14 жовтня 2024 року справа № 580/6776/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом № 14 від 21 червня 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з тим, що останній має брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 11 квітня 2024 року під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані я збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 оформити та видати довідку про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.4. ч.3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з тим, що останній має брата - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 11 квітня 2024 року під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 15.07.2024 справу призначено до розгляду справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників в судове засідання.
Ухвалою суду від 04.09.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача: комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Розгляд справи розпочато спочатку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_6 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з тих підстав, що його брат вважається зниклим безвісти з 11.04.2024 під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Позивач вважає, що особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Позивач зазначив, що надав усі передбачені законом документи для надання відстрочки від призову на військову службу, тому відповідач відмовив у її наданні незаконно.
У відзиві на адміністративний позов відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_7 ) не погодився з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не приймав оскаржуване у даній справі рішення, тому не може відповідати за цим позовом. Доказів прийняття рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо відмови у наданні позивачу відстрочки у матеріалах справи немає. Саме по собі повідомлення про відмову у наданні відстрочки комісією з відстрочок не створює обов'язків ІНФОРМАЦІЯ_6 в цих правовідносинах.
Відповідач - комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , відзиву проти позову не подала, хоча копію ухвали від 04.09.2024 отримала 06.09.2024, що підтверджується довідкою, складеною секретарем судового засідання Черкаського окружного адміністративного суду про доставку документу до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Оскільки відповідач у встановлений судом строк відзиву проти позову не подав, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що 19.06.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивач додав копію паспорту, РНОКПП, повідомлення про зниклого безвісти, витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, свідоцтва про народження ОСОБА_1 та свідоцтва про народження ОСОБА_2 .
За результатами розгляду заяви позивача, комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі: голова комісії ОСОБА_3 - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , члени комісії: ОСОБА_4 - керівник апарату райдержадміністрації; ОСОБА_5 - головний спеціаліст служби у справах дітей, відділ захисту прав дітей райдержадміністрації; ОСОБА_6 - начальник відділу охорони здоров'я, культури, спорту та туризму райдержадміністрації; ОСОБА_7 - начальник архівного відділу райдержадміністрації; ОСОБА_8 - заступник начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, ухвалила рішення оформлене протоколом №14 від 21.06.2024, яким відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 , 1995 року народження, у зв'язку з недоведенням існування обставин та наявності законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 4, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: відсутнє рішення суду про визнання рідного брата безвісти зниклим.
Листом №361 від 25.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомив позивача про прийняте комісією рішення.
Вважаючи відмову в наданні відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, в редакції чинній на момент звернення до відповідача із заявою, передбачає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;
Одночасно суд враховує, що з 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (п. 59 Порядку №560).
Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію при ІНФОРМАЦІЯ_8 наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно Додаток 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема для отримання відстрочки на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 вказаного Закону, надаються документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
На переконання суду вищенаведені норми Порядку №560 містять лише орієнтовний перелік документів, які повинен надати заявник для отримання відстрочки. Тому, відсутність одного з наведених документів не є підставою для відмови в наданні відстрочки.
Отже, надання військовозобов'язаним інших документів, які за законодавством України підтверджують право на відстрочку, є підставою для її надання.
Законом, який визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей, є Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» від 12 липня 2018 року № 2505-VIII (далі - Закон №2505-VIII).
В розумінні положень ст. 1 Закону № 2505-VIII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону № 2505-VIII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Отже, законодавець розрізняє поняття «особа зникла безвісти за особливих обставин» та «безвісно відсутня особа», для набуття особою статусу зниклої безвісти за особливих обставин достатньо внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і саме з дати вказаної в наведеному реєстрі особа вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин.
Встановлення статусу безвісно відсутньої особи відбувається в судовому порядку відповідно до положень глави 4 розділу IV «ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ» Цивільного процесуального кодексу України.
Звернення до суду родичів після набуття особою статусу зниклої безвісти за особливих обставин з метою встановлення статусу зниклої безвісти є правом, а не обов'язком родичів.
При цьому, суд звертає увагу, що Закон № 3543-XII пов'язує право на отримання відстрочки саме з набуттям статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин, що не потребує ухвалення судового рішення з цього питання.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідними братами, оскільки походять від одних батьків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 18.06.2024 та повторно виданим свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 23.02.2005.
До Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внесено запис, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин: 26.04.2024.
З огляду на викладене, на дату подання заяви про відстрочку від 19.06.2024 рідний брат позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою зниклою безвісти за особливих обставин, тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Оцінюючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в наданні відстрочки, яке згідно з матеріалами справи прийнято протокольно комісією з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому з метою належного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом №14 від 21.06.2024 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
При обранні способу відновлення порушеного права позивача необхідно керуватись принципом верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь- яких інших умов для цього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини (зокрема, постанови по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 (скарга № 10465/83) за наявністю правової можливості, якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у т. ч. колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав, які є незаконними, а інших підстав для відмови не вбачається, тому належним способом захисту мого порушеного права є зобов'язання комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Щодо вимог про видачу довідки про надання відстрочки суд зазначає, що вказані дії здійснюються в обов'язковому порядку після прийняття відповідного рішення комісією про надання відстрочки, тому ці позовні вимоги є передчасними і позивач набуде права у майбутньому на їх заявлення у випадку прийняття рішення про надання відстрочки та невиконання цих обов'язків.
Вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягають з огляду на ту обставину, що рішення про відмову в наданні відстрочки ухвалено колегіально комісією з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких обставин, зважаючи на обраний позивачем спосіб захисту прав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (касаційні провадження №К/9901/17099/19, №К/9901/17108/19, №К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19 (адміністративне провадження №К/9901/5378/20).
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду копію договору про надання правничої допомоги від 02.07.2024, ордер серії ВТ №1050091 від 05.07.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 02.07.2024 на суму 7000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Отже, проаналізувавши вказані обставини, в контексті складності справи (спір не є складним, розглядається у спрощеному провадженні), обсягу та якості виконаних адвокатом робіт, витраченого часу, суд вважає, що сума витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн. не є співмірною та не відповідає принципу справедливості, у зв'язку з чим заявлені витрати є обґрунтованими частково.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №14 від 21.06.2024 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов'язаному ОСОБА_1 .
Зобов'язати комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ( АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 (одна тисяча) грн. та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО