09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 756/5593/22
провадження № 61-13894св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
позивач ? ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа ? ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Кацідимом Віталієм Олександровичем, на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року у складі судді Шролик І. С. та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Геращенко Д. Р., Музичко С. Г., Кулікова С. В.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа ? ОСОБА_4 , про визнання довіреності та договору купівлі-продажу недійсними.
Позов мотивований тим, що 11 червня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтайм капітал» та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року ОСОБА_4 продав вказану квартиру ОСОБА_2 . Згідно з цим договором, від імені та в інтересах продавця ОСОБА_4 діяв представник ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю. 10 липня 2020 року за реєстровим № 4569. Крім того, згідно з пунктом 9 зазначеного договору цей договір укладено за згодою дружини продавця - ОСОБА_5 , викладеною у відповідній заяві.
ОСОБА_4 не знає ОСОБА_3 , ніколи не перебував з ним у будь-яких договірних відносинах, 10 липня 2020 року особисто не був присутній у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова К. Ю. і жодної довіреності на представництво від його імені і в його інтересах на ім'я ОСОБА_3 не підписував та, відповідно, не уповноважував на вчинення будь-яких дій від його імені. У зв'язку з чим приватний нотаріус не міг установити особу ОСОБА_4 та посвідчити довіреність від його імені на ім'я ОСОБА_3 , а тому вказана довіреність є сфальсифікованою. Таким чином договір купівлі-продажу квартири від 14 липня 2020 року є недійсним, оскільки вчинений та нотаріально посвідчений на підставі підробленої довіреності.
Вона (дружина ОСОБА_4 ), а не ОСОБА_5 , як зазначено у пункті 9 оспорюваного договору, не була присутня у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіди В. О. та згоди на відчуження спірної квартири не надавала. Отже, заява невідомої громадянки ОСОБА_5 про надання згоди ОСОБА_4 на відчуження спірної квартири є нічим іншим, як сфальсифікованим підробленим документом, посвідченим приватним нотаріусом Бригідою В. О. за реєстровим № 174. Таким чином, оскільки відсутня письмова та нотаріально посвідчена згода дружини ОСОБА_4 на відчуження квартири, то договір є недійсним в силі положень статті 65 СК України та статей 203, 215, 369 ЦК України.
Ані вона, ані її чоловік не підтверджують волевиявлення щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків щодо належної їм квартири.
ОСОБА_1 просила суд:
визнати недійсною довіреність, посвідчену 10 липня 2020 року за реєстровим № 4569 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., за умовами якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 діяти від його імені та в його інтересах;
визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 липня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко О.М. за реєстровим № 484.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14 липня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенко О.М. за реєстровим № 484.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дослідженими судом доказами доведений факт непідписання ОСОБА_4 довіреності, що підтверджується експертним висновком, який також узгоджується із показаннями ОСОБА_3 , наданими під час досудового розслідування в межах кримінального провадження, який повідомив, що не знає ОСОБА_4 й ніколи не був у приватного нотаріуса Некрилова К. Ю., отже при укладенні довіреності не додержано вимог закону про нотаріальне посвідчення довіреності, а тому вона є нікчемною. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності є неналежним способом захисту прав та інтересів, так як цей правочин є недійсним (нікчемним) відповідно до закону, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї позовної вимоги, констатуючи фат нікчемності довіреності. Наведене узгоджується із висновками, сформульованими Верховним Судом у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження
№ 61-8286св21).
Крім того, позивач, до укладання оспорюваного правочину договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року була співвласником спірної квартири, яка придбана за її згодою чоловіком ОСОБА_4 . Отже, її майновий інтерес права володіння майном порушений оспорюваним договором. ОСОБА_1 не була стороною договору, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 14 липня 2020 року, а також не надавала згоду на відчуження квартири її чоловіком. Встановлено, що в пункті 9 оспорюваного договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року зазначено, що цей договір укладається за згодою дружини продавця ? ОСОБА_5 , викладеної у заяві, справжність підпису, якої засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О. 03 липня 2020 року. Зі свідоцтва про шлюб та копії паспорту позивача встановлено, що ОСОБА_1 мала дошлюбне прізвище ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 та змінила прізвище на ОСОБА_4 . У паспорті, виданому на її ім'я, 13 лютого 2014 року зазначено ? ОСОБА_1 . Отже, суд приходить до переконливого висновку, що позивач не надавала згоду як дружина на укладання договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2020 року, що на праві спільної сумісної власності належить подружжю. Таким чином є правові підстави для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.
Крім того, другою правою підставою для визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу є відсутність волевиявлення продавця, оскільки судом встановлено, що продавець ОСОБА_4 не уповноважував ОСОБА_3 діяти від його імені, довіреність на продаж квартири не підписував.
Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_2 щодо того, що суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про нікчемність довіреності від 10 липня 2020 року, без належної перевірки поклав в його основу обставини досудової кримінальної справи 12020100010004319, які судом в порядку кримінально-процесуального права ще не досліджувалися, та зазначив, що незаконність заволодіння майном підтверджується висновком судового експерта від 29 грудня 2020 року, проведеного в межах кримінального провадження № 12020100010004319, яким встановлено, що підпис та рукописні записи « ОСОБА_4 » у графі «підпис» довіреності (офіційний бланк) від 10 липня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., зареєстрованої в реєстрі за № 4569, бланк НОЕ077963 на зворотному боці, виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Вибуття майна з володіння власника шляхом підробки документів є порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина для незаконного заволодіння його майном, що відповідає вимогам статті 228 ЦК України. Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про нікчемність довіреності на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу квартири від імені ОСОБА_4 і недійсність укладеного договору купівлі-продажу. З тих саме підстав колегія суддів відхиляє й доводи щодо незгоди з висновком суду про ненадання позивачем згоди на укладання договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2020 року.
Аргументи учасників справи
У вересні 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, обґрунтовуючи висновок про нікчемність довіреності від 10 липня 2020 року, поклали в основу відомості, які наведені в копіях матеріалів досудового кримінального провадження № 12020100010004319, а саме в копії протоколу допиту свідка ОСОБА_3 від 13 жовтня 2020 року та в копії висновку судового експерта від 29 грудня 2020 року. Проте такі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки у порядку, визначеному кримінально-процесуальним законодавством, ще не досліджувалися. Обґрунтовуючи висновок про нікчемність довіреності від 10 липня 2020 року, суди не вказали норму права, з якою чинне законодавство України пов'язує нікчемність цього правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Не можна погодитись й з висновками судів про те, що позивач не надавала згоду як дружина продавця на укладення договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року, оскільки не було вжито жодних заходів щодо встановлення ключового юридичного факту про те, чи була придбана ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2020 року квартира за рахунок особистих коштів, чи спільних коштів подружжя.
Суд апеляційної інстанції у порушення пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України безпідставно відмовив його у задоволенні заяви про зупинення розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 756/8559/23. Оскільки між справами № 756/5593/22 та № 756/8559/23 існує тісний матеріально-правовий зв'язок, який полягає в тому, що факти, встановлені у справі № 756/8559/23, зокрема про визнання припиненою іпотеки на спірну квартиру за договором № 1.06040330 від 27 квітня 2007 року, визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і запису про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, а також визнання недійсним договору купівлі продажу спірної квартири від 11 червня 2020 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтайм Капітал» та ОСОБА_4 , ? не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають преюдиційне значення для цієї справи.
У жовтні 2023 року адвокат ОСОБА_2 - Кацідим В. О. через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково виходив з того, що довіреність є нікчемною, адже не було дотримано вимог закону про її нотаріальне посвідчення та підписання її ОСОБА_4 , тоді як довіреність від 10 липня 2020 року була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю. за реєстровим № 4569, а тому не могла бути визнана нікчемною на підставі статті 219 ЦК України. Суд апеляційної інстанції зробив інший помилковий висновок, назвавши таку довіреність такою, що порушує публічний порядок, визнавши її нікчемною.
Неналежність ОСОБА_4 підпису та рукописного запису « ОСОБА_4 » у графі «підпис» у такій довіреності, що було встановлено висновком судового експерта від 29 грудня 2020 року експертного дослідження, проведеного в межах кримінального провадження № 12020100010004319, означає, що така довіреність є неукладеною. Неправильні висновки судів попередніх інстанцій щодо констатації нікчемності довіреності призвели до помилкового висновку про недійсність договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року.
Суди не перевірили факт волевиявлення ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на укладення оспорюваного договору купівлі-продажу. Визнання правочину недійсним з підстав відсутності згоди дружини на відчуження нерухомого майна її чоловіком можливе лише у випадку, якщо під час укладення правочину було дотримано вимог ЦК України щодо волевиявлення продавця та покупця. Водночас, відповідно до висновку судового експерта від 29 грудня 2020 року, складеного в межах кримінального провадження, підпис ОСОБА_4 у графі «Покупець» у договорі купівлі-продажу квартири від 11 червня 2020 року виконаний не ним, а іншою особою. Наведене може свідчити про те, що ОСОБА_4 не набув права власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2020 року у ТОВ «ФК «Фінтайм капітал», а тому і не міг продавати таку квартиру ОСОБА_2 .
Суди обох інстанцій допустили припущення, зазначаючи про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 в нотаріально посвідченій згоді на відчуження квартири ОСОБА_4 , тоді як будь-якого експертного дослідження заяви не проводилося, а такий висновок ґрунтується на відомостях про укладення нею шлюбу та зміну прізвища. Такі докази не можна вважати належними при вирішенні питання про відсутність волевиявлення, оформленого нотаріально.
Суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги. Як вбачається з прохальної частини апеляційної скарги ОСОБА_2 , він просив переглянути рішення суду першої інстанції лише в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 14 липня 2020 року, тоді як суд апеляційної інстанції давав оцінку усім позовним вимогам ОСОБА_1 , у зв'язку з чим залишив без змін рішення суду першої інстанції в цілому.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 копії касаційних скарг отримали 14 листопада 2023 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відзивів на касаційні скарги ОСОБА_2 не подали.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії оскаржених судових рішень відмовлено.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18); у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17).
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , поданою адвокатом Кацідим В. О.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц та постанові Верховного Суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 (до заміжжя - ОСОБА_9 ) та третя особа ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08 січня 1993 року.
11 червня 2020 року між ОСОБА_10 (покупець) та ТОВ «ФК «Фінтайм капітал» (продавець) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого продавець передав у власність покупцеві квартиру АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі іпотечного договору. Пунктом 5.4. договору передбачено, що він укладається зі згоди дружини покупця.
14 липня 2020 року між ОСОБА_4 , від імені та інтересів якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю. від 10 липня 2020 року за реєстровим № 4569, та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Онищенком М. О., відповідно до якого квартиру АДРЕСА_1 передано у власність ОСОБА_2 .
Пунктом 9 договору купівлі-продажу від 14 липня 2020 року передбачено, що договір укладається за згодою дружини продавця - ОСОБА_5 , викладеною у заяві, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В. О 03 липня 2020 року за реєстровим № 174.
Висновком судового експерта від 29 грудня 2020 року, проведено в межах кримінального провадження № 12020100010004319 на підставі постанови слідчого, встановлено, що підпис та рукописні записи « ОСОБА_4 » у графі підпис в довіреності (офіційний бланк) від 10 липня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К. Ю., зареєстрованої в реєстрі за № 4569, бланк НОЕ077963 на зворотному боці, виконані не ОСОБА_4 , а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
У постанові від 26 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження
№ 12-280гс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення у майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною в зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 201/2760/20 (провадження № 61-2790св23) вказано, що «процесуальне становище третьої особи є відмінним від процесуального становища відповідача. При цьому суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, розглядаючи спір між сторонами, оскільки відповідно до частини першої статті 53 ЦПК України така особа вступає у справу або залучається до участі у справі на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Наведений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 766/8113/17 та від 29 червня 2022 року у справі № 753/7478/18».
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22)).
Отже, встановлення належності відповідачів є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Тому пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною та безумовною підставою для відмови в позові незалежно від доводів учасників справи, стадії її розгляду або залучення такої особи (осіб) до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі № 932/163/21 (провадження № 61-6730св23)).
У справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 вересня 2021 року в справі № 570/1533/20 (провадження № 61-8068св21).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 201/16327/16-ц (провадження № 61-43384св18) зроблено висновок, що «у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність».
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
У справі, що переглядається:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання довіреності, якою ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 діяти від його імені, та договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , недійсними, ОСОБА_4 визначила третьою особою. ОСОБА_4 не є позивачем за пред'явленим позовом і ОСОБА_1 не зазначала про наявність у неї повноважень діяти в судовому процесі від імені ОСОБА_1 ;
суди не врахували, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, у справах за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним таких односторонніх правочинів як видача довіреності, належним відповідачем є особа, яка видавала довіреність. Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. Пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові;
суди не звернули увагу, що ОСОБА_3 є неналежним відповідачем за позовом ОСОБА_1 . За позовом заінтересованої особи (яка не є особою, що видала довіреність) про визнання недійсною довіреності, особою, яка має відповідати за заявленим позовом, є ОСОБА_4 , оскільки саме він є особою, що видала оспорювану довіреність. Тому суди зробили помилковий висновок про вирішення по суті позовних вимог в цій частині, пред'явлених до неналежного відповідача;
суди не звернули увагу, що належними відповідачами за вимогою ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Тому суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки пред'явлення позову за неналежного суб'єктного складу відповідачів є самостійною підставою для відмови в позові.
За таких обставин оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності слід змінити в мотивувальній частині, а в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
Оскільки встановлено підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в зв'язку з їх пред'явленням до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів), що є самостійною підставою для відмови в позові, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження та доводи касаційної скарги по суті спору не аналізує.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід задовольнити частково, судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсною довіреності змінити в мотивувальній частині, а в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цієї вимоги.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки оскаржені судові рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу скасовано та в позові в цій частині відмовлено, то з позивача на користь ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати на сплату судового збору в цій частині, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції, в сумі 3 473,40 грн (1 488,60 грн + 1 984,80 грн).
Керуючись статтями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_2 та його адвоката Кацідима Віталія Олександровича задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 473,40 грн судових витрат на сплату судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року в скасованій частині втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко