Справа № 523/23596/23-Е
Провадження 2/522/313/24
02 жовтня 2024 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди
Позивач звернувся до суду з позовом до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150 000 грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що 26.06.2020 до КДКА Одеської області надійшла скарга ОСОБА_3 проти адвоката Ягунова Д.В. з приводу цивільної справи № 500/2395/18, у якій позивач як адвокат є представником ОСОБА_4 та ОСОБА_2 15.12.2020 рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльність строком на шість місяців. 13.07.2021 постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 420/509/21 рішення КДКА Одеської області було скасоване. Відповідно до постанови від 13.07.2021, рішення про дисциплінарне стягнення було прийнято відповідачем з порушенням процедури, а саме: позивача було позбавлено права брати участь у розгляді справи та захищати себе, права заявляти відводи. 30.11.2021 КДКА Одеської області повторно розглянула у тому ж самому складі ту ж саму скаргу ОСОБА_3 та вдруге прийняла рішення, яким встановила наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. 30.11.2023 Верховний Суд скасував рішення КДКА Одеської області від 30.11.2021 (постанова ВС від 30.11.2023 у справі № 420/27049/21). Відповідно до постанови Верховного Суду, у КДКА Одеської області були відсутні нормативні повноваження здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 після скасування у судовому порядку рішення КДКА Одеської області від 15.12.2020.
Позивач три роки був вимушений брати участь у судових процесах, доводячи свою правоту. Факт притягнення до дисциплінарної відповідальності став предметом публічного обговорення. Наслідки понесеної травми призвели до появи численних негативних психосоматичних та психоемоційних змін. Позивач був позбавлений права на професію та отримання прибутку, втратив всіх своїх клієнтів, рівень його життя знизився до базових потреб, він продовжує перебувати у стані правової невизначеності. Незаконне та свавільне подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності завдало непоправної шкоди діловій репутації позивача.
З посиланням на ст.ст. 6, 8, 13, 34 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Перший Протокол до Конвенції, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України позивач просить суд стягнути з Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на його користь завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 150 000 грн «внаслідок винесення відповідачем двох послідовних протиправних, незаконних й свавільних рішень від 15.12.2020 та від 30.11.2021 та незаконне (подвійне) притягнення його до дисциплінарної відповідальності», покласти на відповідача судові витрати.
До суду надійшов відзив КДКА Одеської області, в якому відповідач позов не визнає, просить відмовити в його задоволенні. Вказує, що між позивачем як адвокатом та КДКА Одеської області як органом адвокатського самоврядування відсутні цивільно-правові відносини, позивач не довів склад цивільно-правового порушення з боку відповідача. Рішеннями судів від 13.07.2021 та від 30.11.2023 не було встановлено провини відповідача, рішення КДКА Одеської області від 15.12.2020 та від 30.11.2021 були скасовані виключно з формальних підстав, висновків про відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку суди не робили. Подвійного притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не відбулося, тому як рішенням відповідача від 30.11.2021 дисциплінарну справу було закрито. Втручання у приватне життя ОСОБА_1 відсутні, оскільки скаргу на адвоката було подано в межах його публічної діяльності як представника по цивільній справі № 500/2395/18.
Від третьої особи ОСОБА_2 до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких вона позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити.
В подальшому, від позивача та третьої особи неодноразово надходили додаткові пояснення та клопотання, зміст яких полягає в проханні до суду надати оцінку певним доводам та аргументам сторін. Заяв про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, про зміну підстав або предмету позову в порядку ст. 49 ЦПК України до суду не надходило.
Ухвалою суду від 15.12.2023 року провадження у справі відкрито.
Ухвалою суду від 01.02.2024 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судових засіданнях сторони надавали свої пояснення по суті справи, які відображені в аудіозаписі судових засідань. У судове засідання 02.10.2024 року учасники справи не з?явились, позивач та відповідач просили розглянути справу без їхньої участі.
Заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю № 1822 від 04.11.2009 року.
26.06.2020 року до КДКА Одеської області надійшла скарга ОСОБА_3 на дії адвоката Ягунова Д.В.
За результатами перевірки даної скарги відповідачем було ухвалено Рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. від 22.09.2020 року, яким встановлено наступне.
В провадженні Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області знаходилася справа № 500/2395/18 за позовом ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до селянського (фермерського) господарства « ОСОБА_6 », селянською (фермерського) господарства « ОСОБА_7 », ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права гласності та витребування майна з чужого незаконного володіння. Представником позивачів у цій справі є, зокрема, адвокат Ягунов Дмитро Вікторович.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Правил адвокатської етики, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Відповідно до ст. 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов?язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил. Відповідно до ст. 44 Правил адвокатської етики адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи. Згідно з положеннями ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
За результатом розгляду скарги відповідач дійшов висновку, що в діях адвоката Ягунова Д.В. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку. За результатами розгляду скарги про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки 22.09.2020 року дисциплінарна палата КДКА Одеської області прийняла Рішення про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В.
Як підсумовано у тексті рішення відповідача за наслідками розгляду дисциплінарної справи від 15.12.2020 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, в ході перевірки встановлено, що Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області, у справі №500/2395/18 за позовом ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григоровича», селянського (фермерського) господарства «Ніколенко Ігор Степанович», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, винесено п'ять ухвал, в яких, зокрема, зазначено, що клопотання представника позивача (адвокат Ягунов Д.В.) є або підставою для позивача затягнути розгляд справи або визнані судом як зловживання процесуальними правами. З огляду на викладене, дисциплінарна палата вважала, що в діях адвоката Ягунова Д.В. наявні грубі порушення ст. 42 та ст. 44 Правил адвокатської етики. Враховуючи все вищезазначене, обставини вчинення дисциплінарного проступку адвокатом Ягуновим Д.В., його наслідки, особу адвоката, інші обставини, дисциплінарна палата вважала за необхідне накласти на нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про порушення дисциплінарної справи від 22.09.2020 року та про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 15.12.2020 року, позивач звернувся до суду.
Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року по справі № 420/509/21 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішень від 22.09.2020 року та від 15.12.2020 року, яка набрало законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15.12.2020 року про притягнення ОСОБА_1 як адвоката до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців за скаргою ОСОБА_3 .
Під час розгляду справи П?ятий апеляційний адміністративний суд встановив, що 25.09.2020 року на адресу адвоката Ягунова Д.В. було направлено копію рішення дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 22.09.2020 року на 9 арк. та копію довідки члена дисциплінарної палати КДКА Одеської області на 7 арк. 29.10.2020 року вказаний лист було повернуто на адресу відповідача у зв'язку із закінченням терміну зберігання. 09.10.2020 року юрисконсультом КДКА Одеської області складено телефонограму № 81 про те, що номер телефону адвоката Ягунова Д.В., який вказаний в Єдиному реєстрі адвокатів України, не відповідає. 22.10.2020 року на адресу адвоката Ягунова Д.В. було направлено лист № 804/1/9-20 від 20.10.2020 року щодо розгляду дисциплінарної справи № 364/20 10.11.2020 року. 24.11.2020 року вказаний лист було повернуто на адресу відповідача у зв'язку із закінченням терміну зберігання. 10.11.2020 року юрисконсультом КДКА Одеської області складено телефонограму № 89 про те, що номер телефону адвоката Ягунова Д.В., який вказаний в Єдиному реєстрі адвокатів України, не відповідає. 18.11.2020 року на адресу адвоката Ягунова Д.В. було направлено лист № 858/2/9-20 від 16.11.2020 року щодо розгляду дисциплінарної справи № 364/20 24.11.2020 року. 22.12.2020 року зазначений лист було повернуто на адресу відповідача у зв'язку із закінченням терміну зберігання. 18.11.2020 року юрисконсультом КДКА Одеської області складено телефонограму № 99 про те, що номер телефону адвоката Ягунова Д.В., який вказаний в Єдиному реєстрі адвокатів України, знаходиться поза зоною досяжності. Відповідно до витягу з протоколу № 48 від 24.11.2020 року дисциплінарна палата КДКА Одеської області ухвалила рішення про зупинення дисциплінарного провадження № 364/20 та вжиття заходів щодо належного повідомлення адвоката Ягунова Д.В. та ОСОБА_3 про розгляд дисциплінарної справи, який відбудеться 15.12.2020 року. 30.11.2020 року на адресу адвоката Ягунова Д.В. було направлено лист № 882/3/9-20 від 25.11.2020 року щодо розгляду дисциплінарної справи № 364/20 15.12.2020 року. 15.12.2020 року рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області адвоката Ягунова Д.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубе одноразове порушення Правил адвокатської етики та вирішено застосувати до адвоката Ягунова Д.В. дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців.
Також, постановою від 13.07.2021 року встановлено, що дії КДКА Одеської області щодо реєстрації скарги ОСОБА_3 на дії адвоката Ягунова Д.В. та прийняття її до розгляду відповідають вимогам Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Закону України «Про звернення громадян». Суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення дисциплінарної справи не констатує факту вчинення дисциплінарного проступку, а здійснюється за наявності ознак такого проступку, які потребують більш детального дослідження на предмет їх підтвердження або ж спростування під час розгляду справи. З огляду на мету дисциплінарного провадження та правовий статус КДКА Одеської області у цих правовідносинах, з'ясувати чи дійсно є підстави для притягнення адвоката до відповідальності є обов'язком останньої, адже йдеться про соціально-публічну діяльність адвоката, який, на думку особи, що звернулася зі скаргою, має підстави вважати, що ОСОБА_1 здійснює представництво інтересів позивачів у цивільній справі № 500/2395/18 некомпетентно і недобросовісно, оскільки не має високого рівня професійної підготовки, ґрунтовного знання, зокрема цивільного процесуального законодавства, а також практики його застосування. За таких обставин, оскаржуване позивачем Рішення про порушення дисциплінарної справи містить попередні висновки щодо наявності в його діях як адвоката, ознак дисциплінарного проступку та не встановлює факт вчинення позивачем конкретного проступку, оскільки порушення дисциплінарної справи свідчить лише про те, що викладені у скарзі обставини потребують більш ретельного дослідження задля подальшого підтвердження або спростування певних юридичних фактів. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 24.06.2020 року № 815/1830/18. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги про визнання протиправним та скасування Рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 22.09.2020 року про порушення щодо ОСОБА_1 дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Водночас, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено порушення процедури розгляду скарги ОСОБА_3 , у зв'язку з чим суд дійшов висновку про порушення цим судом норм процесуального права щодо з'ясування обставин в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасникам справи при ухваленні оскаржуваного судового рішення. Отже, оскільки рішення про дисциплінарне стягнення Кваліфікаціно-дисциплінарною комісією адвокатури було прийнято з порушенням процедури, а саме: позивача було позбавлено права брати участь у розгляді справи та захищати себе під час розгляду справи, права заявляти відводи, що призвело до того, що спірне рішення було прийнято з явним конфліктом інтересів членів КДКА ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , тому в силу принципу «поза розумним сумнівом» відповідач не довів правомірності свого рішення.
Враховуючи вище викладені обставини справи та норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рішення КДКА в Одеській області від 15 грудня 2020 року було ухвалено в супереч висновкам Європейського суду з прав людини, які мають застосовуватися судами у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та в даному випадку при прийнятті такого рішення порушений принцип безсторонності (неупередженості). При цьому у зв'язку із встановленням судом порушення відповідачем процедури під час прийняття оскаржуваного рішення, суд не досліджує зміст виявлених порушень, оскільки такі встановлено з порушенням встановленої процедури.
В подальшому, відповідачем було призначено новий розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. у зв?язку із скасуванням у судовому порядку рішення КДКА Одеської області від 15.12.2020 року про притягнення адвоката Ягунова Д.В. до дисциплінарної відповідальності з підстав недотримання процедури розгляду справи. За результатами повторного розгляду КДКА Одеської області закрила дисциплінарну справу стосовно адвоката Ягунова Д.В. з підстав закінчення строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Між тим, у вказаному рішення дисциплінарна палата КДКА Одеської області дійшла висновку, що у діях адвоката Ягунова Д.В. є порушення Правил адвокатської етики, які вступають у протиріччя з принципами адвокатської діяльності, передбаченими частиною першою статті 4 Закону №5 076-VІ, з професійними обов'язками адвоката, передбаченими статтею 21 цього Закону, нормами статей 7, 11, 42, 44 Правил адвокатської етики. Таким чином, за висновками КДКА Одеської області, у діях адвоката Ягунова Д.В. наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 34 Закону № 5076-VІ. Однак, ураховуючи положення частини другої статті 35 Закону № 5076-VІ щодо можливості притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку, дисциплінарна справа стосовно адвоката Ягунова Д.В. підлягає закриттю.
Не погодившись з рішенням дисциплінарної палати КДКА Одеської області від 30.11.2021 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.
Постановою Верховного Суду від 30.11.2023 року по справі № 420/27049/21 позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 30 листопада 2021 року «Про закриття дисциплінарної справи», яким закрито дисциплінарну справу (провадження № 364/20) за скаргою ОСОБА_3 на дії адвоката Ягунова Дмитра Вікторовича.
У постанові Верховного Суду встановлено, що законодавець не визначив повноважень КДКА здійснювати повторний розгляд справи у разі скасування її первинного рішення у судовому порядку, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника щодо безпідставного проведення КДКА нового розгляду дисциплінарного справи стосовно нього і ухвалення у ній рішення від 30 листопада 2021 року. За таких обставин, у КДКА Одеської області були відсутні нормативні повноваження здійснювати повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. після скасування рішення від 15 грудня 2020 року у судовому порядку. Отже, у даному випадку КДКА Одеської області діяла у спосіб, що не передбачений Законом № 5076-VІ, у зв'язку із чим прийняте нею за наслідками нового розгляду дисциплінарної справи № 364/20 рішення від 30 листопада 2021 року є протиправним і підлягає скасуванню.
Також, Верховним Судом встановлено, що у контексті наведеного КДКА є квазісудовим органом, який наділений повноваженнями щодо проведення спеціальної дисциплінарної перевірки у відповідності до Розділу VІ «Дисциплінарна відповідальність адвоката»; з урахуванням практики ЄСПЛ (рішення «Sramek v. Austria», пункт 36) КДКА регіону має всі ознаки «суду» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Під час виконання своїх функцій є належним судом, встановленим законом, саме як квазісудовий орган у системі Національної асоціації адвокатів України. Цю позицію щодо статусу КДКА у розумінні частини першої статті 6 Конвенції Верховний Суд застосовував неодноразово і в подальшому, зокрема у справах № 816/2353/17, № 640/20599/19, № 640/20588/21, № 140/7518/21, № 140/7522/21. Разом із тим слід зауважити, з огляду на вищевикладене, у спірних правовідносинах КДКА Одеської області не відповідає визначеному статтею 6 Конвенції критерію «суд, встановлений законом», оскільки за відсутності передбачених Законом № 5076-VI повноважень здійснила повторний розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката Ягунова Д.В. після скасування судом первинного рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Іншим доводи касатора щодо наявності конфлікту інтересів у члена дисциплінарної палати КДКА Одеської області Пришляк Т.О. при розгляді дисциплінарної справи № 364/20 та про позбавлення членами дисциплінарної палати адвоката ставити питання учасникам провадження, а саме ОСОБА_3 , який не з'явився на розгляд справи, колегія суддів не надає оцінку з огляду на те, що це не має визначального юридичного змісту в контексті зроблених Судом у цій постанові висновків.
І позивач, і відповідач посилаються на наведені вище рішення судів як на підставу своїх позовних вимог і заперечень проти позову, тлумачачи їх по-різному. Суд зауважує, що згідно з правилами ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В аспекті заявлений позовних вимог суд зазначає наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків визнається, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини перша - третя статті 23 ЦК України).
Адвокатське самоврядування здійснюється, зокрема, через діяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя) (частина друга ст. 46 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
За змістом положень статті 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів. До повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать, зокрема, здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів. У передбачених цим Законом випадках повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури здійснює її кваліфікаційна або дисциплінарна палата. Рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості членів її палат. Рішення палати приймається шляхом голосування більшістю голосів від загальної кількості її членів, крім випадків, передбачених цим Законом.
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду (частини перша, третя статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У частині першій стаття 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).
Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21)).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша,третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У спорах про компенсацію моральної шкоди відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Сам лише факт скасування рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури у дисциплінарній справі не свідчить про заподіяння шкоди адвокату та вимагає встановлення складу правопорушення.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 20.03.2024 року по справі № 522/8849/19, від 29.02.2024 року по справі № 205/818/23.
Дії відповідача щодо виконання обов?язку з повідомлення позивача встановлені Постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року. Висновок суду про фактичну необізнаність адвоката про дату, час та місце розгляду дисциплінарної справи через неотримання направлених йому від КДКА листів сам по собі не свідчить про те, що відповідач вчиняв винні умисні дії, спрямовані на приховування від позивача факту розгляду скарги щодо нього.
Але встановлені Апеляційним судом факт прийняття рішення з порушенням процедури та явним конфліктом інтересів свідчить про наявність протиправної поведінки відповідача.
Стосовно посилання позивача на спричинення моральної шкоди через подвійне притягнення до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що, виходячи зі змісту рішення скасованого відповідача від 30.11.2021 року, дисциплінарну справу було закрито та відповідач повторно до дисциплінарної відповідальності не притягувався, правові наслідки у вигляді повторного дисциплінарного стягнення були відсутні.
Щодо доводів позивача про перебування з вини відповідача у стані правової невизначеності, суд зауважує, що питання подальшого правового статуту дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 не входять до предмету доказування по даній цивільній справі. Вони були предметом розгляду адміністративними судами в межах справи № 420/27049/21 та розв?язані Верховним Судом у постанові від 30.11.2023 року. Учасники справи № 420/27049/21 за наявності підстав не позбавлені права звернутися до Верховного Суду за роз?ясненням судового рішення.
Посилання позивача на факти сприяння з боку відповідача у використанні підроблених документів, наявність корупційної змови між КДКА Одеської області чи окремими її членами та скаржником ОСОБА_3 потребують доведення в порядку кримінально-процесуального законодавства. За наявності для цього підстав зацікавлені особи вправі звертатися до правоохоронних органів із відповідними заявами. В межах даної справи вказані обставини не входять до предмету спору та доказування.
Стосовно аргументів позивача про втрату доходів через зупинення його права на заняття адвокатської діяльності, суд встановив, що всупереч ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивач не надав жодних доказів та не навів жодних розрахунків, які б підтверджували такі його доводи. Жодних відомостей та доказів про середньомісячний дохід позивача від адвокатської діяльності, про припинені з клієнтами договори про надання професійної правничої допомоги суд не надано. Втрата заробітку з вини відповідача може бути підставою для відшкодування майнової, а не моральної шкоди. До того ж, висновки КДКА Одеської області щодо суті дисциплінарного проступку адвоката Ягунова Д.В. не були предметом оцінки судів, оскільки рішення відповідача від 15.12.2020 року та від 30.11.2021 року були скасовані через порушення правил процедури, відсутність відповідних повноважень регіональної КДКА.
Жодних документів про виникнення у позивача внаслідок дій відповідача психосоматичних чи психоемоційних розладів здоров?я ОСОБА_1 також суду не надав.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в України, у тому числі частиною другою статті 1166 ЦК України, згідно з якою особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини, закріплено дію презумпції моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2021 року в справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20).
Суд врахував всі обставини справи та дійшов висновку, що дії відповідача призвели до вимушених змін у житті позивача, викликали моральні страждання та завдали шкоди діловій репутації. Зважаючи на ці фактори та на основі принципів розумності й справедливості, суд вирішив задовольнити позов частково, визначивши розмір моральної шкоди в 20 000 грн.
Позивач не зміг надати конкретних доказів (зокрема висновку експертизи), які б підтвердили точну суму моральної шкоди. Однак суд, зважаючи на тривалість та вплив вимушених змін у житті позивача, вважає цю суму відповідною. Вона компенсує моральні страждання позивача завдані внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Таким чином, визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості.
Ухвалюючи вказане рішення суд враховував в тому числі і висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 03.02.2022 прку у справі № 607/678/20 де було розглянуто справу за участю адвоката та КДК адвокатури Хмельницької області.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року).
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Кваліфікаційно-Дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області на користь ОСОБА_1 завдану моральну (немайнову) шкоду у розмірі 20000,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці повний текст рішення виготовлений 15.10.2024 року.
Суддя А.В. Науменко
02.10.24