про повернення позовної заяви
14 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1014/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., розглянувши позовну заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
04.09.2024 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - 1 відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - 2 відповідач) в якій просить:
- визнати протиправним та скасування рішення № 262940017066 від 01.02.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, яке полягає у відмові зарахування стажу за період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 на БМУ-4 ВАТ ДБК-І імені Співака з 09.04.1987 по 26.10.1998, з 01.07.2000 по 29.12.2000 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати період роботи відповідно трудової книжки НОМЕР_1 на БМУ-4 ВАТ ДБК-І імені Співака з 09.04.1987 по 26.10.1998, з 01.07.2000 по 29.12.2000 та з 01.10.2023 по 31.12.2023 ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 16.09.2024 позов залишено без руху, запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дати отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності зазначених причин в частині позовних поза шестимісячного строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 16.09.2024 позивачем надано заяву в якій з посиланням на практику ЄСПЛ, постанову Верховного Суду у справі № 500/1912/22 та рішення Ради суддів України 02.03.2022 та воєнний стан, просить суд відкрити провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з'ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Згідно з положеннями статті 46 Закону №1058-IV строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних правовідносинах позивач оскаржує рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, в якій дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
«для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.».
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 620/978/21.
Водночас, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія (стаття 47 Закону № 1058).
В позовній заяві позивачем оскаржується рішення № 262940017066 від 01.02.2024 та зазначено, що причиною пропуску строку звернення до суду через проходження військової служби та перебування в районі проведенні бойових дій до суду звернувся 30.08.2024 (трекінг відправлень АТ «Укрпошта»).
З долучених документів до позовної заяви вбачається, що позивач до 23.12.2022 приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та в подальшому проходив військову службу в установі на території на яких не ведуться бойові дії.
Так, суд не заперечує факту участі позивача у бойових діях, проте в момент звернення до відповідача із заявою, прийняття спірного рішення та звернення до суду, позивач не проходив військову службу в установі, яка приймає участь у заходах необхідних для оборони України та не території на якій ведуться бойові дії.
Навпаки, позивач з грудня 2023 року проходить військову службу в установі, яка перебуває за межами території, на якій ведуться бойові дії, а саме в м. Києві, тобто сам факт проходження служби не може бути підставою для поновлення строків звернення до суду.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, суд вважає не обґрунтованим з огляду на те, що у справі № 500/1912/22 судом вирішувалось питання дотримання строків звернення щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня за 2021 рік у меншому розмірі, зобов'язання перерахувати виплати з урахуванням раніше виплаченої суми (пункт 42 - 44), які пропущено у перші місяці введення воєнного стану.
Водночас, воєнний стан в України вже триває понад 2,5 роки, про що відомо позивачу.
Крім того, сам факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду.
Наведені у заяві, яка за змістом відповідає заяві про поновлення строку звернення до суду, причини пропуску строку зводяться виключно до введення в країні воєнного стану не можуть вважатися поважними.
Суд вважає, що оскільки у заяві не наведено підстав для неможливості реалізації позивачем своїх процесуальних прав своєчасне звернення до адміністративного суду, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення з цим позовом, а наведені у заяві обґрунтування є не поважними.
Згідно з частинами першою і другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, не є поважними, тому позовну заяву слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 123, 169, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання противоправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
СуддяТ.В. Смішлива