14 жовтня 2024 р. Справа № 480/2560/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Є.Д. Кравченко, м. Суми, повний текст складено 10.06.24 у справі №480/2560/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд:
- визнати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №184250011005 від 06.03.2024р., про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку протиправним та скасувати його;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію на пільгових умовах (список №1) зі зменшенням пенсійного віку з часу звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 27 лютого 2024 року, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.
В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не враховано рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 у справі № 1-р/2020, ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ. Враховуючи, що на час звернення про призначення пенсії вона набула права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, вважала рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 №184250011005 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах таким, що порушує її право на гарантоване Конституцією України пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 № 184250011005 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеська область, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №480/2560/24 та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в повному обсязі в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильних висновків по справі та повинно бути скасовано. Зазначає, що на сьогоднішній день нормативно-правові акти, в тому числі і положення ст.114 Закону №1058, на які посилається Головне управління в обґрунтування своєї позиції, є чинними, законними, Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися, а відтак підлягають застосуванню та дотриманню учасниками пенсійних правовідносин. Вважає, що дії Головного управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції та Законах України, а відтак позовна заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, отже у Головного управління відсутні підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Відтак, Головне управління вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Окрім того, щодо стягнення судом першої інстанції судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 1211 грн. 20 коп. повідомляє, що згідно з ч.2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Згідно з п. 20 та 29 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Вважає, що Сумським окружним адміністративним судом не було зазначено конкретні норми чинного законодавства, які порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернулася до регіонального відділення управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком (а.с.57).
За результатами розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 06.03.2024 №184250011005 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку з відсутністю пільгового стажу (а.с.8).
При цьому, у вказаному рішенні зазначено, що пенсійний вік, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 47 років 06 місяців. Вік заявниці 51 рік.
Необхідний страховий стаж визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 20 років. Страховий стаж особи становить 23 роки 08 місяців 26 днів з урахуванням кратності 26 років 08 місяців 26 днів.
Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Списку №1) становить 07 років 06 місяців. Працівники, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Пільговий стаж особи становить 03 роки 11 місяців 15 днів.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 07 років 06 місяців.
Позивач, вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184250011005 від 06.03.2024р., про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку із недосягненням пенсійного віку протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду першої інстанції з позовною заявою.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на час звернення із заявою від 27.02.2024 позивач досягла 51 річного віку, мала 26 років 08 місяців 26 днів страхового стажу, з них 03 роки 11 місяців 15 днів - пільговий стаж, тому остання має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону на 4,2 роки) відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020), а відтак рішення про відмову в призначенні пенсії, прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 №184250011005, є таким, що підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст.308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України регламентовано, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-ХІІ) та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом "а" ст.13 Закону №1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII (далі по тексту - Закон №213-VIII ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 (36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Відповідно до ст.12 Закону №1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст.13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 45 років до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.
Так, відповідно до пункту "а" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ (у редакції Закону № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (36-2003-п), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ): чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 (далі по тексту - Закон №2148-VIII), яким Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 доповнено розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Згідно з частиною першою статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома Законами, а саме: пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII) та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Колегія суддів зазначає, що такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII».
Пунктом 1 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
За змістом пункту 2 резолютивної частини рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Такий спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв'язку з ухваленням Закону № 213-VIII, визначив Конституційний Суд у Рішенні № 1-р/2020.
Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дати набрання чинності вказаним рішенням Конституційного Суду України (23.01.2020) в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII) та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Відтак, колегія суддів вважає, що у спірних відносинах застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII з урахуванням Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.09.2022 року у справі №620/2852/20.
Слід зазначити, що таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію у їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Отже, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 1 на підставі Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020) мають жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються чоловікам із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи - жінкам.
Як встановлено з матеріалів даної справи, станом на 27.02.2024 (дата звернення із заявою про призначення пенсії) вік позивача складав 51 років 6 місяців 7 днів, страховий стаж - 26 років 08 місяців 26 днів (при необхідному не менше 20 років), з них 03 роки 11 місяців 15 днів - пільговий стаж (при необхідному не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах) (а.с. 8).
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що оскільки позивач не має необхідних 7 років 6 місяців пільгового стажу на зазначених роботах за Списком № 1, однак має не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці (03 роки 11 місяців 15 днів), позивач набуває право на призначення їй пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ (55 років), на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи (3*1,4=4,2 роки) у віці щонайменше 51 рік.
Відтак, з огляду на викладене вище, оскільки на час звернення із заявою від 27.02.2024 позивач досягла 51 річного віку, мала 26 років 08 місяців 26 днів страхового стажу, з них 03 роки 11 місяців 15 днів - пільговий стаж, тому остання має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону на 4,2 роки) відповідно до пункту "а" статті 13 Закону №1788-ХІІ (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020).
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, та всупереч вимогам чинного законодавства.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.
Таким чином, оспорюване рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийняте Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 06.03.2024 №184250011005, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що на сьогоднішній день нормативно-правові акти, в т.ч. і положення ст. 114 Закону №1058, на які посилається Головне управління в обґрунтування своєї позиції, є чинними, законними, Конституційним Судом України неконституційними не визнавалися, відтак підлягають застосуванню та дотриманню учасниками пенсійних правовідносин, а тому дії пенсійного органу є правомірними, а суд першої інстанції помилково дійшов висновку для задоволення позовних вимог, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не узгоджуються із наведеними вище висновками суду у даній справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було зазначено конкретні норми чинного законодавства, які порушенні Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області не впливають на вирішення даної справи та на правильність висновків суду у даній справі.
Надаючи правову оцінку зобов'язальній частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Визначення розміру пенсії та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями відповідного територіального органу ПФУ, суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, а лише має компетенцію на здійснення судового контролю за відповідністю чинному законодавству оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб'єкта владних повноважень.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.10.2019 у справі № 804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі №663/574/17.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" та враховує положення "Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень", прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, а саме суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Адміністративний суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше б порушувався принцип розподілу влади. Відтак, завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень (вчинення дій, допущення бездіяльності).
Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.02.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Щодо посилання в апеляційній скарзі, які стосуються стягнення судом першої інстанції судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у розмірі 1211грн. 20 коп., а саме те, що згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а також те, що відповідно до п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства, то такі посилання є необґрунтованими, оскільки скаржником не враховано приписів ст.139 КАС Україні, які судом першої інстанції правильно застосовано, стягуючи із відповідача, як суб'єкта владних повноважень, судові витрати позивача.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі №480/2560/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Мінаєва
Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко