09 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 2-3086/11
провадження № 61-13731св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження ? приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кісельова Віталіна Володимирівна,заінтересована особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Доступні фінанси» (стягував),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
Короткий зміст скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кісельової В.В. (далі - приватний виконавець), стягувач ? ТОВ «Доступні фінанси».
Скарга мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-3086/11, виданого 25 березня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з неї на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором.
26 січня 2022 року у межах виконавчого провадження проведено електронний аукціон з реалізації предмета іпотеки - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Переможцем електронного аукціону визнано учасника № 39 ТОВ «Укртехспецобладнання», встановлено строк для оплати за лот до 09 лютого 2022 року.
Електронний аукціон проводився в межах виконавчого провадження, стягувачем в якому є ПАТ «Альфа-Банк», в той час, коли ПАТ «Альфа-Банк» 30 грудня 2021 року відступив право вимоги за кредитним договором ТОВ «Доступні фінанси» за Договором факторингу. Отже, на момент проведення електронного аукціону ПАТ «Альфа-Банк» не мав права вимоги до неї, а сторону виконавчого провадження на ТОВ «Доступні фінанси» замінено не було.
Постановою приватного виконавця від 10 лютого 2022 року вчинення виконавчих дій було зупинено у зв'язку із надходженням заяви ТОВ «Доступні фінанси» про заміну сторони виконавчого провадження. На підставі постанови приватного виконавця ДП «СЕТАМ» було зупинено електронний аукціон із статусом «Відбувся». 10 листопада 2022 року відповідно до постанов приватного виконавця поновлено виконане провадження та замінено сторону стягувача з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Доступні фінанси».
14 листопада 2022 року ДП «Сетам» відновило електронний аукціон. У зв'язку з тим, що ТОВ «Укртехспецобладнання» не сплатило суму за придбане майно до 09 лютого 2022 року, ДП «Сетам» визнало переможцем електронного аукціону учасника № 38, який запропонував ціну, що була перед ціною, запропонованою ТОВ «Укртехспецобладнання». Проте вказаний учасник відмовився сплачувати суму за придбане майно, у зв'язку з чим аукціон визнано таким, що не відбувся.
23 листопада 2022 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого нерухоме майно передано іпотекодержателю - ТОВ «Доступні фінанси» у рахунок погашення заборгованості. 25 листопада 2022 року приватний виконавець винесла постанову про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу.
Вважає, що вказані дії приватного виконавця вчиненні з порушенням норм чинного законодавства, які регулюють порядок реалізації нерухомого майна та оформлення результатів електронних аукціонів, що належить фізичній особі та є предметом іпотеки, у період дії в Україні воєнного стану. З огляду на той факт, що на момент введення в Україні воєнного стану електронний аукціон з реалізації квартири мав статус «Відбувся» та був зупинений на підставі постанови приватного виконавця, дії приватного виконавця вчинені з порушенням вимог пункту 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» та наказу від 10 червня 2022 року № 2343/5 Міністерства юстиції України «Деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану», оскільки поновлення електронного аукціону та оформлення його результатів відбулося вже під час дії воєнного стану, зокрема, про оформлення результатів свідчить і те, що учаснику аукціону № 38 було запропоновано сплатити суму за придбане майно, після відмови якого, електронний аукціон набув статус «Такий, що не відбувся».
ОСОБА_3 просила суд:
визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця, яка полягає у незупиненні проведення виконавчих дій під час дії воєнного стану в Україні, що призвело до поновлення електронного аукціону з реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , та передана в іпотеку за договором іпотеки від 29 травня 2007 року, реєстраційний номер 3677, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В.;
визнати неправомірними дії приватного виконавця, вчиненні при складанні та видачі акта від 23 листопада 2022 року про реалізацію предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1 ;
скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки, складений 23 листопада 2022 року приватним виконавцем;
визнати неправомірними дії приватного виконавця, вчинені при винесенні постанови від 25 листопада 2022 року про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу;
скасувати постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, винесену 25 листопада 2022 року приватним виконавцем.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2023 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що як зупинення вчинення виконавчих дій, так і продовження примусового виконання рішення, здійснювалось з дотриманням приписів Закону України «Про виконавче провадження».
Зі змісту повідомлення про проведення електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки, дата проведення аукціону та закінчення торгів визначена 26 січня 2022 року. Скаржником не заперечується той факт, що аукціон з реалізації квартири було проведено 26 січня 2022 року. Переможцем електронного аукціону визнано учасника № 39 та встановлено строк для оплати за лот до 09 лютого 2022 року. У свою чергу Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ набув чинності 17 березня 2022 року. Ураховуючи те, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тобто норма права діє щодо фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою (тобто до події, факту застосовується закон, під час дії якого вони настали або мали місце), положення вказаного Закону не розповсюджуються на факти і відносини у даній справі, які мали місце 26 січня 2022 року. При цьому, 14 листопада 2022 року аукціон з продажу зазначеної квартири визнано таким що не відбувся, про що сформовано відповідний протокол. Пропозиція оплати за придбане майно також була ініційована до 15 березня 2022 року, тобто до дати введення в дію Закону №2120-ІХ.
Таким чином, аукціон з продажу квартири був закінчений 25 січня 2022 року та визнаний таким, що відбувся. Аукціон визнало таким, що не відбувся, виключно по причині відмови переможця аукціону підписувати протокол, тобто організатором аукціону технічно оформлено результати аукціону проведеного 25 січня 2022 року, формування протоколу від 14 листопада 2022 року про результати аукціону є суто технічною дією, яка підсумовує результати проведення аукціону та вчиняється поза волею приватного виконавця.
ТОВ «Доступні фінанси» 14 листопада 2022 року звернувся до приватного виконавця з повідомленням про бажання залишити за собою предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 49 Закону України «Про іпотеку», дія якої не була зупинена.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки будь-якої заборони передавати предмет іпотеки іпотекодержателю в порядку, передбаченому статтею 49 Закону України «Про іпотеку» Закон не містить. Дії приватного виконавця в частині передачі нереалізованого предмета іпотеки в рахунок погашення боргу іпотекодержателю є правомірними.
Основним аргументом, як апеляційної скарги так і скарги на дії приватного виконавця, є посилання на Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року, яким на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, було зупинено дії статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об'єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону та наказ Міністерства юстиції України від 10 червня 2022 року № 2343/5 «Деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану», оскільки поновлення електронного аукціону та оформлення його результатів відбулось вже під час дії воєнного стану. Разом з тим такі доводи підлягають відхиленню з тих підстав, що вказаний Закон набув чинності 17 березня 2022 року та не розповсюджуються на факти і відносини, які мали місце 22 січня 2022 року, тобто на час проведення електронного аукціону. Водночас, 14 листопада 2022 року відбулась констатація факту того, що аукціон, проведений 22 січня 2022 року є таким, що не відбувся, про що сформовано відповідний протокол. Безпосередньо сам аукціон було проведено до дати введення в дію вказаного Закону.
Аргументи учасників справи
18 вересня 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що аналіз положень Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/15 (далі - Порядок) дає чітке розуміння, що у разі несплати переможцем аукціону ТОВ «Укртехспецобладнання», який відбувся 26 січня 2022 року своєї цінової пропозиції до 09 лютого 2022 року, переможцем електронного аукціону мав бути визнаний учасник № 38, який запропонував ціну, що була перед ціною переможця. В порушення встановленого порядку проведення електронних торгів з продажу арештованого майна, ні учасник № 38, ні інші учасники аукціону, що відбувся 26 січня 2022 року, не були поетапно визнані переможцями. Втім, апеляційний суд встановив, що у зв'язку із тим, що всі учасники, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями не сплатили належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу X Порядку, аукціон було визнано таким, що не відбувся.
14 листопада 2022 року електронні торги за лотом № 365319 було поновлено на підставі постанови про поновлення вчинення виконавчих дій. Поновлення електронного аукціону та, як наслідок, оформлення його результатів відбулося вже під час дії воєнного стану та з порушенням наведеного законодавства щодо заборони проведення електронних аукціонів з реалізації нерухомого майна, що належить фізичних особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами. У зв'язку із здійсненим порушенням, 25 листопада 2022 року приватним виконавцем Кісельовою В. В. винесено постанову про виправлення помилки у процесуальному документі щодо заміни назви акта від 23 листопада 2022 року з «Акт про реалізацію предмета іпотеки» на «Акт про проведення електронного аукціону».
Апеляційний суд зробив висновок, що після поновлення вчинення виконавчих дій відповідно до постанови приватного виконавця від 10 листопада 2022 року організатором аукціону проведено виключно технічну дію щодо визнання аукціону таким, що не відбувся. Водночас те, що вказана технічна дія стала підставою для реалізації предмета іпотеки, для цілей чого і було встановлено заборону проведення електронних аукціонів на час дії воєнного стану, судом не було взято до уваги.
З урахуванням наведеного, в діях приватного виконавця вбачається порушення законодавства, внаслідок чого було незаконно винесено акт про проведення електронного аукціону (первісно ? акт про реалізацію предмета іпотеки) від 23 листопада 2022 року та постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 25 листопада 2022 року.
У листопаді 2023 року ТОВ «Доступні фінанси» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та вирішити питання про розподіл судових витрат. Подало попередній розрахунок судових витрат, які понесло і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, у розмірі 30 000,00 грн.
Відзив мотивовано тим, що всі учасники, що надали цінові пропозиції й поетапно були визначені переможцями електронного аукціону з реалізації квартири, не сплатили належної грошової суми в строки, передбачені пунктом 1 розділу X Порядку, організатором аукціону було оголошено аукціон таким, що не відбувся. Дії приватного виконавця в частині передачі нереалізованого предмета іпотеки в рахунок погашення боргу іпотекодержателю є цілком правомірним, з чим і погодилися суди першої та апеляційної інстанцій.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ «Доступні фінанси» про закриття касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-3086/11, виданого 25 квітня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Альфа Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 2 871 964,34 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн, витрати на ІТЗ розгляду справи в розмірі 120,00 грн, а всього ? 2 873 784,34 грн.
У порядку примусового виконання судового рішення у виконавчому провадження № НОМЕР_1 до продажу було оголошено двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та є предметом іпотеки згідно з договором іпотеки № 3677 від 29 травня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В. Дата проведення аукціону визначено 22 січня 2022 року.
Згідно з повідомленням про проведення електронного аукціону з реалізації предмета іпотеки дата проведення аукціону та закінчення торгів визначена 26 січня 2022 року. (https://setam.net.ua/auction/36o723).
Переможцем електронного аукціону визнано учасника № 39 та встановлено строк для оплати за лот до 09 лютого 2022 року.
10 лютого 2022 року від TOB «Доступі фінанси» та АТ «Альфа-Банк» надійшли заява про зупинення виконавчого провадження у зв'язку зі зверненням до суду про заміну сторони виконавчого провадження.
Постановою приватного виконавця від 10 лютого 2022 року у ВП № НОМЕР_2 зупинено вчинення виконавчих дій з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року.
На підставі постанови приватного виконавця Кісельової В. В. від 10 лютого 2022 року ДП «СЕТАМ» зупинено електронний аукціон із статусом «Відбувся».
Ухвалою Шевченківського районного суту м. Києва від 13 червня 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, замінено стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 квітня 2012 року у справі № 2-3086/11 з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Доступні фінанси».
Постановою приватного виконавця Кісельової В. В. від 10 листопада 2022 року поновлено виконавче провадження.
10 листопада 2022 року відповідно до постанови приватного виконавця замінено сторону стягувача з ПАТ «Альфа-Банк» на ТОВ «Доступні фінанси».
14 листопада 2022 року аукціон з продажу зазначеної квартири визнано таким що не відбувся. Відповідний протокол сформовано 14 листопада 2022 року 15:00:02 .
14 листопада 2022 року ТОВ «Доступні фінанси» звернувся до приватного виконавця з повідомленням про бажання залишити за собою предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 49 Закону України«Про іпотеку».
23 листопада 2022 року приватним виконавцем складено акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого нерухоме майно було передано іпотекодержателю ? ТОВ «Доступні фінанси» в рахунок погашення заборгованості.
25 листопада 2022 року приватним виконавцем винесено постанову про виправлення помилки, відповідно до якої змінено назву з «Акт про реалізацію предмета іпотеки» на «Акт про проведення електронного аукціону» та постановою приватного виконавця передано майно стягувачу в рахунок погашення боргу.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
У частині другій статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року у справі
№ 6-1804цс16 зазначено, що «правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. Разом з тим Закон № 606-XIV допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (частина шоста статті 62 Закону № 606-XIV). Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (частина сьома статті 62 Закону № 606-XIV). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (частина дев'ята статті 62 цього Закону). Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов'язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника могло б стати пред'явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16. Згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_1 були дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову, у зв'язку з чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз'яснити заявниці можливість вирішення спору в позовному провадженні».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) вказано, що «крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). За приписами статті 214 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов'язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Такий правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16. Оскільки предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_3 були дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 752/1115/17 (провадження № 14-175цс19) зазначено, що:
«передбачена статтею 62 Закону № 606-XIV (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) процедура передачі державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна боржника в рахунок погашення його боргу оформлюється шляхом прийняття державним виконавцем постанови та складення акта про передачу майна стягувачу, які можуть вважатися юридичними фактами, правочином, що є законною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 4 частини другої статті 11 ЦК України). Саме такі висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 16 листопада 2016 року (провадження № 6-1655цс16) та від 14 червня 2017 року (провадження № 6-1804цс16), і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків.
Зокрема, як установив апеляційний суд, позов стосується незаконного вибуття з власності позивача предмета іпотеки - квартири АДРЕСА_1. І таке вибуття є незаконним, оскільки відбулося внаслідок, на думку позивача, незаконних рішень та дій державного виконавця. Позовні вимоги у цій справі нерозривно пов'язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, що має наслідком повернення цього майна законному власнику в разі задоволення позову, тому ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку цивільного судочинства.
Так, згідно зі статтею 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Частиною п'ятою статті 47 Закону № 898-IV визначено, що на підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Оскільки за оскаржуваними актом та постановою державного виконавця нерухоме майно передано у власність стягувачеві, який оформив право власності на це майно, отже предметом розгляду є дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження)».
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що при врахуванні вказаних висновків Верховного Суду України та Великої Палати Верховного Суду в практиці Касаційного цивільного суду сформувалося два підходи вирішення скарг на рішення, дії або бездіяльність державних (приватних) виконавців, пов'язаних з реалізацією арештованого майна:
(1) вимоги таких скарг, які пов'язані з реалізацією (оформленням прав) арештованого майна та можуть бути вирішені в порядку позовного провадження (як способи захисту цивільних прав), не підлягають вирішенню у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. У зв'язку з цим скаргу в цій частині необхідно залишати без розгляду, з роз'ясненням скаржнику права на вирішення таких вимог в порядку позовного провадження. В іншій частині такі скарги належить вирішувати по суті або закривати провадження у справі в частині вимог, які підлягають розгляду в порядку іншого судочинства чи взагалі не підлягають судовому розгляду (не можуть розглядатися як спосіб захисту). Такий підхід сформовано у Другій судовій палаті Касаційного цивільного суду;
(2) подання скарги на рішення та дії виконавця не може забезпечити відновлення порушених прав на майно, на яке було звернено стягнення. Тому якщо за результатом розгляду скарги боржник прагне вирішити спір з приводу такого майна, скарга на дії виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними. У зв'язку з цим таку скаргу слід залишати без розгляду, з роз'ясненням скаржнику права на вирішення спору з приводу спірного майна в порядку позовного провадження, в межах якого буде надаватися оцінка діям виконавця. Такий підхід сформовано у Першій судовій палаті Касаційного цивільного суду.
Наприклад:,
(1) У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 757/9754/13-ц (провадження № 61-11249св20) зроблено висновок, що «зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_3 є дії, бездіяльність та рішення приватного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов'язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і приватного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) та у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі
№ 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі
№ 6-1804цс16.Указаного суди попередніх інстанцій до уваги не взяли та помилково розглянули по суті скаргу у вказаній частині вимог. Враховуючи, що вимоги скарги на дії приватного виконавця щодо видачі актів на предмети прилюдних торгів спрямоване на втрату чинності цих документів, якими оформляються результати прилюдних торгів, які є різновидом договору купівлі-продажу, мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, скаргу в цій частині вимог належить залишити без розгляду».
В наведеній справі касаційний суд:
постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про визнання незаконними дій приватного виконавця щодо визначення вартості спірного майна, визнання незаконною оцінки майна згідно зі звітом про незалежну оцінку майна спірних квартир, визнання незаконною бездіяльності приватного виконавця щодо несвоєчасного повідомлення ДП «СЕТАМ» про прийняття постанови про зупинення вчинення виконавчих дій скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції;
судові рішення в частині вирішення вимог про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні скасував з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги;
судові рішення в частині вирішення вимог про визнання незаконними дії приватного виконавця щодо видачі актів про реалізацію предметів іпотеки з прилюдних торгів скасував із залишенням цих вимог без розгляду.
ПостановоюВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 215/1492/16-ц (провадження № 61-13862св20) у такій справі касаційний суд:
провадження в частині вимог скарги про скасування постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження закрив (підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства);
в частині вимог про скасування протоколу аукціону та акта про проведені електронні торги залишив без розгляду (мають вирішуватися в порядку позовного провадження);
в іншій частині (оспорювання постанов про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про призначення суб'єкта оціночної діяльності, зобов'язання приватного виконавця повернути виконавчий лист) залишив без змін.
ПостановоюВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 2121/2-1434/11 (провадження № 61-5206св20):
провадження у справі в частині вимог про скасування звіту про оцінку майна та скасування заявки державного виконавця на реалізацію житлового будинку закрито (не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, як і взагалі не підлягають судовому розгляду);
в частині вимог про визнання незаконними дій державного виконавця стосовно реалізації житлового будинку скарга залишена без розгляду;
в іншій частині (щодо визнання незаконними дій державного виконавця стосовно накладення арештів на житловий будинок та скасування постанов про арешт майна боржника, визнання незаконними дій державного виконавця стосовно оцінки житлового будинку та скасування результатів такої оцінки майна) оскаржені судові рішення про відмову в задоволенні вимог скарги залишені без змін.
Аналогічні рішення ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, зокрема, постановами від 18 серпня 2021 року у справі № 439/449/17, від 03 листопада 2021 року у справі
№ 2-2117/2010, від 27 квітня 2022 року у справі № 372/2183/15-ц, від 11 жовтня 2023 року у справі № 354/357/21.
(2) У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц (провадження № 61-1636св17) зроблено висновок, що «оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_2 були дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, що стали підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків осіб, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення цими особами позову. У зв'язку із вищезазначеним скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз'яснити заявнику можливість вирішення спору у порядку позовного провадження. Подання боржником скарги на рішення та дії державного виконавця не може забезпечити відновлення порушених прав на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення. Отже, враховуючи зазначене, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із залишенням скарги ОСОБА_2 без розгляду. Роз'яснити ОСОБА_2 її право на вирішення спору з приводу переходу права власності на 1/2 частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, в порядку позовного провадження».
В наведеній справі попередні суди скаргу боржника задовольнили частково.
Визнали неправомірною бездіяльність державного виконавця щодо невжиття заходів для отримання нового звіту про оцінку майна, після збігу шестимісячного строку.
Визнали неправомірними та скасували постанову державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт державного виконавця про передачу майна стягувачу.
У постановіВерховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 19 січня 2022 року у справі № 759/15306/17 (провадження № 61-2551св21) вказано, що:
«зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є дії приватного виконавця пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника в примусовому порядку, яке на момент подання скарги вже передано стягувачу в межах процедури продажу майна на прилюдних торгах, то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, на що неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 50 постанови від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19). Отже, за встановлених обставин, ефективним способом захисту прав боржника на нерухоме майно є пред'явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі, крім приватного виконавця та стягувача, організатора торгів, у межах якої і буде надаватися оцінка, у тому числі й діям приватного виконавця щодо передачі майна стягувачу.
Відповідно до частин першої-другої статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника. Однак, у випадку задоволення скарги ОСОБА_1, у судів у межах процедури судового контролю за виконанням судових рішень відсутні механізми поновлення прав заявника, які він вважає порушеними з огляду на те, що скарга подана і розглянута після передачі майна стягувачу. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця не є ефективним способом захисту прав, які заявник вважає порушеними, зокрема не призведе до відновлення прав на нерухоме майно. Зазначеного суди попередніх інстанцій не врахували та помилково розглянули скаргу ОСОБА_1 по суті».
У постановіВерховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 10 травня 2023 року у справі № 473/5932/13-ц (провадження № 61-10019св22) зазначено, що «оскільки дії державного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна, є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з чим скарга на дії державного виконавця підлягає залишенню без розгляду. Водночас заявнику необхідно роз'яснити можливість вирішення спору в позовному провадженні. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця з підстав пропущення строку на її подання, суд першої інстанції зазначеного не врахував, не звернув уваги на те, що вимоги скарги пов'язані з примусовою реалізацією арештованого майна боржника, а саме комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Зважаючи на наведене, ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду відповідного позову із залученням до участі у справі державного виконавця та власника спірного майна як відповідачів, у межах якого і буде надаватися оцінка, у тому числі й діям державного виконавця, щодо визначення вартості належного боржнику нерухомого майна та його примусової реалізації. Тому скарга ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця підлягає залишенню без розгляду не з підстав пропущення строку на подання скарги, а з мотивів необхідності застосовування загальних положень про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову».
Аналогічні рішення ухвалені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановами від 27 липня 2022 року у справі № 524/7552/18, від 27 вересня 2023 року у справі № 638/10737/16, від 13 грудня 2023 року у справі № 2-1364/11, від 07 лютого 2024 року у справі № 187/998/16-ц.
Європейський суд з прав людини зауважив, що судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).
Верховний Суд є найвищим судому системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року).
Касаційний суд акцентує, що вказані приклади судової практики Касаційного цивільного суду підтверджують наявність по суті двох протилежних підходів до застосування статей 447, 451 ЦПК України в контексті забезпечення права на оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних (приватних) виконавців, пов'язаних з реалізацією арештованого майна, яке на момент розгляду скарги реалізовано або передано стягувачу, проте які не можуть бути вирішені в порядку позовного провадження (не є способами захисту цивільних прав). Навряд чи таке застосування процесуальних норм дозволяє зробити вирішення справи прогнозованим.
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що механізм залишення позову (скарги) без розгляду передбачає наявність певних процесуальних перешкод для розгляду вимог позову (скарги), після усунення яких особа має право звернутися до суду з такими ж вимогами повторно або в належному процесуальному порядку (стаття 257 ЦПК України).
Натомість підхід, який сформовано у Першій судовій палаті Касаційного цивільного суду, свідчить про те, що після переходу права власності на арештоване майно у виконавчому провадженні такі вимоги скарги взагалі не підлягають судовому розгляду.
Проте за такого висновку, це є підставою для закриття провадженні у справі за цими вимогами, а не залишення їх без розгляду.
Приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 13 березня 2019 року у справі №331/6927/16-ц (пункт 37), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30)).
Аргумент про те, що відповідні права особи можуть бути ефективно захищені в позовному провадженні, у межах якого буде надаватися оцінка й діям виконавця, не видається повністю переконливим, враховуючи обмежений предмет перегляду та доказування у справах за відповідними позовами, зокрема, про визнання недійсними торгів (аукціонів) з продажу арештованого майна, про витребування майна із чужого незаконного володіння або визнання незаконними та скасування постанови, акта виконавця про передачу майна стягувачу.
Наприклад, усталеною є судова практика, що державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, у тому числі й оцінку та уцінку майна, на яке звернуто стягнення, - статті 58, 62 Закону № 606-ХІV, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції № 74/5). Дії (бездіяльність) державного виконавця щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статті 55, 85 цього Закону). Отже, незаконність дій державного виконавця під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-XIV щодо проведення оцінки майна, визначення його вартості чи оцінки (уцінки) до призначення прилюдних торгів, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Крім того, вирішення питання про дотримання порядку та законності закінчення виконавчого провадження з виконання рішення, а також прийняття рішення державним виконавцем про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу не стосуються правил проведення прилюдних торгів і також мають самостійний спосіб оскарження. Висновки щодо оскарження дії (бездіяльності) державного виконавця, що стосуються порушень, допущених державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV, в порядку, передбаченому цим Законом викладені, зокрема у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (провадження № 6-76цс13), від 23 вересня 2014 року (провадження № 3-112гс14) і підстав для відступу від цих висновків не вбачається. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18)).
Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з'ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, від 21 жовтня 2013 року).
З урахуванням викладеного, касаційний суд вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статей 447, 451 ЦПК України в контексті забезпечення права на оскарження рішень, дій (бездіяльності) державних (приватних) виконавців, пов'язаних з реалізацією арештованого майна, яке на момент розгляду скарги реалізовано або передано стягувачу, проте які не можуть бути вирішені в порядку позовного провадження (не є способами захисту цивільних прав), які викладені у постановах Верховного Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі від 28 лютого 2018 року у справі № 463/593/16-ц (провадження № 61-1636св17), від 19 січня 2022 року у справі № 759/15306/17 (провадження № 61-2551св21), від 10 травня 2023 року у справі № 473/5932/13-ц (провадження № 61-10019св22), від 27 липня 2022 року у справі № 524/7552/18, від 27 вересня 2023 року у справі № 638/10737/16, від 13 грудня 2023 року у справі № 2-1364/11, від 07 лютого 2024 року у справі № 187/998/16-ц, та зробити висновок про те, що:
«після завершення звернення стягнення на майно у виконавчому провадженні, вимоги скарги на рішення, дії або бездіяльність державних (приватних) виконавців, які пов'язані з реалізацією майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків інших осіб, не підлягають вирішенню у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. До таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову, у зв'язку з цим скаргу на дії виконавця в цій частині судам слід залишати без розгляду, з роз'ясненням заявнику права на вирішення таких вимог в порядку позовного провадження.
Рішення, дії (бездіяльність) виконавців щодо порушень, допущених при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до передачі на реалізацію арештованого майна, його продажу у виконавчому провадженні чи передачі стягувачу, мають самостійний спосіб оскарження в порядкусудового контролю за виконанням судових рішень. Можливість оскарження рішень, дій (бездіяльності) виконавців є гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, незалежно від факту завершення звернення стягнення на майно на момент подання чи розгляду такої скарги судом».
Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Передати справу № 2-3086/11 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко