24 жовтня 2007 р.
№ 6/214
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Панової І.Ю.
Ткаченко Н.Г.
розглянувши матеріали касаційної скарги
УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
на постанову
від 11.01.2006 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду
у справі
№ 6/214 господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська
до
Інститут чорної металургії ім. З.І. Некрасова, м. Дніпропетровськ
про
стягнення 21 757,56 грн.
представники сторін в судове засідання не з'явилися
УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська звернулося до суду з позовною заявою до Інституту чорної металургії ім. З.І. Некрасова, про стягнення 21 757,56 грн. заборгованості по переплаті пенсії, отриманої науковим працівником відповідача Зелинською В.В. у період з січня 2002 року по лютий 2005 року.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 р. (суддя Коваленко О.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р. (судді: Лисенко О.М., Головко В.Г., Чоха Л.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 р. залишено без змін, апеляційна скарга УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська -без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 р. і постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення.
В обґрунтування касаційної скарги її заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 1, 23, 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, протягом 2004-2005 року позивачем на підприємстві відповідача було проведено перевірку правильності нарахування пенсії науковому працівнику Зелинській В.В., за наслідками якої позивачем складено акт про те, що в період з 31.10.2002 р. по 28.02.2005 р. науковому працівнику відповідача Зелинській В.В. було переплачено пенсію у розмірі 21 757,56 грн. з тих підстав, що відповідач невірно склав довідку про загальну суму заробітної плати відповідача, включивши в довідку плату по контракт-завданню.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми переплаченої пенсії у розмірі 21 757,56 грн. на підставі ст. ст. 1, 23, 24 Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність", ст.23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Пунктом 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті 7 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначається у пункті 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого указом Президента України від 01.03.2001 р. № 121/2001, із змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2, із змінами та доповненнями, (далі -Положення) управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами цього Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1 Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах відповідно до покладених на нього завдань здійснює облік платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, збирає та акумулює в районі (місті) страхові внески та інші кошти, призначені для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомогу на поховання та інші соціальні виплати, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок подання страхувальником недостовірних даних, стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у даній справі не був заявлений на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищенаведене та з огляду на те, що Вищим адміністративним судом Україні в ухвалі від 02.07.2007 р. у даній справі (а.с. № 113) встановлено, що спірні правовідносини є публічно-правовими і розглядатися повинні за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, прийняті у справі після набрання цього кодексу законної сили судові рішення за правилами Господарського процесуального кодексу України підлягають скасуванню.
У зв'язку з чим, справа підлягає направленню до господарського суду першої інстанції для її розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, а у разі створення відповідного окружного адміністративного суду -передачі до цього суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 3, 17, а також Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу УПФ України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.01.2006 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2005 р. у справі № 6/214 скасувати.
3. Справу № 6/214 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
Н.Г. Ткаченко