Ухвала
Іменем України
11 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 607/13819/24
провадження № 61-12993ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Гірського Б. О., Хоми М. В., у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
08 липня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24 червня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття, та судового збору на користь держави у розмірі 302,80 грн.
03 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Авдєєнко В. В. подав заяву про скасування судового наказу, виданого 08 липня 2024 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі № 607/13819/24.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у складі судді Герчаківської О. Я. від 06 вересня 2024 року:
відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Авдєєнко В. В., про скасування судового наказу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 липня 2024 року у справі № 607/13819/24;
роз'яснено заявнику його право на звернення до суду із заявою про перегляд судового наказу за нововиявленими обставинами.
15 вересня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Авдєєнко В. В. звернувся із апеляційною скаргою на судовий наказ Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2024 року, в якій просив скасувати вказаний судовий наказ.
Оскарженою ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року:
відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Авдєєнко В. В., на судовий наказ Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
згідно з частиною першою статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтю 161 цього Кодексу;
відповідно до частини третьої статті 167 ЦПК України, судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ цього Кодексу;
процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Відповідно до статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції. Оскарження судового наказу відсутнє у вказаному переліку;
згідно з пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню. З огляду на те, що апеляційна скарга подана на судовий наказ, який не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
25 вересня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
як на підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження суд посилається на ту обставину, що ЦПК України не передбачена можливість оскаржувати в апеляційному порядку судові накази;
однак Конституцією України та ЦПК України гарантовано апеляційний перегляд будь-якої справи, незважаючи на ту обставину, що ЦПК України не передбачено можливості апеляційного оскарження судового наказу. Аналогічні доводи були покладені Конституційним Судом України в основу своїх рішень від 17 червня 2020 року № 4-р(II)/2020, від 21 липня 2021 року № 5-р(II)/2021, від 17 березня 2020 року №5-р/2020. При цьому, у рішенні від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 Конституційний Суд України зауважив, що право на апеляційний перегляд справи, визначене пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті;
оскільки судовим наказом Тернопільського міськрайонного суду від 08 липня 2024 року у справі вирішено по суті спір у справі, такий наказ може бути оскаржено в порядку апеляційного перегляду справи. Порушення ж судом принципу гарантованого права на апеляційне оскарження судового рішення, яким спір вирішено по суті, призводить до порушення вимог пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод щодо права доступу до суду, а також ефективного засобу правового захисту;
підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права (стаття 8, пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України) та порушення норм процесуального права (пункт 8 частини другої статті 2 ЦПК України).
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (див. DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу (частина перша статті 160 ЦПК України).
Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому цим розділом (частина третя статті 167 ЦПК України).
Боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина перша статті 170 ЦПК України).
У разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. У разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу (частини сьома та восьма статті 170 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 358 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року у справі № 621/2921/20 (провадження № 61-16982св21) вказано, що:
«частиною третьою статті 167 ЦПК України встановлено, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований у порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Проаналізувавши приписи розділу II ЦПК України можна дійти висновку, що визначеним законом способом захисту порушеного права стягувача у випадку незгоди із судовим наказом є подання апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, ухвалене за наслідками перегляду заяви про скасування судового наказу.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на судовий наказ, виданий у цій справі, який оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за цією апеляційною скаргою».
З урахуванням того, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на судовий наказ.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков