під час проведення мобілізації та воєнного стану.
Внаслідок цього виникли неузгодженості, що не усунуті на законодавчому рівні, між зазначеними правовими нормами.
Також, слід зазначити, що порядок та умови нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби регулюються розд. V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Питання повернення нарахованих та виплачених одноразових додаткових видів грошового забезпечення не врегульовані положеннями спеціального законодавства.
У той же час позивач підстави звернення до суду із даним позовом пов'язував із положеннями Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 № 160 особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Втім, у ході судового розгляду не встановлено, що відповідачка є винною особою у розумінні Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» під час отримання нарахованою роботодавцем на підставі відповідного наказу про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отриману суму одноразової допомоги при звільненні щодо відповідача не можна вважати шкодою, завданою з вини працівника підприємству, установі, організації, яка відраховується з заробітної плати працівника.
Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Таким чином, безпідставно набуті грошові кошти підлягають поверненню у разі, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; у разі недобросовісності з боку набувача, по-третє, у разі скасування наказу відповідного командира про звільнення військовослужбовця.
Враховуючи, що нарахування та виплата відповідачу одноразової грошової допомоги при звільненні здійснено позивачем добровільно, про наявність рахункових помилок позивачем не повідомлялось, фактів недобросовісності відповідача не встановлено, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав стягнення з ОСОБА_1 отриманої суми одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічні правові висновки з питання повернення виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні сформовані Верховним Судом в постановах від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а, від 03.03.2020 у справі № 804/979/17.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 520/36699/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов