вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.10.2024м. ДніпроСправа № 904/750/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. 128-ї Бригади Тероборони, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437)
до Фізичної особи-підприємця Щербакова Артура Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про стягнення 58 645,16 грн. заборгованості за договором №690ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", 5 665,72 грн. інфляційних втрат, 2 467,25 грн. 3% річних, 5 864,52 грн. 10% штрафу
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 21.02.2024 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Щербакова Артура Івановича заборгованості на загальну суму 72 642,65 грн., з яких:
- 58 645,16 грн. заборгованість за договором №690ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 22.07.2021 за період з 22.07.2021 по 06.10.2022;
- 5 665,72 грн. інфляційні втрати за період з 27.09.2022 по 20.02.2024;
- 2 467,25 грн. 3% річних за період з 27.09.2022 по 20.02.2024;
- 5 864,52 грн. 10% штраф.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 2 422,40 грн. витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою від 25.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Розпорядженням керівника апарату суду №323 від 12.08.2024 призначений повторний автоматичний розподіл справи №904/750/24 у зв'язку із тимчасовим відстороненням від здійсненням правосуддя судді Бондарєва Е.М.
Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 12.08.2024 справу №904/698/24 передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 15.08.2024 прийнято справу №904/750/24 до свого провадження за правилами розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
15.10.2024 здійснено розгляд справи по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору №690ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 22.07.2021 в частині внесення плати за користування.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
Місцезнаходження юридичної особи при здійсненні державної реєстрації, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вноситься до відомостей про цю юридичну особу. За змістом частини 4 статті 17 вказаного Закону, державній реєстрації підлягають зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться у Єдиному державному реєстрі, тобто і зміна місцезнаходження, про що юридична особа має звернутись із відповідною заявою. Не вживши заходів для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про зміну свого місцезнаходження (в разі такої зміни), юридична особа повинна передбачати або свідомо допускати можливість настання певних негативних ризиків (зокрема щодо неотримання поштової кореспонденції).
З матеріалів справи вбачається, ухвала суду від 15.08.2024 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: 51200, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Академіка Жлуктенка, буд. 252, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до даних програми «Діловодство спеціалізованого суду», ухвала від 15.08.2024 була направлення відповідачу поштовим відправленням № 0600282954548.
Згідно даних з офіційного сайту АТ «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=0600282954548 поштове відправлення за номером 0600282954548 було вручене особисто 30.08.2024.
При цьому, відповідно до частин 6, 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, в розумінні частини 3 статті 120 та частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом; ухвала суду від 15.08.2024 вважається врученою відповідачу.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 № 1071) (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Відповідно до пункту 76 Правил для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил.
Згідно з пунктом 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
В даному випадку господарським судом здійснені всі можливі заходи задля повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом, що підтверджується направленням ухвал суду на всі відомі суду засоби зв'язку з відповідачем.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 15.08.2024 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/121020158) надіслано судом 15.08.2024, зареєстровано в реєстрі 15.08.2024 та оприлюднено 16.08.2024, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі від 15.08.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Крім того, для відповідача судом зроблено оголошення на офіційному сайті Господарського суду Дніпропетровської області про наявність справи в суді (а.с. 41-42).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору, природа договору, факт передачі майна в експлуатацію, строк оплати, наявність заборгованості, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради (далі Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Щербаковим Артуром Івановичем (далі Оператор) укладено договір "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" № 690 ОП від 22.07.2021 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору Балансоутримувач надає Оператору право на організацію та експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою:
- м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, біля буд. № 86А, (надалі - майданчик для паркування). .
- площа майданчика: 920,0 кв. м.
- кількість машино-місць: 80
- кількість пільгових місць: 8
- дні роботи: щоденно
- час роботи: цілодобово
Розрахункова площа земельної ділянки для сплати збору за паркування - 828,0 кв. м. (виключені квадратні метри, які обладнані згідно п. 2.2.16. цього Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору майданчик для паркування транспортних засобів вважається переданим в експлуатацію Оператору з моменту підписання Сторонами одночасно Договору та акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до вимог п. 2.2.14 Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі перерахувати Балансоутримувачу плату за користування майданчиком для паркування.
Пунктом 4.1. Договору сторони передбачили, що сума річної плати за організацію та експлуатацію майданчика для паркування, яка підлягає сплаті складає 48 480,00 грн., в тому числі ПДВ 8 080,00 грн.
Оператор щомісячно сплачує Балансоутримувачу за користування майданчиком для паркування плату в розмірі 4 040,00 грн., в тому числі ПДВ 673,33 грн. за один календарний місяць. (п. 4.2. договору).
Згідно умов п. 4.3., 4.4. Договору, визначена в п. 4.1. договору плата за користування сплачується грошовими коштами на поточний рахунок Балансоутримувача, визначений у реквізитах цього Договору. Визначена в п. 4.2. Договору плата сплачується Оператором щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа кожного місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до п. 4.5. Договору нарахування плати починається з дня підписання цього Договору і закінчується в день припинення дії цього Договору.
Пунктом п. 4.6. Договору визначено, що оператор при підписанні Договору протягом 3 (трьох) робочих днів вносить на поточний рахунок Балансоутримувача плату в розмірі, визначеному п. 4.2. цього Договору, яка є оплатою за перший місяць користування майданчиком для паркування. Плата за кожний наступний місяць користування майданчиком для паркування здійснюється у строки, встановлені п. 4.4. цього Договором.
Сплата збору до місцевого бюджету здійснюється шляхом перерахування Оператором за місця для паркування до органів Державної фіскальної служби за місцезнаходженням земельної ділянки у строки, визначені для квартального звітного (податкового) періоду (п. 4.7. Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання сторонами, а в частині початку ведення діяльності - з моменту підписання акту введення в експлуатацію майданчику для паркування (п. 10.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач передав Відповідачу майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, біля буд. № 86А, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.07.2021 (а.с. 24).
Додатковою угодою від 06.10.2022 сторони погодили достроково розірвати з 06.10.2022 дію договору № 690 ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування" від 22.07.2021.
Згідно актом приймання-передачі від 06.10.2022, відповідач повернув позивачу майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, біля буд. № 86А.
За наданим Позивачем розрахунком, Відповідач має заборгованість зі сплати за користування майданчиком для паркування за період з 22.07.2021 по 06.10.2022 в розмірі 58 645,16 грн., стягнення якої Позивач вимагає в судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
На час розгляду справи доказів сплати заборгованості, оскарження або визнання договору недійсним суду не надано.
При перевірці розрахунку заборгованості, судом виявлено помилку, а саме позивачем не враховано, що, згідно додаткової угоди від 06.10.2022, договір достроково розірвано з 06.10.2022, а також згідно акту приймання-передачі від 06.10.2022, відповідач повернув позивачу майданчик для паркування транспортних засобів комунальної форми власності, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, біля буд. № 86А 06.10.2022.
Отже нарахування плати потрібно здійснювати по 05.10.2022 вкключно, а не по 06.10.2022.
Отже, плата за користування майданчиком для паркування за жовтень 2022 повинна нараховуватися за період з 01.10.2022 по 05.10.2022 та становить 651,61 грн.
Таким чином, позовна вимога по стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню в розмірі 58 514,83 грн.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 130,33 слід відмовити.
Правомірність нарахування штрафу.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2. Договору в разі прострочення Оператором виконання зобов'язань по сплаті плати за користування майданчиком для паркування, сплаті інших платежів, передбачених цим Договором, більш ніж на десять днів, Оператор зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Балансоутримувачу штраф у розмірі 10 відсотків місячного розміру плати за користування майданчиком для паркування.
Відповідно до зазначених умов договору, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у розмірі 10% від кожного простроченого місячного розміру плати, який за його розрахунком становить 5 851,48 грн.
Перевіривши розрахунок позивача, зважаючи на те, що плата за користування майданчиком для паркування за жовтень 2022 повинна нараховуватися за період з 01.10.2022 по 05.10.2022 та становить 651,61 грн., позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 5 851,48 грн.
В частині стягнення штрафу в розмірі 13,04 грн. слід відмовити.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем надано розрахунок 3% річних за період прострочення з 27.09.2022 по 20.02.2024, розмір яких склав суму 2 467,25 грн.
Суд перевірив розрахунки позивача, зважаючи на те, що плата за користування майданчиком для паркування за жовтень 2022 повинна нараховуватися за період з 01.10.2022 по 05.10.2022 та становить 651,61 грн., позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 461,76 грн.
В частині стягнення 3% річних в розмірі 5,49 грн. слід відмовити.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 5 665,72 грн. нараховані за період з 27.09.2022 по. 20.02.2024.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат має бути більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, із врахуванням того, що плата за користування майданчиком для паркування за жовтень 2022 становить 651,61 грн., однак, зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі, визначеному позивачем - 5 665,72 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 58 514,83 грн., 3% річних у розмірі 2 461,76 грн., інфляційних втрат в розмірі 5 665,72 грн., штрафу в розмірі 5 851,48 грн
В частині стягнення основного боргу в розмірі 130,33 грн., 3% річних в розмірі 5,49 грн та штрафу в розмірі 13,04 слід відмовити.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам..
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Комунального підприємства "Транспортна інфраструктура міста" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Щербакова Артура Івановича про стягнення 58 645,16 грн. заборгованості за договором №690ОП "Про організацію та експлуатацію майданчика для паркування", 5 665,72 грн. інфляційних втрат, 2 467,25 грн. 3% річних, 5 864,52 грн. 10% штрафу - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Щербакова Артура Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "ТРАНСПОРТНА ІНФРАСТРУКТУРА МІСТА" Дніпровської міської ради (49038, м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 8, ідентифікаційний код 23357437) основний борг у розмірі 58 514,83 грн., 3% річних у розмірі 2 461,76 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 665,72 грн., штраф у розмірі 5 851,48 грн., судовий збір у розмірі 2 417,44 грн., про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 15.10.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко