04 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 755/15654/23
провадження № 61-5458св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Київська міська прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - ГУНП у м. Києві), Київської міської прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
Позов мотивований тим, що 13 травня 2019 року приблизно о 12 год 30 хв до офісу ТОВ «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 16-Б увірвалися співробітники поліції та затримали позивача. Під час затримання йому повідомили, що він підозрюється у вчиненні злочину, передбаченому частиною третьою статті 368 КК України та 14 травня 2019 року слідчим ГУНП у м. Києві повідомлено позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України в межах кримінального провадження № 42019100000000307 від 02 травня 2019 року, за заявою про вчинення кримінального правопорушення, поданою ОСОБА_2
24 листопада 2021 року був проголошений вирок, яким позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України його було виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 жовтня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року залишено без змін.
Вважав, що незаконними діями службових осіб Київської міської прокуратури та ГУНП в м. Києві позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що протягом 1 261 днів, тобто 3 років 5 місяців і 13 днів він був змушений доводити свою невинуватість у вчиненні корупційного злочину, в якому його незаконно звинувачували.
Позивач просив:
стягнути з Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, грошові кошти в сумі 4 221 000,00 грн, витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 39 000,00 грн та відшкодувати витрати на правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, ГУНП у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягнення до кримінальної відповідальності задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 399 750 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Стягнуто з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу у розмірі 1 467,93 грн.
Стягнуто з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрати на правничу допомогу у розмірі 1 467,93 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду щодо суті спору мотивоване тим, що вироком суду від 24 листопада 2021 року позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та на підставі пункту 3 частини першої статті 373 КПК України виправдано у зв'язку із недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення. Позивачем доведено, що він зазнав незаконного втручання у своє особисте життя та власність, переніс тяжкі емоційні хвилювання та стрес через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд врахував характер і обсяг страждань позивача, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, можливості відновлення немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та визначив суму до відшкодування у розмірі 399 750 грн;
суд відмовив у відшкодування на користь позивача витрат, понесених ним на оплату послуг експерта для проведення судово-психологічної експертизи, оскільки такі витрати понесено позивачем у досудовому порядку з власної ініціативи та на власний розсуд, без наявності такого зобов'язання з боку закону та держави;
суд визнав безпідставним звернення позивача з позовом до Державної казначейської служби України, з огляду на відсутність доказів порушення останньою прав та законних інтересів позивача.
На підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав договір про надання правничої (правової) допомоги № 04/05/2022 від 24 травня 2022 року між ним та Адвокатським бюро Штеренберг О. О., додаткові угоди до договору, відповідно до яких бюро взяло на себе зобов'язання надати клієнту необхідну правову допомогу з метою захисту і представництва прав та законних інтересів клієнта. Розмір гонорару виконавця та порядок його оплати визначається у додатковій угоді, яка погоджується сторонами та оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору; акти приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги, які підписано сторонами договору, визначено вартість юридичних послуг, запланованих та виконаних адвокатом, на суму 31 000 грн, які сплачено позивачем відповідно до рахунків на оплату та платіжних інструкцій. З урахуванням часткового задоволення позову, суд стягнув з відповідачів Київської міської прокуратури, ГУНП у м. Києві до сплати на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 935,86 грн, тобто по 1 467, 93 грн з кожного.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року апеляційну скаргу відповідача ГУНП у м. Києві залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року в частині стягнення з ГУНП у м. Києві на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу у розмірі 1 467,93 грн залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з ГУНП у м. Києві на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 467, 93 грн та вказав, що витрати на правничу допомогу, передбачені статтею 137 ЦПК України, не є тотожними шкоді, завданої органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, а тому, у зазначеному випадку не підлягає застосуванню спеціальна норма закону, яка покладає їх відшкодування на державу. При цьому, відповідачем ГУНП у м. Києві рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди не оскаржується.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ГУНП у м. Києвіподав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду місті Києва від 16 листопада 2023 року в частині стягнення витрат на правничу допомогу з ГУНП у м. Києві та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у відшкодуванні таких витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди залишили поза увагою, що стороною у справі позивачем визначено Державу Україна та зробили помилковий висновок про стягнення витрат на правничу допомогу з ГУНП у м. Києві;
суди не врахували, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат поданий представником позивача через підсистему «Електронний суд» 15 листопада 2023 року. Проте відповідно до інформації, яка зафіксована в підсистемі «Електронний суд» копії документів направлені в 18 год 02 хв, тобто після закінчення робочого дня, тому датою отримання цих документів сторонами у справі № 755/15654/23 може бути лише наступний робочий день - 16 листопада 2023 року. Судом першої інстанції долучено документи до матеріалів справи 16 листопада 2023 року і в той же день о 12 год 00 хв вирішено питання про стягнення витрат на правничу допомогу без надання можливості представнику Держави Україна в особі ГУНП у м. Києві ознайомитись з поданими доказами та скористатись правом на подання письмових заперечень у відповідному клопотанні. Вважає, що оскільки докази, що підтверджують розміри витрат на правничу допомогу подані до суду в день ухвалення рішення, судом першої інстанції вони не могли братися до уваги, як докази подані в порядку встановленому ЦПК України, що є порушенням вимог частини дев'ятої статті 83 ЦПК України, якою передбачено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи;
суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц відповідно до яких заяву щодо вирішення питання про стягнення витрат необхідно залишити без розгляду, якщо докази були надані поза межами строку, без клопотання про поновлення цього строку та обґрунтування поважності причин його пропуску. Такого клопотання представником позивача подано не було.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення з ГУНП у м. Києві витрат на правничу допомогу, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2024 року у задоволенні клопотання ГУНП у м. Києві про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовлено. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ГУНП у м. Києві про зупинення дії постанови Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року відмовлено.
У травні 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 752/4774/19, від 08 лютого 2022 року у справі № 201/10234/20, від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18, від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частини перша, третя статті 134 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (пункт 5.44)).
Відповідно до пункту 3 частин другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 401/171/23 (провадження № 61-555св24) зазначено, що: «ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що […] незаконно перебував під слідством та судом з 25 жовтня 2019 року по 26 жовтня 2022 року, що становить 3 роки 1 день. Просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на його користь 1 206 000,00 грн компенсації моральної шкоди, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати; 224 415,50 грн компенсації витрат з оплати наданої юридичної (правової) допомоги під час досудового розслідування та судового розгляду справи. […] Верховний Суд погоджується, що кримінальне переслідування ОСОБА_1 органами досудового розслідування і прокуратури призвело до необхідності здійснення ним витрат на правову допомогу (захист) у кримінальному провадженні у розмірі 115 000,00 грн, що документально підтверджені, відповідають критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності та необхідних процесуальних дій сторони […] Що стосується витрат на правничу допомогу у цій справі, колегія суддів виснувала про необхідність стягнення із держави на користь ОСОБА_1 документально підтверджених понесених витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог у розмірі 8 745,68 грн».
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
у позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що у зв'язку з підготуванням та поданням позовної заяви ним були понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн, остаточний розмір витрат на правову допомогу позивач повідомить суд у встановленому ЦПК України порядку (т. 1, а. с. 16);
15 листопада 2023 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_4 направив до суду першої інстанції детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правової допомоги у цій справі, просив стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 31 000 грн;
до детального опису робіт (наданих послуг) додані копії:
договору про надання правничої (правової) допомоги № 04/05/2022, укладеного 04 травня 2022 року між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро Штеренберг О. О., відповідно до пунктів 1.1, 5.1 якого предметом договору є надання виконавцем допомоги клієнту у будь-яких справах, пов'язаних з захистом прав та інтересів клієнта. Правнича допомога здійснюється за окремими дорученнями клієнта, зміст, обсяг і вартість юридичних послуг погоджується сторонами та вказуються у додаткових угодах, які є невід'ємною частиною договору. Розмір гонорару виконавця та порядок його оплати визначається у додатковій угоді, яка погоджується сторонами та оформлюється додатковою угодою, які є невід'ємною частиною договору (т. 2, а. с. 81-83);
додаткової угоди до договору № 1 від 02 жовтня 2023 року, відповідно до пункту 1 якої клієнт замовляє виконавцю наступні послуги: підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про відшкодування шкоди - 15 000 грн (т. 2, а. с. 76);
додаткової угоди до договору № 2 від 25 жовтня 2023 року, відповідно до пункту 1 якої клієнт замовляє виконавцю наступні послуги: підготування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив ГУНП у м. Києві - 7 000 грн (т. 2, а. с. 77);
додаткової угоди до договору № 3 від 30 жовтня 2023 року, відповідно до пункту 1 якої клієнт замовляє виконавцю наступні послуги: підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив Державної казначейської служби України - 4 500 грн (т. 2, а. с. 91);
додаткової угоди до договору № 4 від 07 листопада 2023 року, відповідно до пункту 1 якої клієнт замовляє виконавцю наступні послуги: підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив Київської міської прокуратури - 4 500 грн (т. 2, а. с. 88);
акта приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги № 1 від 10 жовтня 2023 року в якому зазначено вид правової допомоги - підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва позовної заяви про відшкодування шкоди, загальна вартість - 15 000 грн, акта приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги № 2 від 28 жовтня 2023 року в якому зазначено вид правової допомоги - підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив ГУНП у м. Києві, загальна вартість - 7 000 грн, акта приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги № 3 від 01 листопада 2023 року в якому зазначено вид правової допомоги - підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив Державної казначейської служби України, загальна вартість - 4 500 грн, акта приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги № 4 від 09 листопада 2023 року в якому зазначено вид правової допомоги - підготування, формування та відправка до Дніпровського районного суду м. Києва відповіді на відзив Київської міської прокуратури, загальна вартість - 4 500 грн (т. 2, а. с. 80, 87, 90, 104);
вказані додаткові угоди та акти підписані сторонами договору, визначено вартість юридичних послуг запланованих та виконаних адвокатом на суму 31 000 грн;
квитанції № 317742 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету ГУНП у м. Києві 15 листопада 2023 року о 18 год 02 хв (т. 2, а. с. 96-98).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував часткове задоволення позову та стягнув, зокрема, з ГУНП у м. Києві на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 467, 93 грн;
апеляційний суд, погоджуючись зі стягненням з ГУНП у м. Києві на користь позивача витрат на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 467, 93 грн, вказав, що витрати на правничу допомогу, передбачені статтею 137 ЦПК України, не є тотожними шкоді, завданої органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, а тому, у зазначеному випадку не підлягає застосуванню спеціальна норма закону, яка покладає їх відшкодування на державу;
суди залишили поза увагою, що через кримінальне переслідування ОСОБА_1 органами досудового розслідування і прокуратури позивач змушений був звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування та прокуратури, у зв'язку з чим поніс витрати на правничу допомогу у цій справі, що документально підтверджені, тому ці витрати необхідно стягнути із держави на користь позивача.
Також при визначенні розміру витрат на правову допомогу, суди вважали, що оскільки позов задоволено частково (заявлено до стягнення 4 221 000,00 грн, стягнуто 399 750 грн), витрати на правничу допомогу, розмір яких складає 31 000 грн, слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Проте, суди не врахували, що у задоволенні позову до Державної казначейської служби України було відмовлено, тому понесені позивачем витрати на правничу допомогу (підготування, формування та відправка відповіді на відзив Державної казначейської служби України, загальна вартість - 4 500 грн), слід було виключити з заявленого представником позивача розміру витрат та, визначаючи пропорційність, виходити з розміру витрат, понесених позивачем у сумі 26 500 грн. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, тому понесені витрати на правову допомогу також необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 9,47 % (399 750х100%/4 221 000) х 26 500 ((31 000 - 4 500)/100), сума яких складає 1 254,78 (2 509,55/2). Вказаний розмір на правничу допомогу буде справедливим, співмірним зі складністю справи, її тривалістю та виконаними адвокатом роботами.
Таким чином, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ГУНП у м. Києві на користь позивача витрат на правничу допомогу слід змінити, виклавши абзац четвертий рішення суду першої інстанції в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 254,78 грн».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2024 року у справі № 401/171/23 (провадження № 61-555св24), дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в оскарженій частині змінити, виклавши абзац четвертий рішення суду першої інстанції в такій редакції: «Стягнути зДержавного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 254,78 грн».
Щодо стягнення судового збору
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
За подачу касаційної скарги ГУНП у м. Києві сплатило судовий збір у розмірі 2 147,20 грн.
Згідно з пунктом 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Оскільки касаційна скарга ГУНП у м. Києві задоволена, сплачений ним за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі 2 147,20 грн слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПКУкраїни, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023року в частині стягнення з Головного управління Національної поліції у м. Києві витрат на правничу допомогу та постанову Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року змінити.
Викласти абзац четвертий резолютивної частини рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 рокув такій редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 254,78 гривень».
Стягнути з Державного бюджету України на користь Головного управління Національної поліції у м. Києві судовий збір у розмірі 2 147,20 гривень.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року в зміненій частині та постанова Київського апеляційного суду від 12 березня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко