14 жовтня 2024 р. Справа № 520/38036/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 20.05.24 по справі № 520/38036/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 року та виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) грн 88 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що Порядком №159 п. 4 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції), у відсотках для визначення суми компенсації на 100. Порядок виплати компенсації органами Пенсійного фонду України на виконання судових рішень визначається з урахуванням покладених зобов'язань, визначених судовим рішенням та обставин щодо строків виплати. Зазначає, що під час виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі №520/15003/2020 нараховано компенсацію втрати частини доходів за період з 07.10.2020 по 31.01.2023 у сумі 133436 гривень 74 копійки. У вересні 2023 року до виплати через банківську установу нараховано компенсацію у сумі 32751,87 грн., у лютому 2024 - 100684 гривні 87 копійок. Таким чином, кошти у сумі 133436,74 грн. перераховано до банківської установи в повному обсязі, тому вважає, що позовні вимоги щодо виплати компенсації втрати частини доходу з 17.03.2021 є безпідставними.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1997 року проживала в АДРЕСА_2 , отримувала пенсію за віком. В подальшому позивачка виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв'язку із чим виплату пенсії припинено.
Представником ОСОБА_1 29.11.2019 направлено до Індустріального відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву щодо перерахування розміру та поновлення виплати пенсії з 07.10.2009, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 609 від 03.12.2019 ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії за віком відмовлено.
Позивач, не погодившись із вказаним рішенням відповідача, звернулась із відповідним позовом до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 520/15003/2020 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 520/15003/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/15003/2020 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 609 від 03.12.2019 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з компенсацією втрати частини доходів та з надбавкою до пенсії як дитині війни; у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Представником позивача до суду апеляційної інстанції було подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
Так, в рамках здійснення судового контролю у вказаній справі судом апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.05.2023 року заборгованість за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 у розмірі 87478,71 грн сплачено в повному обсязі протягом березня та квітня 2023 року. Відповідно до наданої до звіту довідки розмір пенсії з листопада 2009 року по лютий 2023 року останній складає 544,00 грн. В додатку до звіту від 01.03.2023 року "розрахунок" в графі особливості зазначено, що "не підлягають перерахунку". Призначено за рішенням суду "в твердому розмірі".
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2023 року у справі № 520/15003/2020 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №520/15003/2020 в частині проведення ОСОБА_1 поновлення та виплати пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з надбавкою до пенсії як дитині війни; встановлено новий строк Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області для подання звіту про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/15003/2020 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/15003/2020 протягом 90 днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року по справі № 520/15003/2020 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 06.12.2023. Щодо не здійснення перерахунку розміру пенсії, у вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що застереження представника позивача щодо виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі, що не відповідає резолютивній частині постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021, а саме у розмірі, меншому, ніж прожитковий мінімум, встановлений для осіб, що втратили працездатність, станом на 01.01.2023 - 2093 грн, не приймаються, оскільки зобов'язальна частина спірної постанови не містить вимог до пенсійного органу щодо здійснення перерахунку поновленої позивачу виплати пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму кожного року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.04.2023 повідомлено, що у разі, якщо рішенням суду зобов'язано поновити виплату раніше призначеної пенсії, пенсія поновлюється в розмірі, що склався станом на дату припинення виплати пенсії, якщо інше не передбачено рішенням суду.
Не погодившись із такими діями відповідача щодо визначення суми пенсії у фіксованій сумі станом на дату припинення пенсії, позивачка звернулася до суду із вказаним позовом.
Також позивачка вважає, що відповідач має виплатити компенсацію втрати частини доходів громадян за весь час невиплати пенсії у передбаченому законом розмірі на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року по справі № 520/15003/2020.
Зокрема, зазначає, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 520/15003/2020 вирішено питання щодо виплати компенсації втрати частини доходу з 07.10.2009 до дати ухвалення рішення суду, але управлінням 3 роки рішення суду не виконується та останнє має виплатити компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року за невиплату пенсії на виконання рішення суду та за невиплачені у встановленому законом суми пенсійних виплат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не проведення перерахунку позивачу пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також суд першої інстанції виходив з наявності у позивачки права на нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу з 17 березня 2021 року.
Позивачкою рішення суду першої інстанції в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права не оскаржується.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Нормами ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV від 09.07.2003) згідно з пунктом 2 частини 1 статті 49 якого виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно статті 51 Закону, під час перебування пенсіонера за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 7 Закону №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закон №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Положеннями абз. 8 ч.2 ст.5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 встановлено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.
Частиною 1 ст.28 Закону №1058-IV від 09.07.2003 передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Отже, з дня поновлення виплати пенсії (на підставі постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 520/15003/2020 - з 07.10.2009) позивачка користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV. При цьому будь-яких обмежень її прав, як пенсіонера, якій призначено виплату пенсії за рішенням суду наведеним Законом не встановлено.
Крім того, Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік передбачається зростання мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим, пенсійний орган в автоматичному режимі перераховує мінімальний розмір пенсійних виплат для непрацюючих пенсіонерів, які досягли віку 65 років та мають страховий стаж не менше 30 років для жінок та 35 років для чоловіків, а тому, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду про зобов'язання щодо проведення перерахунку пенсії у разі збільшення розмірів мінімальної пенсії позивачу є безпідставними.
Таким чином, перерахунок пенсій необхідно здійснювати автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Отже, відповідачем допущені протиправні дії щодо невиплати позивачці пенсії за віком, у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи те, що за рішенням суду позивачка отримала право на поновлення виплати пенсії за віком, відповідач зобов'язаний реалізовувати таке право шляхом проведення перерахунків пенсії у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
Безпідставними є доводи апелянта про обчислення пенсії позивачу в розмірі, визначеному на дату припинення виплати пенсії без її подальшого перерахунку за нормами чинного, на час настання такого права, пенсійного законодавства, оскільки частиною третьою статті 42 Закону № 1058-ІV визначено, що з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.
Таким чином, позивачу гарантовано державою право на збільшення розміру мінімальної пенсії за віком у разі збільшення, зокрема, розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову у спосіб, який просить позивачка в позовній заяві.
Водночас колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року з огляду на таке.
Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19.
З огляду на матеріали справи, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року у справі № 520/15003/2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково; рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі № 520/15003/2020 - скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 609 від 03.12.2019 про відмову в поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з компенсацією втрати частини доходів та з надбавкою до пенсії як дитині війни; у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Отже, на виконання рішення суду відповідач, одночасно із виплатою суми заборгованості мав обов'язок виплати позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 07.10.2009 року по дату виконання рішення суду та фактичної виплати заборгованості (28.02.2023).
З огляду на матеріали справи, заборгованість за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 у розмірі 87478,71 сплачено в повному обсязі протягом березня та квітня 2023 року. Розраховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 32751,87 грн, яка була виплачена в вересні 2023 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного сулу по справі №520/15003/2020 від 07.09.2023 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання судового рішення від 23.08.2023 у зв'язку з невідповідністю суми розрахунку компенсації зобов'язальній частині постанови від 17.03.2021 по справі № 520/15003/2020.
У зв'язку з цим, відповідачем на виконання постанови суду у справі № 520/15003/2020 донараховано компенсацію втрати частини доходів в сумі 100684,87. Всього за період з 07.10.2009 по 28.02.2023 нараховано компенсації втрати частини доходів громадян в сумі 133436 гривень 74 копійки.
Матеріалами справи підтверджується, що компенсація втрати частини доходів у сумі 32751,87 грн виплачена в вересні 2023 року. Інша частина в сумі 100684,87 грн, яка розрахована по дату фактичної виплати заборгованості (28.02.2023) була нарахована на момент звернення до суду із цим позовом та фактично виплачена в лютому 2024 року.
З наведеного вбачається, що відповідачем нарахована та виплачена компенсація втрати частини доходів громадян в повному обсязі за період з 07.10.2009 по 28.02.2023, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення вимог позову про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року та не врахував надані відповідачем у відзиві на позов пояснення та відповідні докази нарахування спірної компенсації.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу позивачу з 17 березня 2021 року, із прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення
Згідно з п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 по справі № 520/38036/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 17 березня 2021 року.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 у справі № 520/38036/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко