14 жовтня 2024 року Справа № 480/7913/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7913/24 за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови,-
06 вересня 2024 року позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови, і просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 68014977 від 29.06.2023 винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкалем Сергієм Павловичем;
- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ричкаля Сергія Павловича, які полягали у передчасності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 68014977 від 29.06.2023 та невжиття усіх необхідних заходів задля забезпечення виконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління юстиції перебувало виконавче провадження №68014977 з примусового виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.06.2021 № 22/6-2664, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
29.06.2023 державним виконавцем на підставі ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Вказану постанову позивач просить скасувати як таку, що винесена передчасно й за відсутності доказів, які би підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання, оскільки позивачу не виплачено перераховану пенсію.
Ухвалою суду від 09.10.2024 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із даним позовом. Крім того, вказаною ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням особливостей провадження у даній категорії справ, визначених ст. 287 КАС України, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 жовтня 2024 року о 14:00 год..
Відповідачі повідомлялися про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Також суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України, неподання відповідачами відзиву на позов у даній справі без будь-яких причин суд кваліфікує, як визнання позову.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження ВП № 68014977 з примусового виконання виконавчого листа № 480/7522/21, виданого 08.12.2021 Сумським окружним адміністративним судом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.06.2021 № 22/6-2664, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
28.12.2021 державним виконавцем, на підставі ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам для відома та виконання.
У подальшому до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло повідомлення ГУ ПФУ в Сумській області від 07.02.2022 про виконання рішення суду у справі № 480/7522/21 в якому зазначено, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 здійснено у листопаді 2021 року здійснено перерахунок пенсії позивача. Розмір пенсії після проведеного перерахунку склав 12878,15 грн. Сума перерахованих коштів за період з 01.12.2019 по 30.11.2021 нарахована до виплати та становить 183865,28 грн, проте відповідна виплата не проведена.
18.02.2022 державним виконавцем, у зв'язку з невиконанням рішення суду в частині проведення відповідних виплат, на підставі ст.ст. 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн, копії якої направлено сторонам для відома та виконання, пунктом 2 якої зобов'язання боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
28.10.2022 державним виконавцем, у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду, на підставі ст.ст.63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі, а саме 10200,00 грн, копії якої направлено сторонам для відома та виконання.
28.10.2022 державним виконавцем направлено до Сумського районного управління Головного управління Національної поліції України в Сумській області повідомлення про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України, та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відносно винних посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області за умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили.
09.11.2022 ухвалою Сумського окружного адміністративного суду було відмовлено державному виконавцю у задоволенні заяви про встановлення порядку виконання рішення.
26.09.2023 державним виконавцем на підставі ст. 39, 40 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Частиною 1 ст. 63 Закону встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням судового рішення державний виконавець послідовно виніс дві постанови про накладення на боржника штрафів, попередив його про кримінальну відповідальність і надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
Надалі через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без його участі, виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження і, відповідно, більше не вживав заходів примусового виконання.
Суд не погоджується з рішенням державного виконавця з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (надалі - “ЄСПЛ») у рішенні “Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Відтак виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.
З аналізу правових норм, які належить застосувати до спірних правовідносин, можна дійти висновку, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII можливо лише за умови виконання послідовності вказаних виконавчих дій, а саме:
- накладення на боржника штрафу і перевірка стану виконання рішення (у разі невиконання вимог державного виконавця без поважних причин);
- накладення штрафу в подвійному розмірі (у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин);
- звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Якщо після вжиття державним виконавцем усіх заходів примусового виконання рішення боржник відмовляється виконувати рішення немайнового характеру, а виконати його без участі боржника неможливо, державний виконавець звертається до правоохоронних органів із повідомленням про злочин, після чого закінчує виконавче провадження.
Водночас, суд зазначає, що невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення і не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18.06.2019 року у справі № 826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження. Самі по собі вчинені державним виконавцем виконавчі дії (перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу і надіслання подання про вчинення злочину, звернення із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення ) не є належними і достатніми заходами виконання судового рішення. Відтак, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 750/9782/16-а, від 07.08.2019 у справі № 378/1033/17, від 04.09.2019 у справі №286/1810/17, від 07.10.2020 у справі № 461/6978/19, від 25.11.2020 у справі № 554/10283/18, від 13.12.2021 у справі № 520/6495/2020, від 08.12.2022 у справі № 457/359/21.
Таким чином, перевіривши постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про її протиправність та необхідність скасування.
Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Східного міжрегіональне управління Міністерства юстиції в особі Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області, Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо винесення постанови від 29.06.2023 щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 68014977.
Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.06.2023 про закінчення виконавчого провадження ВП № 68014977 з примусового виконання виконавчого листа № 480/7522/21, виданого 08.12.2021 Сумським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області провести з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії від 15.06.2021 № 22/6-2664, виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 43316700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька