Справа № 560/10210/24
іменем України
14 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом від 15.07.2024 в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 18 червня 2024 року за №270 «Про результати службового розслідування», яким офіцеру групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_1 оголошено догану.
Позивач у позові пояснила, що з 16 грудня 2022 року по теперішній час перебуває на посаді офіцера групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 і має звання старшого лейтенанта. Після розірвання шлюбу рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.05.2022 має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а саме: дочку ОСОБА_2 2011 року народження та сина ОСОБА_3 2015 року народження. Позивачка 29.04.2024 дала згоду на відрядження з 16.05 по 20.05.2024, однак 15.05.2024 дізналась про те, що батько дітей відбуває у відрядження 19.05.2024, про що повідомила начальника групи контролю бойового стресу. Однак, остання проігнорувала ці сімейні обставини, так як подала позивачку у списки осіб, які повинні вибути у відрядження 20.05.2024. Командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ 17.05.2024 за №134 про вибуття у відрядження старшого лейтенанта ОСОБА_1 в якому зазначив, що: «абзац 26 пункту 5.1 розділу 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 травня 2024 року №134 вважати нереалізованим». Відтак, 18 травня 2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 звернулась до командування відповідача з рапортом, у якому повідомила про неможливість вибути у відрядження 18.05.2024 аргументуючи це об'єктивними сімейними обставинами, а саме у зв'язку з тим, що в ці дати її двоє неповнолітніх дітей будуть самі та перебуватимуть без нагляду. За результатами службового розслідування складено Акт службового розслідування за №433/156 від 17 червня 2024 року. В ході службового розслідування встановлено факт наявності у старшого лейтенанта ОСОБА_1 двох дітей віком до чотирнадцяти років, копії свідоцтва про народження дітей та рішення суду про розлучення залучені до матеріалів службового розслідування. Разом з тим, заступник командира стартової батареї (навчальної) з морально-психологічного забезпечення навчального ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 капітан ОСОБА_4 дійшов до висновку про притягнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення догани, внаслідок відмови виконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2024 року №134 та розпорядження начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 17 травня 2024 року №57 та не виконання вимог інструкції «Порядку роботи груп контролю бойового стресу у військових частинах ЗСУ» від 11 листопада 2022 року. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) за №270 від 18 червня 2024 року «Про результати службового розслідування» офіцера групи контролю бойового стресу військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , внаслідок відмови виконання вимог наказу командира в/ч НОМЕР_1 вирішено притягнути до дисциплінарної відповідальності - оголосити догану. Позивачка не погоджується з рішенням відповідача про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, тому звернулась до суду з цим позовом (арк. спр.2-4).
Відповідно до ухвали від 16.07.2024 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників та витребував докази (арк. спр.23).
У Відзиві на позов від 31.07.2024 відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Відповідач пояснив, що 18 травня 2024 року позивачка звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 та повідомила, що не зможе вибути у відрядження 18 травня 2024 року у зв'язку з тим, що вона виховує дітей одна, розлучена та не має можливості залишити двох неповнолітніх дітей. Проте, позивачка до рапорту не додала жодних належних документів, що вона не має можливості залишити двох неповнолітніх дітей на інших осіб в тому числі батька дітей, хоча саме на цю обставину постійно посилається. Крім того, зазначених позивачкою належно завірених документів в тому числі, що батько дітей перебуває у відрядженні з 20.05.2024, нею не надано в ході службового розслідування та до позовної заяви. 20 травня 2024 року позивачка не вибула у відрядження, і відповідно не виконала вимоги розпорядження начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024 №57, вимоги наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині НОМЕР_1 ) від 17 травня 2024 року №134 та не виконання вимог Інструкції «Порядок роботи груп контролю бойового стресу у військових частинах Збройних Сил України». Крім того, позивачка не виконала покладенні на неї функціональні обов'язки офіцера групи контролю бойового стресу, зокрема: здійснювати оцінку психологічного стану військовослужбовців, виявляти військовослужбовців у кризових психоемоційних станах та надавати їм психологічну допомогу та інше (арк. спр.84-86).
Встановивши обставини (факти), якими сторони пояснюють вимоги та заперечення, оцінивши надані учасниками справи докази, беручи до уваги норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд робить такі висновки враховуючи наступне.
Щодо клопотання відповідача у Відзиві на позов, про розгляд справи за участю представника потрібно враховувати, що цей розгляд проводиться за участю в тому числі відповідача, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, про що винесено ухвалу від 16.07.2024. При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч.6 ст.262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відтак, враховуючи вищевказане та відсутність клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, немає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за його участю.
Сторони не оспорюють утримання військовослужбовцем ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, що також підтверджено матеріалами справи, тому це не потребує доказуванню в силу вимог ч.1 ст.78 КАС України.
Відповідно до Розпорядження начальника штабу військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024 вирішено, зокрема, відрядити офіцера групи бойового стресу старшого лейтенанта ОСОБА_1 у район виконання завдань (арк. спр.68).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2024 за №134 вирішено, зокрема, вважати такою, що вибула у відрядження до району виконання завдань Чернігівської області, з 20.05.2024 офіцера групи бойового стресу старшого лейтенанта ОСОБА_1 (арк. спр.61).
