"03" жовтня 2024 р. Справа №914/2450/22
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів СКРИПЧУК О.С.
КРАВЧУК Н.М.
за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.
за участю представників:
від скаржника - Литвиненко С.С. (адвокат);
від боржника - Залевська І.В (адвокатка);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобансервіс» (вх.ЗАГС №01-05/1318/24 від 06.05.2024)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 ( повний текст - 29.04.2024, суддя Чорній Л.З.)
про визнання грошових вимог до боржника
у справі № 914/2450/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Петрол Трейдінг", м. Львів
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БНК-Україна", м. Львів
Суть спору.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна». Визнано грошові вимоги ТОВ «Бел-Петрол Трейдінг» до боржника у розмірі 325 736 124,00 грн заборгованості та 24 810,00 грн судового збору. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та процедуру розпорядження майном боржника, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича.
Постановою суду від 24.05.2023 припинено процедуру розпорядження майном боржника, ТОВ «БНК-Україна» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Коваля В.В.
Судом оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про визнання ТОВ «БНК-Україна» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
29.09.2023 на адресу суду надійшла заява ТОВ «Автобансервіс» про визнання грошових вимог до боржника на суму 67 111 393, 10 грн.
Ухвалою суду від 24.04.2024 заяву ТОВ «Автобансервіс» задоволено частково. Визнано грошові вимоги ТОВ "Автобансервіс" до ТОВ "БНК-Україна" в розмірі 46 481 194,56 грн без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. У визнанні грошових вимог в іншій частині відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивована тим, що загальна сума оплат за всіма договорами поставки, укладеними між ТОВ "Автобансервіс" та ТОВ "БНК-Україна", становить 345 232 878,68 грн, а загальна вартість поставлених товарів становить 298 757 052,12 грн. Таким чином, обґрунтованими та документально підтвердженими є грошові вимоги у розмірі 46 481 194,56 грн. Натомість заява в частині визнання грошових вимог у розмірі 20 630 198, 54 грн є безпідставною та такі не підлягають визнанню
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ТОВ «Автобансервіс» подало апеляційну скаргу на зазначену ухвалу в частині відмови у визнанні грошових вимог, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 в оскаржуваній частині та постановити нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ТОВ «Автобансервіс» на суму 67 111 393,10 грн в повному обсязі.
Покликається на те, що загальна сума заборгованості ТОВ "БНК-Україна" перед ТОВ «Автобансервіс» становить 67 106 025,10 грн, яка складається із передоплати за товар згідно укладених договорів поставки. Проте товар на вказану суму ТОВ "БНК-Україна" поставлений не був.
Вважає безпідставним не взяття до уваги судом виписки про рух коштів ТОВ «Автобансервіс» на рахунку, відкритому в АТ «Сбербанк Росії» за період з 01.01.2011 по 08.06.2022.
На думку скаржника, ліквідатор в супереч ч. 5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства переклав на ТОВ «Автобансервіс» надмірний тягар доказування, оскільки витребував у кредитора всі первинні документи, які не повинні надаватися кредитором, адже останні не підтверджують суму заборгованості у боржника, а також враховуючи те, що ТОВ «Автобансервіс» є зацікавленою особою, тому фактично могло не надати будь-яких актів-приймання передачі нафтопродуктів, вказавши що поставки не було.
Відзивів на апеляційну скаргу учасниками у справі подано не було.
Під час розгляду справи по суті представником апелянта та ліквідатором було подано додаткові пояснення у справі, до яких долучено уточнення розрахунку та контррозрахунку грошових вимог та надано письмові пояснення на питання суду, які ставилися учасникам в судовому засіданні.
Враховуючи те, що долучені учасниками справи документи не є новими доказами у справі, а лише уточнюють складні розрахунки грошових правовідносин між сторонами, колегія суддів вважає за доцільне долучити подані пояснення до матеріалів справи. Відтак, під час прийняття рішення у справі судом буде надана правова оцінка інформації, яка міститься в таких поясненнях.
Інших додаткових заяв чи клопотань учасниками у справі подано не було.
03.10.2024 в судове засідання з'явилися представники ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ "БНК-Україна", які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство. Грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 1 ст. 45 КУзПБ).
Відповідно до ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
Як зазначено судом першої інстанції, повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «БНК-Україна» офіційно оприлюднено на веб-сайті ВГСУ 03.11.2022. ТОВ «Автобансервіс» подало на адресу суду заяву про грошові вимоги до боржника 29.09.2023, тобто кредиторські вимоги заявлені після закінчення місячного строку, встановленого для їх подання.
Згідно з ч. 5 ст. 45 КУзПБ розпорядник майна не пізніше, ніж на 10 день з дня закінчення встановленого частиною першою цієї статті строку з урахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд, а також подає до суду письмовий звіт про надіслані всім кредиторам боржника повідомлення про результати розгляду грошових вимог та їх отримання кредиторами разом з копіями повідомлень про вручення поштового відправлення та описів вкладення у поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредиторам.
ТОВ «Автобансервіс» просило визнати грошові вимоги у розмірі 67 111 393,10 грн, з яких заборгованість:
- 33 570 974,15 грн - за договором № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020;
- 12 794 151,07 грн - за договором № 335-А92-20/Д від 26.10.2020;
- 20 505 259,00 грн - за договором № 335-А95-20/Д від 26.10.2020;
- 235 640,88 грн - за договором № 335-А100-20/Д від 15.05.2020;
- 5 368,00 грн - сума сплаченого судового збору.
ТОВ «Автобансервіс» обґрунтовуючи підставність грошових вимог покликається на те, що ТОВ «БНК-Україна» має заборгованість перед ТОВ «Автобансервіс», яка стала наслідком невиконання умов укладених договорів. Тобто вказані грошові кошти - це повернення переплати (фактично сплаченої) за непоставлені нафтопродукти боржником.
Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість боржника перед кредитором у розмірі 235 640,88 грн, яка виникла на підставі договору № 335-А100-20/Д від 15.05.2020, у поновному обсязі визнана судом, а тому обґрунтованість грошових вимог у цій частині колегія суддів досліджувати не буде.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.10.2020 між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Автобансервіс» укладено договір № 335-ДТ-20/Д поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (боржник) зобов'язався передати у власність покупцю (кредитору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити у період з грудня 2020 року по листопад 2021 року нафтопродукти (товар), паливо дизельне, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ»/ВАТ «Нафтан» (Республіка Білорусь). Кількість, період поставки та ціна за визначений сторонами об'єм партій товару визначалась сторонами відповідно до умов договору, додаткових угод та доповнень до договору.
Орієнтовна ціна договору відповідно до п. 2.1 визначена сторонами в 1 419 885 360,00 грн, у тому числі 236 647 560,00 грн ПДВ та може бути змінена за результатами фактичних поставок товару за договором.
Відповідно до п. 2.2. договору загальна вартість договору складає сума всіх додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору та визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно із супровідними товарними документами (видатковими накладними, залізничними накладними або товарно-транспортними накладними). Умови оплати: 100% передоплата до моменту передачі постачальником товару у власність покупця згідно виставленого постачальником рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару (п. 2.3 договору).
Відповідно до п. 2.7 договору ціна по кожній партії товару є попередньою, згідно з додатковою угодою, і остаточною, згідно з доповненням до відповідної додаткової угоди. попередня ціна визначається і фіксується сторонами у додатковій угоді. Оплата за товар покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки товару постачальником. Пунктом 2.9 договору визначена формула ціноутворення.
Пунктом 2.15 визначені котирувальні періоди для розрахунку остаточної ціни.
Так, відповідно до п. 2.17 договору в якості запобіжного заходу, що забезпечує виконання зобов'язань покупця за цим договором, покупець зобов'язався перерахувати на рахунок постачальника грошову суму (контрактне забезпечення), у розмірі 10 євро за тонну обсягу максимальної місячної партії товару, запланованої до придбання, за курсом НБУ на дату виставлення постачальником рахунку.
Розділом 3 договору визначені умови, терміни і порядок поставки товару. Згідно з п. 3.2 договору постачання партії товару вважається узгодженим сторонами з дати підписання сторонами додаткової угоди до цього договору.
Пункт 3.6 договору передбачає, що товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем (якщо інше не обумовлено в додатковій угоді):
1) за кількістю - відповідно до ваги, зазначеної у залізничних накладних або товарно-транспортних накладних;
2) за якістю - згідно з якістю, зазначеної у паспорті якості заводу-виробника.
Відповідно до умов договору, в період з 30.11.2020 по 26.01.2022 сторонами укладені додаткові угоди до договору поставки товару № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 та відповідні доповнення до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором.
Кредитор посилається на те, що умови договору виконувались сторонами до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
На виконання умов договору, п. 2.17, покупець (кредитор) 01.12.2020 перерахував на користь постачальника (боржника) 2 139 454,80 грн. в якості контрактного забезпечення. Вказана сума покупцю не поверталась, в рахунок погашення будь-яких інших платежів, заборгованості, штрафних санкцій також не перераховувалась. Протягом дії вищезазначеного договору, додаткових угод до договору поставки товару № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 та відповідних доповнень до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором, покупцем сплачувалась вартість замовленого товару. Проте, у порушення умом договору, товар, оплачений покупцем, поставлений боржником не в повному обсязі.
Так, за твердженням апелянта, за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 143 585 376,16 грн, при цьому вартість поставленого Боржником Товару склала 125 652 856,81 грн. Отже, за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-ДТ20/Д від 26.10.2020 боржником недопоставлена партія товару на загальну суму 17 931 519,35 грн.
На підтвердження оплати вартості товару за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, а також контрактного забезпечення в порядку пункту 2.17 договору, ТОВ «Автобансервіс» вказує такі платіжні документи:
- платіжна інструкція № 4694 від 01.12.2020 про сплату контрактного забезпечення в сумі 2 139 454,80 грн;
- платіжна інструкція № 155 від 18.02.2022 про сплату 2 600 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 14 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 1369 від 31.12.2021;
- платіжна інструкція № 1203227 від 21.02.2022 про сплату 4 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 14 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 1369 від 31.12.2021;
- платіжна інструкція № 156 від 21.02.2022 про сплату 6 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 14 від 23.12.2021 до Договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 1369 від 31.12.2021;
- платіжна інструкція № 1203272 від 22.02.2022 про сплату 4 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 14 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 1369 від 31.12.2021;
- платіжна інструкція № 1203292 від 23.02.2022 про сплату 2 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 14 від 23.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 1369 від 31.12.2021.
За виставленим боржником рахунком № 1369 від 31.12.2021 та оплаченим постачальником згідно наведених платіжних інструкцій, товар поставлений боржником частково, що призвело до утворення в нього заборгованості за додатковою угодою № 14 від 31.12.2021 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 року в сумі 17 931 519,35 грн.
За додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору поставки № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, покупцем оплачений товар на загальну суму 11 400 000,00 грн, однак оплачений покупцем товар за цією додатковою угодою боржником не поставлений.
На підтвердження оплати вартості товару за додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, ТОВ «Автобансервіс» вказує такі платіжні документи:
- платіжна інструкція № 1203030 від 14.02.2022 про сплату 4 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 129 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1202992 від 11.02.2022 про сплату 2 000 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 129 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1202934 від 10.02.2022 про сплату 5 400 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 129 від 31.01.2022.
За виставленим боржником рахунком № 129 від 31.01.2022 та оплаченим постачальником згідно наведених вище платіжних інструкцій, товар боржником не поставлений, що призвело до утворення в нього заборгованості за додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 року в сумі 11 400 000,00 грн.
За додатковою угодою № 17 від 26.01.2022 до договору поставки № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 2 100 000,00 грн, оплачений покупцем товар за цією додатковою угодою також боржником не поставлений.
На підтвердження оплати вартості товару за додатковою угодою № 17 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020, ТОВ «Автобансервіс» вказує платіжну інструкцію №1203116 від 16.01.2022 про сплату 2 100 000,00 грн. за паливо дизельне ДТ-3-К5 згідно з ДУ № 17 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д згідно з рахунком № 130 від 31.01.2022.
ТОВ «Автобансервіс» вказує на те, що на товар, оплачений покупцем в суму 2 100 000,00 грн. згідно виставленого боржником рахунку № 130 від 31.01.2022, у порушення умов договору не поставлений, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість за додатковою угодою № 17 від 26.01.2022 до договору № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 на суму 2 100 000,00 грн.
Таким чином, апелянт покликається на те, що кредитором сплачено, проте боржником не поставлено товару за договором № 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 на загальну суму 33 570 974,15 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, за вказаним договором ліквідатор повідомив про визнання у повному обсязі заборгованості за додатковою угодою №16, додатковою угодою №17 та суми сплаченого контрактного забезпечення.
При цьому, за додатковою угодою №14 до договору № 335-ДТ-20/Д ліквідатор визнав грошові вимоги у розмірі більшому, ніж просив кредитор, на 114 623,84 грн.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт покликався на те, що ліквідатором у реєстрі платіжних інструкції по невірно вказано суму платежу: замість 15 300 000, 00 грн ліквідатор вказав 2 700 000, 00 грн. Тобто ліквідатор не врахував суму оплати за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору №335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 в розмірі 12 600 000, 00 грн, що призвело до безпідставного відхилення судом цих грошових вимог.
Колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за додатковою угодою № 14 від 23.12.2021 до договору №335-ДТ-20/ Д) апелянтом здійснено оплату на користь боржника на загальну суму 143 700 000, 00 грн. ТОВ «БНК-Україна» за цією додатковою угодою здійснило поставку на користь ТОВ «Автобансервіс» на загальну суму 125 652 856,81 грн.
Щодо неврахованих судом, на думку скаржника, 12 600 000,00 грн. (15 300 000,00 грн.-2 700 000,00 грн.), які сплачені згідно платіжного доручення №1202222 від 18.01.2022, колегія суддів зазначає таке.
В матеріалах справи дійсно наявне платіжне доручення №1202222 від 18.01.2022 (а.с. 76, том 18в) на виконання умов договору 335-ДТ-20/Д від 26.10.2020 суму 15 300 000.00 грн.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи (а.с. 3, том 18в) наявна копія листа № 21/01-4 від 21.01.2022, наданого апелянтом, у якому ТОВ «Автобансервіс» уточнювало призначення платежу і зазначило, що в платіжному дорученні № 1202222 від 18.01.2022:
- на суму 12 600 000,00 грн. вірним вважати наступне призначення: плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. дог. №7335ДТ-20/Д від 26.10.2020р.ДУ №15 від 23.12.2021 р.;
- на суму 2 700 000,00 грн. вірним вважати наступне призначення: плата за паливо дизельне ДТ-3-К5 зг. дог. №7335ДТ-20/Д від 26.10.2020р.ДУ №14 від 23.12.2021 р.
З урахуваннями зазначеного листа, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими дії ліквідатора щодо включення до реєстру платіжних документів, та визнанням надалі судом, платіжного доручення № 1202222 від 18.01.2022 із зазначенням суми - 2 700 000,00 грн.
Таким чином, дослідивши та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума заборгованості, яка складає різницю між сумами здійснених попередніх оплат та сумою поставленого товару (з урахуванням 114 623,84 грн), становить 33 685 597, 99 грн. Оскільки саме така сума є обґрунтованою та підтверджується первинними документами (видатковими накладними, актами та платіжними документами), а тому підлягає визнанню.
26.10.2020 між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Автобансервіс» укладено договір №335-А92-20/Д поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (боржник) зобов'язався передати у власність покупцю (кредитору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити у період з грудня 2020 року по листопад 2021 року нафтопродукти (товар), бензин неетильований АИ-92-К5-Евро, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (Республіка Білорусь).
Кількість, період поставки та ціна за визначений сторонами об'єм партій товару визначалась сторонами відповідно до умов договору, додаткових угод та доповнень договору.
Орієнтовна ціна договору відповідно до п. 2.1 визначена сторонами в 35 501 915,52 грн., у тому числі 5 916 985,92 грн. ПДВ та може бути змінена за результатами фактичних поставок товару за договором.
Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору загальна вартість договору складає сума всіх додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору та визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно із супровідними товарними документами (видатковими накладними, залізничними накладними або товарно-транспортними накладними). Умови оплати: 100% передоплата до моменту передачі постачальником товару у власність покупця згідно виставленого постачальником рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару.
Згідно із п. 2.7 договору ціна по кожній партії товару є попередньою, згідно з додатковою угодою, і остаточною, згідно з доповненням до відповідної додаткової угоди. Попередня ціна визначається і фіксується сторонами у додатковій угоді. Оплата за товар покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки товару постачальником.
Пунктом 2.9 договору визначена формула ціноутворення, а п. 2.15 - котирувальні періоди для розрахунку остаточної ціни.
Відповідно до п. 2.17 договору в якості запобіжного заходу, що забезпечує виконання зобов'язань покупця за цим договором, покупець зобов'язався перерахувати на рахунок постачальника грошову суму (контрактне забезпечення), у розмірі 10 євро за тонну обсягу максимальної місячної партії товару, запланованої до придбання, за курсом НБУ на дату виставлення постачальником рахунку.
Згідно з п. 3.2., 3.6. договору постачання партії товару вважається узгодженим сторонами з дати підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Товар вважається поставленим постачальником і прийняти покупцем (якщо інше не обумовлено в додатковій угоді):
1) за кількістю - відповідно до ваги, зазначеної у залізничних накладних або товарно-транспортних накладних;
2) за якістю - згідно з якістю, зазначеної у паспорті якості заводу-виробника.
Відповідно до умов договору, в період з 01.12.2020 по 26.01.2022 сторонами укладені додаткові угоди до договору поставки товару № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 та відповідні доповнення до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором.
На виконання умов договору (п. 2.17), покупець (кредитор) 03.12.2020 перерахував на користь постачальника (боржника) 40 980,00 грн. в якості контрактного забезпечення, що підтверджується платіжною інструкцією № 4788 від 03.12.2020.
ТОВ «Автобансервіс» покликається на те, що вказана сума йому не поверталась, в рахунок погашення будь-яких інших платежів, заборгованості, штрафних санкцій також не перераховувалась.
У заяві про визнання грошових вимог кредитор вказував, що протягом дії зазначеного договору, додаткових угод до договору поставки товару № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 та відповідних доповнень до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором, покупцем сплачувалась вартість замовленого товару, проте в порушення умом договору, товар оплачений покупцем, поставлений боржником не в повному обсязі.
Так, за твердженням апелянта, за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки № 335-А92- 20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 46 653 474,50 грн, при цьому вартість поставленого боржником товару склала 45 393 673,29 грн.
На підтвердження здійснення покупцем оплати вартості недопоставленого боржником товару за цією зазначає платіжну інструкцію № 1203275 від 22.02.2022 про сплату 2 000 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 15 від 23.12.2021 до договору № 335-А92- 20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 1367 від 31.12.2021.
Відтак вважає, що за додатковою угодою № 15 від 23.12.2021 до договору поставки №335-А92-20/Д від 26.10.2020 боржником недопоставлена партія товару на загальну сум у 1 259 801,21 грн.
За додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору поставки № 335-А92-20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 15 580 000,00 грн, при цьому вартість поставленого боржником товару склала 4 086 630,14 грн.
На підтвердження здійснення покупцем оплати вартості недопоставленого боржником товару за додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 зазначає такі платіжні документи:
- платіжна інструкція № 151 від 15.02.2022 про сплату 1 900 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-92-К5-Євро згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 126 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203115 від 16.02.2022 про сплату 2 880 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-92-К5-Євро згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92- 20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 126 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203191 від 18.02.2022 про сплату 1 900 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-92-К5-Євро згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 126 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203228 від 21.02.2022 про сплату 3 600 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-92-К5-Євро згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 126 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203295 від 23.02.2022 про сплату 1 700 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-92-К5-Євро згідно з ДУ № 16 від 26.01.2022 до договору № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 126 від 31.01.2022.
Отже, за додатковою угодою № 16 від 26.01.2022 до договору поставки № 335- А92-20/Д від 26.10.2020 боржником недопоставлено партію товару на загальну суму 11 493 369,86 грн.
Таким чином, ТОВ «Автобансервіс» вважає, що ним сплачено, проте боржником не поставлено товару за договором № 335-А92-20/Д від 26.10.2020 на загальну суму 12 794 151,07 грн.
Однак колегія суддів вважає зазначені доводи скаржника безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що за договором поставки № 335-А92- 20/Д від 26.10.2020 апелянтом здійснено оплату на користь боржника на загальну суму 54 920 980,00 грн, а загальна вартість поставлених товарів, на які надано первинні документи, становить 49 480 303,49 грн. Тобто різниця між загальною сумою платіжних доручень та загальною вартістю поставленого товару становить 5 440 676,57 грн.
Відтак суд правомірно відхилив грошові вимоги за цим договором у розмірі 7 353 474,50 грн.
Також 26.10.2020 між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Автобансервіс» укладено договір № 335-А95-20/Д поставки товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник (боржник) зобов'язався передати у власність покупцю (кредитору), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити у період з січня 2020 року по грудень 2021 року нафтопродукти (товар), бензин неетильований АИ-95-К5-Евро, виробництва ВАТ «Мозирський НПЗ» (Республіка Білорусь). Кількість, період поставки та ціна за визначений сторонами об'єм партій товару визначалась сторонами відповідно до умов договору, додаткових угод та доповнень договору.
Орієнтовна ціна договору відповідно до пункту 2.1 визначена сторонами в 923 146 416,00 грн., у тому числі 153 857 736,00 грн. ПДВ та може бути змінена за результатами фактичних поставок товару за договором.
Відповідно до п. 2.2., 2.3. договору загальна вартість договору складає сума всіх додаткових угод, що є невід'ємними частинами договору та визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність покупця згідно із супровідними товарними документами (видатковими накладними, залізничними накладними або товарно-транспортними накладними). Умови оплати: 100% передоплата до моменту передачі постачальником товару у власність покупця згідно виставленого постачальником рахунку на оплату узгодженої місячної партії товару.
Згідно із п. 2.7 договору ціна по кожній партії товару є попередньою, згідно з додатковою угодою, і остаточною, згідно з доповненням до відповідної додаткової угоди. попередня ціна визначається і фіксується сторонами у додатковій угоді. Оплата за товар покупцем за попередньою ціною є однією з умов для початку поставки товару постачальником.
Пунктом 2.9. договору визначена формула ціноутворення, а п. 2.15 - котирувальні періоди для розрахунку остаточної ціни.
Відповідно до п. 2.17 договору в якості запобіжного заходу, що забезпечує виконання зобов'язань покупця за цим договором, покупець зобов'язався перерахувати на рахунок постачальника грошову суму (контрактне забезпечення), у розмірі 10 євро за тонну обсягу максимальної місячної партії товару, запланованої до придбання, за курсом НБУ на дату виставлення постачальником рахунку.
Згідно з п. 3.2., 3.6. договору постачання партії товару вважається узгодженим сторонами з дати підписання сторонами додаткової угоди до цього договору. Товар вважається поставленим постачальником і прийняти покупцем (якщо інше не обумовлено в додатковій угоді):
1) за кількістю - відповідно до ваги, зазначеної у залізничних накладних або товарно-транспортних накладних;
2) за якістю - згідно з якістю, зазначеної у паспорті якості заводу-виробника.
Відповідно до умов договору в період з 23.12.2020 по 26.01.2022 сторонами укладені додаткові угоди до договору поставки товару № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 та відповідні доповнення до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором.
На виконання умов п. 2.17 договору, покупець (кредитор) 30.12.2020 перерахував на користь постачальника (боржника) 1 036 803,00 грн. в якості контрактного забезпечення, що підтверджується платіжною інструкцією № 557 від 30.12.2020. Вказана сума покупцю не поверталась, в рахунок погашення будь-яких інших платежів, заборгованості, штрафних санкцій також не перераховувалась.
У заяві про визнання грошових вимог ТОВ «Автобанссервіс» посилалося на те, що упродовж дії зазначеного договору, додаткових угод до договору поставки товару № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 та відповідних доповнень до цих угод з узгодженням обсягів поставки, цін та інших умов, передбачених договором, покупцем сплачувалась вартість замовленого товару, проте, у порушення умом договору, оплачений покупцем товар, поставлений боржником не в повному обсязі.
Так, за твердженням апелянта за додатковою угодою № 13 від 23.12.2021 до Договору поставки № 335-А95- 20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 172 191 357,88 грн., при цьому вартість поставленого боржником товару склала 166 237 077,35 грн.
На підтвердження здійснення покупцем оплати вартості недопоставленого боржником товару за додатковою угодою № 13 від 23.12.2021 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020, зазначає такі платіжні документи:
- платіжна інструкція № 157 від 22.02.2022 про сплату 3 500 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 13 від 23.12.2021 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 1368 від 31.12.2021;
- платіжна інструкція № 1203293 від 23.02.2022 про сплату 4 000 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 13 від 23.12.2021 до договору № 335-А95- 20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 1368 від 31.12.2021.
Отже, на думку скаржника, за додатковою угодою № 13 від 23.12.2021 до договору поставки № 335- А95-20/Д від 26.10.2020 боржником недопоставлена партія товару на загальну суму 4 341 874,56 грн.
За додатковою угодою № 14 від 26.01.2022 до договору поставки № 335-А95-20/Д від 26.10.2020, покупцем сплачено товару на загальну суму 172 191 357,88 грн., а вартість поставленого боржником товару склала 166 237 077,35 грн.
На підтвердження здійснення покупцем оплати вартості недопоставленого боржником товару за додатковою угодою № 14 від 26.01.2022 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 зазначає такі платіжні документи:
- платіжна інструкція № 1203031 від 14.02.2022 про сплату 7 000 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 14 від 26.01.2022 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 127 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203231 від 21.02.2022 про сплату 4 800000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 14 від 26.01.2022 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 127 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203273 від 22.02.2022 про сплату 4 800 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 14 від 26.01.2022 до договору №335-А95-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 127 від 31.01.2022;
- платіжна інструкція № 1203294 від 23.02.2022 про сплату 4 800 000,00 грн. за бензин неетильований АИ-95-К5-Євро згідно з ДУ № 14 від 26.01.2022 до договору № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 згідно з рахунком № 127 від 31.01.2022.
Отже, за додатковою угодою № 14 від 26.01.2022 до договору поставки № 335-А95-20/Д від 26.10.2020, кредитор вважає, що боржником недопоставлено партію товару на загальну суму 15 126 581,44 грн.
На думку заявника, кредитором сплачено, проте боржником не поставлено товару за договором № 335-А95-20/Д від 26.10.2020 на загальну суму 20 505 259.00 грн.
Вказані твердження скаржника суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають матеріалам справи. Так, судом встановлено, що за договору поставки №335- А95-20/Д від 26.10.2020 апелянтом здійснено оплату на користь боржника на загальну суму 130 736 803,00 грн, а загальна вартість поставлених товарів, на які надано первинні документи, становить 123 622 891,88 грн. Тобто різниця між загальною сумою платіжних документів та загальною вартістю поставленого товару становить 7 113 911,12 грн.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив грошові вимоги за цим договором у розмірі 13 391 347,88 грн.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини.
Згідно з ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Виходячи із змісту правовідносин між Кредитором та Боржником по Договору, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Судом встановлено, що загальна сума оплат ТОВ «Автобансервіс» за всіма договорами становить 345 232 878,68 грн, а загальна вартість поставлених товарів на підставі наданих ТОВ «Автобансервіс» видаткових накладних та актів становить 298 757 052,12 грн.
Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджується часткове невиконання боржником взятих на себе зобов'язань згідно договорів поставки товарів на загальну суму 46 475 826,56 грн.
Суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи апелянта про безпідставне неврахування судом першої інстанції банківської виписки АТ «Сбербанк Росії» за період 01.01.2011 по 08.06.2022 по платежах боржника, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Відповідно до ч. 2 цієї ж статті електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Як вбачається із матеріалів справи, жодних доказів накладення ЕЦП уповноваженою особою банку АТ «Міжнародний Резервний Банк» (правонаступник АТ «Сбербанк Росії») кредитор не надав. Документ, який наданий представником ТОВ «Автобансервіс» є текстовим файлом «microsoft word» (формат «docx» загальним розміром 17 339 КБ та обсягом 11 286 сторінок), у якому наведено реєстр платіжних операцій ТОВ «Автобансервіс» за особовим рахункам в АТ «МР БАНК» за період з 01.01.2011 по 08.06.2022.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що у зазначеному файлі/документі немає жодної оплати на користь ТОВ «БНК-Україна» (код ЄДРПОУ 36949031) з призначенням платежу як оплата по додаткових угодах, що є предметом заявлених грошових вимог ТОВ «Автобансервіс» до ТОВ «БНК-Україна» у цій справі.
Остання оплата по наданій виписці на користь ТОВ «БНК-Україна» була здійснена 04.06.2021 (документ № 287701287), а додаткові угоди, по яких ТОВ «Автобансервіс» заявив грошові вимоги, датовані календарними датами від 23.12.2021.
Враховуючи наведене та положення ст. 76 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наданий представником ТОВ «Автобансервіс» документ є неналежним доказом, оскільки не підтверджує жодної обставини у цій справі.
Щодо доводів апелянта про покладення на нього, як кредитора у справі, надмірного тягаря доказування, колегія суддів зазначає таке.
У постановах Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15 та від 11.07.2019 у справі № 904/2394/18 зроблено правовий висновок, відповідно до якого на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них.
У постанові від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20 Верховний Суд звертає увагу, що сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство необхідно виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України).
Відтак саме на кредитора покладено обов'язок доведення обґрунтованості грошових вимог, з якими він звертається до боржника, шляхом надання належних та допустимих доказів, які такі вимоги підтверджують. При цьому, у разі повідомлення ліквідатором про обґрунтованість грошових вимог у іншому розмірі, саме кредитор зобов'язаний доводити помилковість таких висновків.
Натомість у цій справі апелянт не довів безпідставність відхилення судом першої інстанції частини грошових вимог; не вказав, в яких саме частинах контррозрахунку розміру грошових вимог ліквідатор допустив помилку; не обґрунтував, у чому полягає порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.
Беручи до уваги наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає правомірними та обґрунтованими висновки місцевого господарського суду, що грошові вимоги ТОВ «Автобансервіс» до боржника у розмірі 20 630 198, 54 грн не підлягають визнанню.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, то ухвала суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом.
Керуючись ст. 11, 74, 129, 269 - 270, 275 - 276, 281 - 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Львівської області від 24.04.2024 у справі №914/2450/22 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови складено 14.10.2024.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК