25 жовтня 2007 р.
№ 14/90
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
С. Шевчук,
С. Владимиренко, І. Воліка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державного підприємства (ДП) "Селидіввугілля"
на постанову
від 04.07.2007 року
Донецького апеляційного господарського суду
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
(ТОВ) "Торговий дім "Вуглеснабзбут" на дії
Відділу примусового виконання Департаменту
Державної виконавчої служби
у справі
№ 14/90
за позовом
ТОВ "Торговий дім "Вуглеснабзбут"
до
ДП "Селидіввугілля"
про
стягнення 43 293 913,18 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Кантемір В.І. (дов. від 17.10.2007 року б/н)
відповідача
Косенюк О.М. (дов. від 19.07.2007 року № 1/323)
органу ДВС
Чорноволов В.А. (дов. від 10.09.2007 року № 25-23/753)
У судовому засіданні 18.10.2007 оголошена перерва до 16:10 25.10.2007.
Заслухавши суддю-доповідача - І. Воліка, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
Позовні вимоги, заявлені ТОВ "Торговий дім "Вуглеснабзбут" про стягнення з ДП "Селидіввугілля" заборгованості у розмірі 43 293 913,18 грн. за договором № 17/03/2006-у від 17.02.2006 року про відступлення права вимоги, задоволені частково рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2006 року у справі № 14/90, з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Торговий дім "Вуглеснабзбут" стягнуто 43 015 621,62 грн. заборгованості, 25 336,09 грн. витрат по сплаті за державного мита, 117,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено, на виконання даного рішення на підставі ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ від 21.09.2006 року.
19.12.2006 року державним виконавцем Відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 14/90 від 21.09.2006 року.
Доповідач: Волік І.М.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби від 24.01.2007 року зупинено виконавче провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що ДП "Селидіввугілля" включено в Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року № 2711-IV.
12.03.2007 року ТОВ "Торговий дім "Вуглеснабзбут" звернулось до господарського суду зі скаргою № 06-03/2007 про визнання дій Відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби незаконними щодо зупинення виконавчого провадження, скасування постанови від 24.01.2007 року та зобов'язання органу ДВС винести постанову про поновлення виконавчого провадження та вжити заходи щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 14/90 від 21.09.2006 року.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2007 року у справі № 14/90 (суддя О. Марченко) скасовано постанову Відділу примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження від 24.01.2007 року, Відділ примусового виконання Департаменту Державної виконавчої служби зобов'язано провести виконавчі дії та заходи з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області у справі № 14/90 від 21.09.2006 року у строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року (колегія суддів: М. Запорощенко, Г. Діброва, Г. Старовойтова) ухвала господарського суду Донецької області від 10.04.2007 року у справі № 14/90 залишена без змін з тих же підстав.
При прийнятті оскаржуваних судових рішень господарські суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до п. 3.1., п. п. 3.2.1. п. 3.2. ст. 3 Закону України від 23.06.2005 року № 2711-IV ''Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу'' підприємство ПЕК, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення підприємства до Реєстру, для внесення до Реєстру підприємство подає підтверджуючі документи, одним із яких є довідка, складена підприємством у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період.
Підприємство ПЕК вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру (п. 3.2.6. ст. 3 вказаного Закону).
Згідно з п. 3.7. ст. 3 цього ж Закону на строк участі підприємства ПЕК у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Міністерством палива та енергетики України прийнятий наказ "Про затвердження переліку підприємств" № 568 від 10.11.2005 року, яким на виконання підпункту 3.2.6. пункту 3.2. статті 3 Закону України від 23.06.2005 року № 2711-IV ''Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу'' затверджено перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п. 1.1. ст. 1 Закону.
ДП "Селидіввугілля" включено до переліку, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 року, а отже в установленому порядку визнано таким, що бере участь в процедурі погашення заборгованості в порядку, встановленому вищевказаним законом.
Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що при розгляді цієї скарги підлягають застосуванню положення Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади'' № 493/92 від 03.10.1992 року, якими встановлено, що з 01.01.1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України. Державна реєстрація провадиться в порядку, що визначається Кабінетом міністрів України.
Відповідно до п. 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акту, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.
На держану реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на те суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані і на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійно чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, в тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" га іншими, а також прийняті в порядку експерименту (п. 3 Положення)
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації; б) мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт (п. 4 Положення).
Проаналізувавши положення наказу Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 року, господарські суди дійшли висновку про те, що норми означеного наказу мають неперсоніфікований та міжвідомчий характер, а тому є обов'язковими не лише для юридичних осіб, що входять до сфери управління Міністерства палива та енергетики України, а також для органів виконавчої служби. Крім того, суди зазначають, що положення даного наказу є обов'язковими та зачіплюють права та інтереси усіх кредиторів підприємств, які увійшли до затвердженого наказом переліку.
Таким чином, наказ Міністерства палива та енергетики України "Про затвердження переліку підприємств" № 568 від 10.11.2005 року підлягає державній реєстрації Міністерством юстиції України. Проте, як встановлено господарськими судами, відповідна державна реєстрація Міністерством юстиції України не здійснювалась.
Згідно з п. 3 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 року встановлено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Відповідно до п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, органи господарською управління і контролю направляють до виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані.
Враховуючи, що відповідна державна реєстрація наказу Міністерства палива та енергетики України "Про затвердження переліку підприємств" № 568 від 10.11.2005 року Міністерством юстиції України не здійснювалась, він є таким, на думку господарських судів попередніх інстанцій, що не набув чинності.
Виходячи з вищевикладеного, дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби щодо зупинення виконавчого провадження по стягнення заборгованості з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Торговий дім "Вуглеснабзбут" за наказом господарського суду Донецької області від 21.09.2006 року по справі №14/90 визнані оскаржуваними судовими рішеннями у справі неправомірними.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ДП "Селидіввугілля" посилається на неправильне застосування господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби, встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 та ч. 1,2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене, касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази в обґрунтування підстав визнання господарськими судами першої та апеляційної інстанції дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби неправомірними відповідно до положень ст. 121-2 ГПК України.
За встановлених обставин, Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди попередніх інстанцій діяли у відповідності з нормами Господарського процесуального кодексу України, а оскаржувані судові рішення є обґрунтованими і законними та підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ДП "Селидіввугілля" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року у справі № 14/90 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Шевчук
Судді: С. Владимиренко
І. Волік