Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
14 жовтня 2024 року Справа №200/6784/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (місто Київ) і Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення підйомної допомоги та витрат на професійну правничу допомогу, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (місто Київ) (відповідач 1) і Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України щодо невидання наказу про нарахування та виплату підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім'ї, які прибули з ним на нове місце служби, підйомної допомоги у розмірі трьох місячних грошових забезпечень у зв'язку з призначенням на посаду не за місцем проживання, яка передбачена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45;
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо здійснення нарахування та виплати підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім'ї, які прибули з ним на нове місце служби, підйомної допомоги у розмірі трьох місячних грошових забезпечень у зв'язку з призначенням на посаду не за місцем проживання, яка передбачена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45;
- зобов'язати Головне управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (місто Київ) видати наказ про нарахування та виплату підполковнику ОСОБА_1 та членам його сім'ї, які прибули з ним на нове місце служби, підйомної допомоги у розмірі трьох місячних грошових забезпечень у зв'язку з призначенням на посаду не за місцем проживання, яка передбачена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 підйомну допомогу у розмірі 172273,05 грн.;
- стягнути з Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви її подано з порушенням вищенаведених вимог КАС України.
Так, згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XIІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання праці військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх трудових прав у зв'язку зі специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Слід зазначити, що спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади і порядок проходження в Україні військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Так, частинами 1-4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Отже, питання виплати грошового забезпечення стосується проходження публічної служби.
Як вбачається з позовної заяви, в період з 12.07.2023 по 31.08.2024 позивач проходив військову службу в Головному управлінні морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України (місто Київ).
19.10.2023 позивач звернувся до начальника ГУ МПЗ ЗС України з рапортом про нарахування та виплату йому та членам його сім'ї підйомної допомоги у розмірі трьох місячних грошових забезпечень у зв'язку з призначенням на посаду не за місцем проживання, яка передбачена Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 №45. Однак, відповідного наказу про виплату позивачу підйомної допомоги ГУ МПЗ ЗС України видано не було.
Отже, позивач оскаржує бездіяльність відповідачів щодо невидання наказу і невиплати йому і членам його сім'ї підйомної допомоги, яка виникла під час проходження ним військової служби.
Позивач з даним позовом звернувся до адміністративного суду 29.09.2024.
Водночас, частинами першою та другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 5 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, строк звернення до адміністративного суду може бути встановлено іншими законами, зокрема, щодо реалізації трудових прав строк встановлюється Кодексом Законів про працю України (далі - КЗпП України).
Згідно з ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Втім, пунктом першим глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236» дію карантину через СОVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
Отже, до 19 липня 2022 року, тобто до дати внесення Законом України № 2352-ІХ від 01.07.2022 змін до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, строк звернення до суду з вимогами про виплату належних працівникові всіх сум не був обмежений будь-яким строком, а після 19 липня 2022 року є обмеженим трьома місяцями, але продовжується на строк дії такого карантину.
Тобто, після 30 червня 2023 року (дію карантину через СОVID-19 скасовано 01.07.2023) тримісячний строк звернення до суду з позовами даної категорії розпочав свій перебіг з 01 липня 2023 року і сплинув 01 жовтня 2023 року (щодо трудових спорів, які виникли до 01 липня 2023 року).
Саме такі висновки у застосуванні ч.ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України, у поєднанні з п. 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 108515811.
Разом з тим, слід зазначити, що предмет спору, щодо вирішення якого позивач звернувся до суду, не стосується вирішення трудового спору у справах про звільнення у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про вирішення трудового спору, який виник під час проходження ним військової служби, оскільки спірні правовідносини між позивачем і відповідачами виникли з жовтня 2023 року.
Отже, для позивача тримісячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України розпочався у жовтні 2023 року і сплинув у січні 2024 року.
Позивач з даним позовом звернувся до адміністративного суду 29.09.2024, у зв'язку з чим ним порушено визначений законом строк звернення до суду.
Разом з адміністративним позовом представником позивача надано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду вказано, що в Україні з 24.02.2022 запроваджено воєнний стан та загальну мобілізацію, а позивач з 12.07.2023 по 31.08.2024 перебував на військовій службі.
Враховуючи наведені обставини, представник позивача вважає, що вони є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, що є підставою для його поновлення.
З цього приводу слід зауважити на тому, що відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ключовими принципами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Суд зазначає, що відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини право доступу до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав; вони дозволені тому, що право доступу до суду, в силу своєї природи, потребує регулювання з боку держави (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», «Фогарді проти Сполученого Королівства»).
Отже, право на звернення до суду може бути обмежене законом, зокрема у такий спосіб, як встановлення строку для звернення до адміністративного суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження обмежувальних строків для звернення до адміністративного суду обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного особою, яка звернулася з адміністративним позовом, має першочергове значення, тобто передує встановленню обставин, від яких залежить результат вирішення спору.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Воєнний стан в Україні наразі триває.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 зазначив: сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може вважатись поважною причиною для безумовного поновлення строків звернення до суду, якщо позивач не обґрунтував неможливість такого звернення у встановленні строки.
Необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Твердження Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дозволяє уникнути численних зловживань й маніпулювання фактом запровадження воєнного стану в Україні. До обставин, за яких неможливе вчинення процесуальних дій, може належати ракетне ураження території, де знаходиться позивач та/або відповідний орган чи сторона спору, окупація вказаної території, відсутність електрозабезпечення тощо. Певним чином ця постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду впливає на однорідність судової практики, особливо в судах першої інстанції.
Аналогічне твердження було визначене Верховним Судом в ухвалі Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №127/2897/13-ц. Суд зазначив, що у разі, коли позивач пропустив процесуальний строк з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, то питання про його поновлення вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Отже, сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про необхідність залишення даного позову без руху та встановлення позивачеві строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. 123 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління психологічної підтримки персоналу Збройних Сил України (місто Київ), Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення підйомної допомоги та витрати на професійну правничу допомогу - залишити без руху і встановити десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.
Позивачу необхідно надати до суду:
- письмову заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням інших підстав поважності його пропуску;
- докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачеві, що при невиконанні вимог даної ухвали, зазначена позовна заява буде повернута.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Ушенко