08.10.24
Справа №522/7961/24
Провадження №2/522/4947/24
08 жовтня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Чернявської Л.М.,
за участі секретарі судового засідання Тетькової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
20 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання права власності в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначено, що рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справах № 420/10022/22 та 420/5394/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 (мати позивача - ОСОБА_1 ) перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зазначені вище суми не отриманої за життя грошових сум пенсії складають з відповідно у справі № 420/10022/22 -222012, 00 грн. та у справі № 420/5394/23-14000, 00 грн. Вказані рішення в частині виплат не виконані.
В жовтні 2023 року ОСОБА_2 померла та ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича з заявою про відкриття спадщини, який направив запит до відповідача щодо включення не отриманої за життя пенсії ОСОБА_2 до складу спадщини. Відповідач надав відповідь в якій зазначив, що наявна заборгованість перед ОСОБА_2 в розмірі 236012 грн., проте, на думку відповідача, вказана заборгованість до складу спадщини не включається, в тому числі послався на відсутність фінансування.
За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду м. Одеси Чернявській Л.М.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
24 травня 2024 року від Позивача до суду надійшла заява на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси, чим усунуті недоліки.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 травня 2024 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи.
20 червня 2024 року від представника Відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого зазначено, що відповідач вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Позивач не є стягувачом по справах № 420/10022/22 та № 420/5394/23, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеними рішеннями суду правові підстави відсутні.
Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року витребувано у державного нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Пенчева К.Л. належним чином завірені копії спадкової справи № 606с/2023, яка зведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 вересня 2024 року до суду надійшла належним чином засвідчена копія спадкової справи № 606с/2023, яка зведена після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судове засідання 08 жовтня 2024 року сторони не з'явились, сповіщались належним чином. Представник ОСОБА_1 надав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ч.1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1ст. 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 316 ЦК України регламентовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Одеській області та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262) є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку, встановленому статтею 61 Закону №2262.
Статтею 61 Закону № 2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справах № 420/10022/22 та № 420/5394/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. Зазначені вище суми складають з відповідно 222012, 00 грн. та 14000, 00 грн., що сторонами визнається.
Сума пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, охоплює собою всю суму заборгованості Пенсійного фонду України, у тому числі, кошти, які нараховані на виконання рішення суду, але невиплачені.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.12.2023 року у справі №805/2628/18.
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 .
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі№ 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.
З вищевказаного можна зробити висновок, що у зв'язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, на яку він мав право, виплачується, зокрема, в порядку Закону № 1058-IV, а також у порядку Закону № 2262-ХІІ (для категорії пенсіонерів-військовослужбовців).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та не призводить до їх не цільового використання, як посилався відповідач.
З врахуванням викладеного, розглянувши цивільну справу всебічно та з врахуванням наданих доказів, суд вважає, що відповідні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи нотаріуса Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Одеського міського нотаріального округу Пенчева Костянтина Леонтійовича про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , реєстр. 65000., АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом на нараховані грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлої матері - ОСОБА_2 за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10022/22 від 30.09.2022 в розмірі 222012, 00 грн. (двісті двадцять дві тисячі дванадцять) та у справі № 420/5394/23 від 22.05.2023 в розмірі 14000, 00 грн. (чотирнадцять тисяч), всього 236012 (двісті тридцять шість тисяч дванадцять) грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , реєстр. 65000., АДРЕСА_1 ) грошові кошти недоотриманої за життя пенсії померлої матері - ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом за рішеннями Одеського окружного адміністративного суду у справі № 420/10022/22 від 30.09.2022 в розмірі 222012, 00 (двісті двадцять дві тисячі дванадцять) грн. та у справі № 420/5394/23 від 22.05.2023 в розмірі 14 000, 00 (чотирнадцять тисяч) грн., всього стягнути 236 012 (двісті тридцять шість тисяч дванадцять) грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , реєстр. 65000., АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано та складено 15 жовтня 2024 року.
Суддя Чернявська Л.М