У рапорті від 18.05.2024, який зареєстровано 20.05.2024 за вхідним №6044, старший лейтенант ОСОБА_1 повідомляє про неможливість відбути у відрядження 18.05.2024, так як має на утриманні двох неповнолітніх дітей з батьком якого розлучена, який є офіцером поліції та відбуває у відрядження 17.05.2024, про що нею повідомлено заздалегідь начальника групи контролю бойового стресу (арк. спр.39).
Відповідно до рапорту начальника групи контролю бойового стресу капітана ОСОБА_5 від 20.05.2024, який зареєстровано 20.05.2024 за вхідним №6045, повідомлено командира військової частини НОМЕР_1 про те, що старший лейтенант ОСОБА_1 відмовилась їхати у відрядження, і просить призначити службове розслідування (арк. спр.40).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.05.2024 за №135: "6. Абзац 26 пункту 5.1 розділу 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17 травня 2024 року №134 вважати нереалізованим." (арк. спр. 61 зворот).
Відповідно до наказу №231 від 20.05.2024 наказано провести службове розслідування стосовно офіцера групи бойового контролю старшого лейтенанта ОСОБА_1 (арк. спр. 41).
Відповідач провів службове розслідування, про що склав Акт службового розслідування №433/156 від 17.06.2024 (далі - Акт) у якому, зокрема, ствердив: " В 15.41 15 травня 2024 року старший лейтенант ОСОБА_1 написала повідомлення капітану ОСОБА_5 , що чоловік 19 травня 2024 року їде у відрядження і не буде на кого залишити дітей. Після чого капітан ОСОБА_5 передзвонила до старшого лейтенанта ОСОБА_1 і пояснила, що вже погодила кандидатуру у командира військової частини. Старший лейтенант ОСОБА_1 відповіла, що нікуди не поїде." (арк. спр. 28 - 38).
Отже з урахування встановлено службовим розслідуванням, яким зафіксовані обставини, відповідач (капітан ОСОБА_5 ) ще 15.05.2024 знав про причину неможливості відрядження позивачки (догляд за неповнолітніми дітьми з урахуванням відрядження батька), тому суд критично оцінює реєстрацію рапорту позивачки від 18.05.2024 - 20.05.2024 за вхідним №6044. Тобто, суд вважає, що позивачка написала і подала рапорт саме 18.05.2024 з урахуванням всіх обставин, зокрема, що підтверджено також Актом.
Відповідно до ст.1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 5 ст.11 Закону визначено, що військовослужбовці-жінки користуються всіма пільгами, передбаченими законодавством з питань соціального захисту жінок, охорони материнства і дитинства. Ці пільги поширюються на батьків з числа військовослужбовців, які виховують дітей без матері (у разі її смерті, позбавлення батьківських прав, на час перебування у лікувальному закладі охорони здоров'я та в інших випадках відсутності материнського піклування про дітей).
Для догляду за хворою дитиною віком до 14 років військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов'язків на період, протягом якого дитина потребує догляду згідно з медичним висновком про тимчасову непрацездатність, але не більш як на 14 календарних днів. У разі необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років, яка потребує стаціонарного лікування, військовослужбовці, зазначені в абзаці першому цього пункту, звільняються від виконання службових обов'язків із збереженням грошового забезпечення на весь період догляду за хворою дитиною.
Відповідно до п.145 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (далі - Положення), направлення у відрядження військовослужбовців-жінок вагітних та тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, без їх згоди не допускається.
Отже, за відсутності згоди на відрядження позивачки, яка має дітей віком до чотирнадцяти років на відрядження, відповідач не мав законних підстав видавати наказ про її відрядження за №134 від 17.05.2024. Крім цього потрібно враховувати, що: 1) про відмову (відсутності згоди) позивачки від відрядження відповідачу (капітан ОСОБА_5 ) стало відомо ще 15.05.2024, і з рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_1 від 18.05.2024, але було проігноровано відповідачем у порушення вимог п.145 Положення; 2) відповідно до листа Головного управління національної поліції в Хмельницькій області за №4506-2024 від 21.08.2024 майор поліції ОСОБА_6 (батько дітей позивачки) з 19 по 24.05.2024 був відряджений до ГУНП в Житомирській області (арк. спр.106), що додатково підтверджує неможливість відрядження позивачки та правдивість її пояснень.
Відповідно до ч. 1 ст.45 ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТАТУТУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року N 551-XIV (далі - ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТАТУТУ) у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Статтею 48 ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТАТУТУ визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до ст.86 ДИСЦИПЛІНАРНОГО СТАТУТУ, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Відтак, оскаржуваний наказ №270 від 18.06.2024 "Про результати проведення службового розслідування" (арк. спр.71-73) є протиправним та підлягає скасуванню, адже немає вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , яка не вчинила жодного дисциплінарного проступку, реалізуючи своє право відмови від відрядження, як матері, яка має на утриманні дітей до чотирнадцяти років, тому немає підстав притягувати позивачку до відповідальності, оголошуючи - догану. Цей висновок суду не спростовує службове розслідування (Акт), враховуючи встановлене судом у цій адміністративній справі.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, суд робить висновок, що ОСОБА_1 довела позовні вимоги щодо протиправності наказу №270 від 18.06.2024 "Про результати проведення службового розслідування", що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов задовольняється.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 від 15.07.2024 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (основної діяльності) за №270 від 18.06.2024 "Про результати проведення службового розслідування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 14 жовтня 2024 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 22998246)
Головуючий суддя А.І. Петричкович