Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення заяви про забезпечення позову
14 жовтня 2024 року Справа №200/7170/24
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при розгляді заяви позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Національного агентства з питань запобігання корупції (01103, Київська область, місто Київ, бульвар Миколи Міхновського, буд. 28),
третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20 А)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
11 жовтня 2024 року позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Анфьорову К.С., звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просила суд: визнати протиправними дії, що полягли у бездіяльності і виразились у ненаданні інформації, яка запитувалась, на проведення спеціальної перевірки, відносно позивача; зобов'язати відповідача - НАЗК надати протягом семи робочих днів інформацію про проведену спеціальну перевірку, відносно ОСОБА_1 .
11 жовтня 2024 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Національної поліції України від 05 серпня 2024 року №840, яким посаду позивача скорочено, в обґрунтування якої представник позивача зазначила, що оскільки відповідач не провів належної перевірки, затягування вказаної перевірки може привести до негативних наслідків для позивача, вона може позбавитись робочого місця і посади, на якій працює близько 24 років.
Дослідивши означену заяву суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1, п. 5 ч. 2, ч.ч. 3, 5 ст. 152 КАС України, позов може бути забезпечено шляхом зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Виходячи із системного аналізу заявлених позивачем позовних вимог, суд дійшов висновку, що наказ Національної поліції України від 05 серпня 2024 року №840 не є предметом оскарження в адміністративному спорі, доводів та позовних вимог відносно його протиправності щодо позивача стороною позивача не заявлено.
Відтак, відповідно до приписів процесуального закону зупинення дії наказу Національної поліції України від 05 серпня 2024 року №840 у цьому адміністративному спорі не допускається.
Щодо змісту та форми заяви суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3-4 ст. 152 КАС України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: найменування суду; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності; або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Позивачем документу на підтвердження сплати судового збору до суду не надано.
Натомість, позивач у позовній заяві просить звільнити її від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та надала копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 17 травня 2017 року, виданого Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області.
Засади сплати судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір» №3674-VI.
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).
Статтею 5 Закону України “Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій визначені Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно п. 18 ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасники бойових дій мають пільги зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.
Отже, наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, поряд з цим вказана норма є бланкетною, тобто вказує на застосування норми в контексті податкового та митного законодавства.
Проте, статтею 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
З цією правовою нормою узгоджується пункт 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Системний аналіз змісту статті 5 Закону України "Про судовий збір" вказує на те, що від сплати судового збору звільняються або особи, зазначені в пунктах 7, 8, 9, 10, яким така пільга безумовно надається у зв'язку з наявністю певного статусу незалежно від категорії справи (інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), або особи у справах визначеної в пунктах 1-6, 12-16 категорій.
Такий висновок підтверджується диспозицією пункту 16 частини першої статті 5 названого Закону, згідно з яким згадану пільгу мають позивачі - за подання позовів щодо спорів, пов'язаних з наданням статусу учасника бойових дій.
Пункт 13, в якому йдеться про "справи, пов'язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про те, що звільнення від сплати судового збору стосується спорів про порушені права.
Вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушення прав нерозривно пов'язане саме зі статусом учасника бойових дій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17 зазначила, що “вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону №3551-XII».
Поряд з цим, у постанові від 12.12.2023 року у справі № 600/1927/23-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у котре звернув на це увагу та виснував, що за змістом частини другої статті 22 Закону № 3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги щодо надання інформації не пов'язані із порушенням соціальних прав учасника бойових дій.
Отже, даний спір не пов'язаний з наявністю або відсутністю у позивача статусу учасника бойових дій, в даних правовідносинах відсутнє порушення соціальних прав позивача, тому позивач не звільнений від сплати судового збору, отже він має бути сплачений на загальних підставах.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19, від 18.12.2019 у справі №ЗП/9901/4/19, від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 та постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №805/3967/17-а, Великої Палати Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20 та у постанові від 09.10.2019 по справі №9901/311/19.
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України “Про судовий збір», де вказано, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову ставка судового збору становить 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Таким чином, позивачу слід було сплатити судовий збір у розмірі 908,40 грн за платiжними реквiзитами для перерахування судового збору в гривнях на рахунок Донецького окружного адміністративного суду.
Водночас, відповідно до ч. 10 ст. 169 КАС України, заяви, скарги, клопотання, визначені цим Кодексом, за подання яких передбачено сплату судового збору, залишаються судом без руху також у випадку, якщо на момент відкриття провадження за відповідною заявою, скаргою, клопотанням суд виявить, що відповідна сума судового збору не зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Правила цієї частини не застосовуються до заяв про забезпечення доказів або позову.
Разом з тим, суд констатує, що позивачем квитанцію про сплату судового збору за подання вищезазначеної заяви не надано.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення визначені ст. 167 КАС України, згідно якої будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; найменування суду, до якого вона подається; номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; підстави заяви (клопотання, заперечення); перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.
Відтак, виходячи з системного аналізу викладених вище норм КАС України, обов'язковою та достатньою умовою в частині вимог щодо сплати судового збору для прийняття до розгляду заяви про забезпечення позову, є подання разом з відповідною заявою документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Поряд із цим, заява про забезпечення позову подана до суду представником позивача, водночас, в порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 152 КАС України, заява не містить інформації відносно учасника справи-представника позивача ОСОБА_2 та ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України третьої особи.
Частиною 6 ст. 18 КАС України визначено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Водночас, заява про забезпечення позову підписана адвокатом позивача Анфьоровою К.С., відомостей щодо наявності зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі у представника позивача не зазначено, позовна заява та заява про забезпечення позову надійшли до суду засобами поштового зв'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 154 КАС України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Отже, враховуючи приписи ч. 4 ст. 152, ч. 7 ст. 154, ст. 167, ч. 10 ст. 169 КАС України, заява представника позивача про забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 152, 154, 166, 167, 169, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву позивача про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, третя особа: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко