14 жовтня 2024 року м. Харків Справа № 922/5276/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Радіонова О.О.
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача: Власенко К.С.
від відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"
до Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини», м.Харків,
про стягнення 4832801,33 грн.
У грудні 2023 року Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (далі - Відповідач) про стягнення 5751318,69 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 3502974,96 грн., пеня у розмірі 947303,13 грн., 3% річних у розмірі 310284,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 990756,00 грн., а також судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23 позовні вимоги задоволено повністю.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Відповідач вимагає визнати наявними форс-мажорні обставини у його господарській діяльності у період з 24.02.2022 по теперішній час та застосувати принципи справедливості і збалансованості інтересів сторін при вирішенні питання застосування штрафних санкцій у зв'язку з чим звільнити Відповідача з оплати інфляційних витрат, пені та відсотки річних у період з 22.02.2022 по цей час.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що:
-Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» не є правонаступником АТ Завод «Електроважмаш», а тому є неналежним відповідачем у справі;
-судом першої інстанції не враховано, що в період з 24.02.2022 по теперішній час у Відповідача діють форс-мажорні обставини, тому стягнення інфляційних втрат та відсотків річних є незаконним;
- при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності до вимог про стягнення пені;
-не було враховано посилання Відповідача на дію форс-мажорних обставин та не враховано докази неможливості здійснення ни господарської діяльність з початку війни, що мало наслідком безпідставне задоволення позову про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат;
-місцевий господарський суд не перевірив правильність розрахунку інфляційних та 3% річних, а Позивачем не було надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою від 25.09.2024 розгляд справи призначено на 14.10.24р. о 12:15р.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, за доводами якого вважав рішення суду законним та обґрунтованим, звертав увагу апеляційного суду, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин, а факт правонаступництва з ДП "Завод "Електроважмаш" на АТ "Українські енергетичні машини" підтверджений матеріалами справи.
У судове засідання 14.10.2024р. з'явився Позивач, який заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, були повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином, не повідомив суд про причини неявки, клопотань або заяв з цього приводу не надсилав, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
-укладення між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (Позивач, постачальник) та Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (Відповідач, споживач), Договору постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №195УП від 21.12.2018 та підписання заяви-приєднання на умовах Комерційної пропозиції №6, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору;
- споживання Відповідачем в період з березня 2020 р. по вересень 2023 р., внаслідок чого йому виставлено рахунки за спожиту електричну енергію, а саме:
- за березень 2020 р. на суму 308488,80 грн., ПДВ 20% 61697,76 грн., разом з ПДВ 370186,56 грн., який отримано уповноваженою особою Відповідача 06.04.2020 зі строком оплати рахунку до 13.04.2020 р.;
- за квітень 2020 р. на суму 328787,95 грн., ПДВ 20% 65757,59 грн., разом з ПДВ 394545,54 грн., який отримано 07.05.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.05.2020 р.;
- за травень 2020 р. на суму 286216,85 грн., ПДВ 20% 57243,37 грн., разом з ПДВ 343460,22 грн., який отримано 09.06.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.06.2020 р.;
- за червень 2020 р. на суму 226350,05 грн., ПДВ 20% 45270,01 грн., разом з ПДВ 271620,06 грн., який отримано 08.07.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.07.2020 р.;
- за липень 2020 р. на суму 228011,95 грн., ПДВ 20% 45602,39 грн., разом з ПДВ 273614,34 грн., який отримано 06.08.2022 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 13.08.2020 р.;
- за серпень 2020 р. на суму 240829,50 грн., ПДВ 20% 48165,90 грн., разом з ПДВ 288955,40 грн., який отримано 16.09.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 23.09.2020 р.;
- за вересень 2020 р. на суму 256153,80 грн., ПДВ 20% 51230,76 грн., разом з ПДВ 307384,56 грн., який отримано 09.10.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 19.10.2020 р.;
- за жовтень 2020 р. на суму 271943,00 грн., ПДВ 20% 54388,60 грн., разом з ПДВ 326331,60 грн., який отримано 09.11.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.11.2020 р.;
- за листопад 2020 р. на суму 340606,00 грн., ПДВ 20 % 68121,20 грн., разом з ПДВ 408727,20 грн., який отримано 08.12.2020 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.12.2020 р.;
- за грудень 2020 р. на суму 430326,40 грн., ПДВ 20 % 86065,28 грн., разом з ПДВ 516391,68 грн., який отримано 11.01.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.01.2021 р.;
- за січень 2021 р. на суму 311581,20 грн., ПДВ 20 % 62316,24 грн., разом з ПДВ 373897,44 грн., який отримано 08.02.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.02.2021 р.;
- за лютий 2021 р. на суму 334601,40 грн., ПДВ 20% 66920,28 грн., разом з ПДВ 401521,68 грн., який отримано 04.03.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 12.03.2021 р.;
- за березень 2021 р. на суму 205955,40 грн., ПДВ 20% 41191,08 грн., разом з ПДВ 247146,48 грн., який отримано 07.04.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 14.04.2021 р.;
- за квітень 2021 р. на суму 310069,20 грн., ПДВ 20% 62013,84 грн., разом з ПДВ 372083,04 грн., який отримано 11.05.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 18.05.2021 р.;
- за травень 2021 р. на суму 219472,40 грн. ПДВ 20% 43894,48 грн., разом з ПДВ 263366,88 грн., який отримано 09.06.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.06.2021 р.;
- за червень 2021 р. на суму 265069,00 гри., ПДВ 20% 53013,80 грн., разом з ПДВ 18082,80 грн., який отримано 08.07.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.07.2021 р.;
- за липень 2021 р. на суму 235092,20 грн., ПДВ 20 % 47018,44 грн., разом з ПДВ 282110,64 грн., який отримано 09.08.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.08.2021 р.;
- за серпень 2021 р. на суму 235299,40 грн., ПДВ 20 % 47059,88 грн., разом з ПДВ 282359,28 грн., який отримано 09.09.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.09.2021 р.;
- за вересень 2021 р. на суму 130019,40 грн., ПДВ 20% 26 003,88 грн., разом з ПДВ 156023,28 грн., який отримано 08.10.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 19.10.2021 р.;
- за жовтень 2021 р. на суму 430621,80 грн., ПДВ 20 % 86124,36 грн., разом з ПДВ грн., який отримано 09.11.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.11.2021 р.;
- за листопад 2021 р. на суму 190142,40 грн., ПДВ 20% 38028,48 грн., разом з ПДВ 228170,88 грн., який отримано 09.12.2021 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.12.2021 р.;
- за грудень 2021 р. на суму 373905,00 грн., ПДВ 20% 74781,00 грн., разом з ПДВ 448686,00 грн., який отримано 11.01.2022 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 18.01.2022 р.;
- за січень 2022 р. на суму 302229,20 грн., ПДВ 20% 60445,84 грн., разом з ПДВ 362675,04 грн., який отримано 09.02.2022 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 16.02.2022 р.;
- за лютий 2022 р. на суму 201320,00 грн., ПДВ 20% 40 264,00 грн., разом з ПДВ 241584,00 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 04.10.2022. зі строком оплати до 11.10.2022 р.;
- за червень 2022 р. на суму 126023,80 грн., ПДВ 20% 25204,76 грн., разом з ПДВ 151228,56 грн., який отримано 08.07.2022 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.07.2022 р.;
- за липень 2022 р. на суму 412459,60 грн., ПДВ 20% 82491,92 грн., разом з ПДВ 494951,52 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 12.08.2022. зі строком оплати до 19.08.2022 р.;
- за серпень 2022 р. на суму 494586,40 грн., ПДВ 20% 98917,28 грн., разом з ПДВ 593503,68 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 14.09.2022. зі строком оплати до 21.09.2022 р.;
- за вересень 2022 р. на суму 165410,00 грн., ПДВ 20% 33082,00 грн., разом з ПДВ 198492,00 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 11.10.2022 зі строком оплати до 18.10.2022 р.;
- за жовтень 2022 р. на суму 268893,80 грн., ПДВ 20% 53778,76 грн., разом з ПДВ 322672,56 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 11.11.2022 зі строком оплати до 18.11.2022;
- за листопад 2022 р. на суму 216298,60 грн., ПДВ 20% 43259,72 грн., разом з ПДВ 259558,32 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 12.12.2022 зі строком оплати до 19.12.2022 р.;
- за грудень 2022 р. на суму 238424,20 грн., ПДВ 20% 47684,84 грн., разом з ПДВ 286109,04 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 11.01.2023. зі строком оплати до 18.01.2023 р.;
- за січень 2023 р. на суму 266064,40 грн., ПДВ 20 % 53212,88 грн., разом з ПДВ 319277,28 грн., який отримано 08.02.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 15.02.2023 р.;
- за лютий 2023 р. на суму 234642,80 грн., ПДВ 20% 46928,56 грн., разом з ПДВ 281571,36 грн., який отримано 06.03.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 13.03.2023 р.;
- за березень 2023 р. на суму 221001,20 грн., ПДВ 20% 44200,24 грн., разом з ПДВ 265201,44 грн., який отримано 10.04.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 17.04.2023 р.;
- за квітень 2023 р. на суму 220852,80 грн., ПДВ 20% 44170,56 грн., разом з ПДВ 265023,36 грн., який отримано 10.05.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 17.05.2023 р.;
- за травень 2023 р. на суму 208006,40 грн., ПДВ 20% 41601,28 грн., разом з ПДВ 249607,68 грн., який отримано 06.06.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 13.06.2023 р.
- за червень 2023 р. на суму 218096,00 грн., ПДВ 20% 43619,20 грн., разом з ПДВ 261715,20 грн., який отримано 04.07.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 11.07.2023 р.;
- за липень 2023 р. на суму 289099,80 грн., ПДВ 20% 57819,96 грн., разом з ПДВ 346919,76 грн., який отримано 04.08.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 11.08.2023 р.;
- за серпень 2023 р. на суму 318412,60 грн., ПДВ 20% 63682,52 грн., разом з ПДВ 382095,12 грн., який відправлено засобами поштового зв'язку 12.09.2023 зі строком оплати до 19.09.2023 р.;
- за вересень 2023 р. на суму 219353,20 грн., ПДВ 20% 43870,64 грн., разом з ПДВ 263223,84 грн., який отримано 05.10.2023 уповноваженою особою Відповідача зі строком оплати до 12.10.2023 р.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
Факт неналежного виконання Відповідачем умов спірного Договору щодо своєчасної оплати поставленої Позивачем електричної енергії став підставою звернення останнього до господарського суду з позовною заявою про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат, що пов'язані із простроченням виконання вищенаведеного грошового зобов'язання.
Відповідач в суді першої інстанції заперечував проти позовних вимог вважаючи, що:
-у Позивача відсутні підстави до нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки заборгованість виникла під час дії воєнного стану;
-Позивачем не надано до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях;
- форс-мажорні обставини є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань;
- є підстави до звільнення Відповідача від відповідальності через відсутність його вини у затримці розрахунків та тяжкий фінансовий стан.
У поданому відзиві Відповідач також просив зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат та у зв'язку із скрутним фінансовим становищем відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення на один рік згідно зі статтею 331 ГПК України, у разі ухвалення рішення на користь Позивача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність Позивачем факту невиконання Відповідачем зобов'язань зі сплати заборгованості за поставлену електричну енергію, а також відсутності об'єктивних перешкод до виконання такого зобов'язання. Суд першої інстанції визнав доведеним факт переходу усіх прав та обов'язків за спірним Договором до Відповідача від ДП "Завод "Електроважмаш", а також у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження наявності форс мажорних обставин, залишив клопотання Відповідача про зменшення пені, інфляційних та 3% річних без задоволення. Також, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання про розстрочення/ відстрочення виконання рішення через необґрунтованість.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, апелянтом оспорюється висновок суду щодо покладення на нього обов'язку зі сплати спірних сум, як на правонаступника АТ «Електроважмаш».
Правонаступництво - це перехід суб'єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника. Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов'язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
В позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов'язки одного із суб'єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).
Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Процесуальне правонаступництво фактично слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Статтею 106 Цивільного кодексу України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 Цивільного кодексу України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов'язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.
Отже, законодавцем визначено дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначено наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов'язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов'язаний з моментом передання прав та обов'язків від правопопередника до правонаступника.
У разі реорганізації юридичної особи шляхом приєднання складається передавальний акт, який має містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється.
Так, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.08.2021 Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ: 00213121) було реорганізовано в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на підставі рішення щодо реорганізації (номер запису: 1004801120068009292).
За даним кодом ЄДРПОУ в реєстрі міститься запис про Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", у графі про дані про юридичних осіб, правонаступником яких є АТ, зазначено Державне підприємство "Завод "Електроважмаш".
Кабінетом Міністрів України 26.08.2021 було видано розпорядження №1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом", відповідно до якого визначено погодитися з пропозицією Фонду державного майна щодо реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом" (код ЄДРПОУ 05762269); Фонду державного майна здійснити комплекс заходів і процедур, пов'язаних із приєднанням Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Турбоатом" відповідно до вимог законодавства.
Матеріали справи свідчать, що 27.08.2021 у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства "Завод" "Електроважмаш" в Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" сторони уклали до договору угоду про заміну сторони правонаступником, за якою всі права та обов'язки за договором №238-03/607-ВК від 11.07.2019 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".
Згідно з відомостями Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05762269 зареєстрована юридична особа: Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" знаходиться в стані припинення, 17.09.2021, 1004801270001089799, шляхом внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.
Наказом Фонду державного майна України від 01.12.2021 №2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт між АТ "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини".
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, обставини спірного правонаступництва неодноразово були предметом судового дослідження, зокрема, у справі №922/3979/21 під час заміни сторони спору (АТ "Завод "Електроважмаш") на його правонаступника АТ "Українські енергетичні машини" на стадії виконання рішення суду та видачі наказу.
У постанові Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2022 та постанові Верховного Суду від 16.03.2023, якими залишено без змін ухвалу господарського суду Харківської області від 25.07.2022 у справі №922/3979/21, встановлено правонаступництво Відповідача щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.
Відповідно до пункту 4 Передавального акту всі підтверджені належним чином права, обов'язки, зобов'язання АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, а також права, обов'язки, зобов'язання інших осіб в частині правовідносин з АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, переходять в повному обсязі до АТ "Українські енергетичні машини" - правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.
Передавальний акт затверджено АТ "Українські енергетичні машини" та Фондом державного майна України.
Отже, усі активи, зобов'язання, майно, права та обов'язки АТ "Завод "Електроважмаш", що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме, АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.
Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 03.12.2021 №31/2021 та протоколом №4 про підсумки голосування на позачергових загальних зборах (крім кумулятивного голосування) від 03.12.2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту між Акціонерним товариством "Завод "Електроважмаш" та Акціонерним товариством "Українські енергетичні машини" станом на 31.10.2021; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання передавального акта, затвердженого рішенням цих позачергових загальних зборів.
Також, вказаним протоколом прийнято рішення про затвердження договору про приєднання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини"; уповноважено генерального директора Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (з правом передоручення) на підписання договору про приєднання Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш".
Вказані протоколи позачергових загальних зборів з протоколами про підсумки голосування знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті АТ "Українські енергетичні машини" за посиланням https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8171, https://ukrenergymachines.com/investors/229/231/8169.
Відповідно до пункту 1.4 Статуту Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (нова редакція), затвердженого протоколом річних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", які відбулись 25.04.2023, №36 від 01.05.2023, Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» є правонаступником всіх прав та обов'язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р «Про погодження реорганізації Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до Акціонерного товариства "Турбоатом".
Відповідний статут також знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті Відповідача.
Будь-яких доводів того, що спірні зобов'язання не передавались Відповідачу за відповідним передавальним актом, Відповідач не наводить.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов'язків Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту, а саме, з 01.12.2021.
Крім того, безпосередньо між сторонами 20.01.2022 між було укладено додаткову угоду до Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 21.12.2018 №195УП, за якою, у зв'язку із розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005-р., Наказу Фонду державного майна України від 01.12.2021 №2143, рішення позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" від 01.12.2021, у звязку з реогранізацією Акціонерного товариства "Електроважмаш" у результаті приєднання до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269) (яке є правонаступником Акціонерного товариства "Електроважмаш"), сторонами змінено назву споживача з Акціонерного товариства "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269).
Таким чином, всі права та обов'язки споживача за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 21.12.2018 №195УП перейшли до АТ "Укренергомашини".
Що стосується доводів апелянта про те, що станом на даний час АТ "Завод "Електроважмаш" перебуває "в стані припинення", проте запис про його припинення до вказаного реєстру не внесено, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц (провадження №61-16634сво19) дійшов висновку про те, що у статтях 104 та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов'язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при такому виді реорганізації неможливий.
В частині восьмій статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов'язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов'язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21 та від 08.06.2023 у справі №911/343/22.
Отже, лише при припиненні суб'єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов'язків при таких видах реорганізації неможливий (висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17).
Судова колегія наголошує, що чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто, при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.
Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції в сукупності обставини, в контексті застосування статей 104, 107 Цивільного кодексу України, та приймаючи до уваги не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, судова колегія вважає, що з моменту складання та затвердження передавального акта обставини щодо завершення/незавершення певних процедур, зокрема, внесення відповідного запису до реєстру, ніяким чином не можуть впливати на обсяг переданих за таким актом прав та обов'язків товариства, що приєднується.
За таких обставин, Відповідачем у даній справі є саме Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", а доводи апеляційної скарги щодо неналежного Відповідача спростовуються вищевикладеним.
Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення пені у розмірі 28785,77 грн. за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, 3% річних у розмірі 310284,60 грн. за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 та інфляційних втрат у розмірі 990756,00 грн. за період з жовтня 2022 по липень 2023, судова колегія зазначає наступне.
У відповідності до ст.ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Положеннями ст. ст. 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Так, за матеріалами справи, Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та за період з жовтня 2022 по вересень 2023 поставив електричну енергію, яка була спожита Відповідачем, у зв'язку з чим у Відповідача виникає зустрічний обов'язок - здійснити в визначений строк, своєчасну оплату постачальнику вартості електричної енергії.
Обов'язок Відповідача щодо оплати передбачено умовами комерційної пропозиції, згідно якої оплата електричної енергії в тому числі послуги розподілу електричної енергії, здійснюється платником один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного показами розрахункових засобів обліку (або за розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.
Станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції, Відповідач заборгованість за спожиту електричну енергію за період з жовтня 2022 по вересень 2023 у розмірі 3502974,96 грн. не сплатив.
Зазначена обставина не оспорюється сторонами та висновок суду в цій частині також не охоплюється межами апеляційного оскарження.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. ( ч.2 ст.625 ЦК України).
У відповідності до п. 5.11 договору, якщо споживач не здійснив оплату за договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Згідно п. 7 комерційної пропозиції № 6, у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п. 4 комерційної пропозиції, постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних та індексу інфляції повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про прострочення Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а тому у Позивача виникло право на нарахування Відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення виконання зобов'язання в порядку, встановленому зокрема ст. 625 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтованою належним чином та вірною є сума пені у розмірі 28785,77 грн., 3% річних у розмірі 310284,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 990756,00 грн. за вказані вище періоди.
У апеляційній скарзі апелянт зазначає, що Господарський суд Харківської області при ухваленні судового рішення не перевірив правильність розрахунку інфляційних збитків та річних, однак зазначене твердження визнається судовою колегією необґрунтованим, оскільки власного контррозрахунку ним не надано, про наявність конкретних можливих помилок не зазначено.
Апелянт вказує, що Позивачем не надано (не приєднано) до матеріалів справи доказів обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики та публікації в офіційних періодичних виданнях, проте такі дані публікуються у мережі Інтернет та будь-яка особа має доступ до них. При цьому також відсутні посилання апелянта на невідповідність такого обчислення.
Щодо застосування позовної давності, яка встановлена статтею 258 Цивільного кодексу України і яку просить застосувати заявник апеляційної скарги.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу ( ст.256 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч.1 ст.261 ЦК України).
Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності ( ст.262 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно до приписів п. 19. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Крім того, відповідно до частини 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
З огляду на наведене, строк позовної давності, який встановлено статтею 258 Цивільного кодексу України не сплив, у зв'язку з чим клопотання заявника апеляційної скарги про його застосування не підлягає задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість набувати кошти на здійснювати господарську діяльність з початком війни, відсутності вини у затримці розрахунків та застосування форс-мажорних обставин щодо Відповідача, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Листом від 28 лютого 2022 року Торгово-промисловою палатою України, на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з тим, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорним саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі №917/1053/18, постанові від 09.11.2021 року у справі №913/20/21, постанові від 14.06.2022 року у справі №922/2394/21.
Сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для невиконання боржником зобов'язання та звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив форс-мажорних обставин на можливість виконання ним зобов'язання, тобто наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами форс-мажорними обставинами та неможливістю належного виконання зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Наданий Відповідачем Сертифікат Харківської ТПП №6300-22-1122, стосується оплати податку на прибуток за 1 квартал та 1 півріччя 2022 року, але не стосується виконання спірного зобов'язання перед Позивачем. Отже, Відповідачем не надано відповідних документів Торгово - промислової палати України щодо унеможливлення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг за Договором внаслідок обставин непереборної сили.
Відповідачем не доведено, що загальновідомі форс-мажорні обставини впливають у даному конкретному випадку на виконання ним зобов'язань по оплаті за спожиту електроенергію за Договором.
Так, Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року» (втратив чинність 27.12.2022 року) Харків та населені пункти Харківської області були віднесені до територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. При цьому, очевидним є той факт, що для всіх суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність в даному регіоні, це є причиною зниження обсягів здійснення підприємницької діяльності або і взагалі її припинення.
Разом з тим, з початком війни діяльність Відповідача не припинена, а отже, Відповідач здійснює господарську діяльність, має можливість отримувати грошові кошти за поставку товарів, а тому посилання Відповідача на дію форс-мажорних обставин є необґрунтованим.
Апелянт також вважає, що відсутні підстави до стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних, починаючи з 24.02.2022.
Відносно вказаних доводів скаржника судова колегія враховує, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Також, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України , зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК України, тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Щодо застосування судом принципу «справедливості» при вирішенні питання щодо звільнення Відповідача від цивільно-господарської відповідальності судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України ( ст.11 ГПК України).
Стаття 236 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Судовою колегією враховується, що місцезнаходження та матеріально-технічна база Позивача також знаходиться на території Харківської міської територіальної громади.
Таким чином, сторони по цій справі знаходять в рівних умовах щодо впливу війни на їх господарську діяльність.
Відповідно до частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є принцип рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а тому застосування будь-яких пільг щодо одного учасника справи у випадку, коли обидві сторони знаходять в однакових умовах, є порушенням принципів господарського судочинства, що призведе до прийняття незаконного рішення.
Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.
На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 року у справі №922/5276/23 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -
без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини» на рішення Господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2024 у справі №922/5276/23- залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Акціонерне товариство "“Українські енергетичні машини».
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 15.10.2024
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.О. Радіонова