нп 2/490/494/2024 Справа № 487/2986/23
Центральний районний суд м. Миколаєва
15 жовтня 2024 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого - судді Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2023 року представник АТ «Райффайзен Банк» Теленик О.А. звернулася до Заводського районного суду м.Миколаєва із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2022 року у розмірі 80 701,15 грн та судові витрати у розмірі 2684,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» розмістив на власному офіційному сайті в мережі Інтернет «www.aval.ua» публічну пропозицію про надання громадянам банківських послуг на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль». У публічній пропозиції визначено, що фізична особа, яка виявила намір прийняти (акцептувати) цю публічну пропозицію, підписує Заяву про акцепт публічної пропозиції/Угоду, за встановленою формою. У Публічній пропозиції зазначено, що ця Публічна профпозиція, Заява про акцепт, Правила, разом із Тарифами, заявами, всіма змінами, додатками, додатковими договорами/угодами до них у своїй сукупності складають Договір банківського обслуговування. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати приймання банком або кредитним посередником підписаної фізичною особою Заяви про акцепт.
18.06.2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Райффайзен Банк Аваль» та підписав угоду про акцепт Публічної пропозиції/Угода. За умовами вказаної угоди відповідач прийняв/акцептував публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк Аваль» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у Правилах банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», що оприлюднені та знаходяться у вільному доступі на сайті Банку.
21.09.2022 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем була укладена заява про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» 010/30262/82/1233563, за якою кредитор зобов'язався надавати Позичальнику кредитні кошти на умовах Кредитного договору в межах поточного ліміту 50 000,00 гривень та максимального ліміту 500 000,00 грн зі строком повернення на 48 місяців під 45,0 % річних, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії відповідно до умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. З укладенням Заяви-Договору у позичальника виник обов'язок повернути Банку кредит і відсотки у строки та в розмірах чітко встановлених Заявою-Договором та Правилами, у разі прострочення якого кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом та відсотками. Банк виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти на поточний рахунок клієнта. Всупереч вимогам кредитного договору відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов'язання та не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості відповідно до умов договору погашення кредиту та відсотків за кредитом, у зв'язку з чим станом на 23.01.2023 року заборгованість відповідача перед АТ «Райффайзен Банк» за кредитним договором становить: 80 701,15 грн, яка складається із заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 58 972,00 грн, заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 21 729,15 грн, у тому числі простроченої заборгованості із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 41 577,91 грн.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язань, заборгованість за договором не погашає, що на думку позивача, є порушенням законних прав АТ «Райффайзен Банк».
Ухвалою Заводського районного суду м.Миколаєва від 30.05.2023 року дану справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю на підставі ч.1 ст. 27 ЦПК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 року дану справу переданого на розгляд судді Черенковій Н.П.
Ухвалою судді від 26.07.2023 року відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.
Судові засідання неодноразово відкладалися, в тому числі і в зв'язку з наданням стороною відповідача клопотань про відкладення сулухання справи.
02.02.2024 року від представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надійшла заява про заміну сторони у судовому провадженні, в якій просив замінити позивача у справі з АТ «Райффайзен Банк» на ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», у зв'язку з укладенням договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 року.
Ухвалою суду від 07.02.2024 року залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», судове засідання відкладено.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11.03.2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 07.02.2024 року повернуто скаржнику.
Матеріали справи повернуто з апеляційного суду для продовження розгляду справи до Центрального районного суду м.Миколаєва 18.03.2024 року.
Ухвалою суду від 29.04.2024 року відкладено судовий розгляд справи, витребувано у Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» довідку про відсутність або наявність заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Райффайзен Банк».
10.05.2024 року від представника АТ «Райффайзен Банк» Сапіги М.М., на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2024 року надійшла заява (пояснення) в якій вказав, що з дати розрахунку боргу (23.01.2023 року), зазначеної у позовній заяві по справі №487/2986/23, до дати відступлення заборгованості за Кредитним договором ромадянином України ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №010/30262/82/1233563 на користь АТ «Райффайзен Банк» не погашалася (не сплачувалася).
Ухвалою суду від 13.06.2024 року судове засідання відкладено, замінено позивача у справі - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».
Сторони до судового засідання не з'явилися.
Представник АТ «Райффайзен Банк» Лозіна О.Ю. надала заяву про розгляд справи без участі представника АТ «Райффайзен Банк».
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Онуфрак В.В. надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.
Від представника відповідача - адвоката Островської О.В. надійшла заява, в якій просила справу розглядати за відсутності відповідача та його представника, проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що на теперішній час заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк» відсутня у зв'язку з укладенням останнім договору відсутплення кредитного портфелю на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, , що не суперечить положенням ст. 223 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Суд встановив, що 18.06.2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» була укладена угода №PDV2-439220, за умовами якої клієнт прийняв/акцептував Публічну пропозицію АТ «Райффайзен Банк» про надання послуг в порядку та на умовах, що викладені у правилах та висловив повну та безумовну згоду з її умовами.
Положеннями п. 2 Угоди встановлено, що підписанням цієї угоди сторони безумовно визнають, що Публічна пропозиція, Угода, Правила, Згода, Тарифи, Заяви разом зі всіма змінами, додатками та додатковими договорами/угодами до них у сукупності є Договором банківського обслуговування, складають його зміст, мають обов'язкову силу та застосовуються до відносин сторін так само, якби їх було викладено безпосередньою в тексті цього документу. Договір банківського обслуговування є укладеним з дати підписання сторонами угоди.
Відповідно до п. 3 Угоди, Банк самостійно встановлює Правила та змінює їх редакцію, у тому числі визначає перелік Послуг, їх зміст та умови надання. Правила набувають сили у відносинах сторін за Договором з дати набуття ними чинності. Чинна редакція Правил офіційно оприлюднюється на сайті Банку та розміщується у відділеннях Банку.
Положеннями п. 7 Угоди встановлено, що підписанням цієї угоди клієнт підтверджує, що він ознайомлений та згоден з Правилами, Тарифами, що є чинними на дату підписання Угоди.
21.09.2021 року ОСОБА_1 власноручно підписав Додаток до заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди №PDV2-439220 від 18.06.2014 р., заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563, за умовами якої АТ «Райффайзен Банк» зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах кредитного договору в межах поточного ліміту на дату початку кредитування - 50 000,00 грн. та максимального ліміту 500 000,00 строком на 48 місяців з фіксованою процентною ставкою - 45 % річних.
Положеннями п.п. 7.1 заяви встановлено, що Банк відкриває картковий рахунок НОМЕР_1 в гривні, випускає та надає клієнту ПК, а також забезпечує проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням ПК або їх реквізитів відповідно до правил платіжних систем, правил та тарифів на ведення обслуговування карткових рахунків фізичних осіб.
Згідно з п.п. 3.1 заяви сторони досягли згоди, що на дату підписання заяви та відкриття карткового рахунку, поточний ліміт становить нуль гривень. Протягом 30 робочих днів з дати заяви, після відкриття карткового рахунку банк може змінити розмір поточного ліміту до суми, зазначеної в п.п.2.2.1 Заяви, про що направляє клієнту SMS-повідомлення на номер телефону, що наданий клієнтом при підписанні заяви або інший номер телефону, що наданий клієнтом в процесі обслуговування. Датою початку кредитування є дата направлення банком клієнту першого після підписання заяви SMS-повідомлення про встановлення (зміну) поточного ліміту. Банк повідомляє клієнта про розмір поточного ліміту в наступному періоді направленням SMS-повідомлення.
Відповідно до умов п. 4. заяви, в порядку та на умовах, визначених підпунктами 2.5.1.- 2.5.4 пункту 2.5 Статті 2 Розділу 6 Правил, клієнт зобов'язаний сплачувати банку обов'язковий щомісячний платіж за користування кредитом у розмірі 5% від власної заборгованості перед банком, але не менше 30 гривень або суми залишку власної заборгованості перед банком, якщо вона менша за зазначену суму. Порядок і умови погашення іншої заборгованості за кредитом в т.ч. недозволеного овердрафту визначається пунктами 2.5.5 - 2.5.13 пункту 2.5 Статті 2 Розділу 6 Правил. Клієнт зобов'язується здійснити остаточне погашення кредиту та процентів не пізніше дати закінчення строку кредиту, а у разі його подовження в останній робочий день строку користування кредитом.
Згідно з п. 8 заяви позичальник підтвердив, що він ознайомлений з чинною редакцією Правил. Клієнт визнав, що на взаємовідносини сторін за цією заявою поширюється положення Договору, Правил, в тому числі розділів 2, 6 Правил. Клієнт зобов'язується дотримуватись умов договору, Правила, зокрема тих положень, що регламентують умови відкриття та обслуговування карткових рахунків, а також надання банком кредитів. Підписанням цієї заяви клієнт підтвердив, що до відносин сторін за цією заявою застосовуються всі положення договору, в тому числі розділів 2, 6 Правил, так само як би текст Правил був би власноруч підписаний клієнтом.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачу встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується п.2.2.1 заяви до договору, Додатком 1 до Заяви та випискою по рахунку відповідача.
Із розрахунку заборгованості, наданого позивачем, встановлено, що відбувалася зміна поточного кредитного ліміту, а саме, кредитний ліміт збільшено: 02.03.2022 до 54069,00 грн; 29.04.2022 до 58972,00 грн.
Свої зобов'язання АТ «Райффайзен Банк» виконав у повному обсязі, відкрив картковий рахунок та надав відповідачу кредитні кошти в межах поточного ліміту на умовах згідно п. 1.2 Заяви-договору. Таким чином, АТ «Райффайзен Банк» виконано свої зобов'язання за договором та надано відповідачу кредитні кошти в сумі, строки та на умовах, передбачених кредитним договором.
Проте, всупереч вимогам Кредитного Договору відповідач не виконує взяті на себе договірні зобов'язання, не здійснює сплату Банку обов'язкового щомісячного платежу за користування кредитом та відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим станом на 23.01.2023 року заборгованість відповідача перед АТ «Райффайзен Банк» становить 80 701,15 грн, яка складається із: заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 58 972,00 грн, заборгованості за недозволеним овердрафтом у розмірі 21 729,15 грн, у тому числі простроченої заборгованості із щомісячного обов'язкового внеску у розмірі 41 577,91 грн.
23.01.2023 року банк направив відповідачу письмову вимогу про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, надавши можливість протягом 30 календарних днів добровільно погасити кредит в повному обсязі, що підтверджується списком групованих відправлень та чеком АТ «Укрпошта». Однак вимоги банку виконані не були, прострочена заборгованість за кредитом сплачена не була.
13.04.2023 року АТ « Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір про відступлення права вимоги №114/2-58.
Згідно вищевказаного Договору та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансові Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року.
Згідно витягу з реєстру боржників від 18.04.2023 року до Договору відступлення права вимоги №114/2-58 від 13.04.2023 року до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором №010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за Кредитним договором № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року було здійснено шляхом укладення Договору відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належне йому право вимоги .
У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору відступлення права вимоги №114/2-58 до боржника ОСОБА_1 ,укладеного 13.04.2023 р. між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», недійсними або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.
За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.525,526,527,530 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків при застосуванні конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Райффайзен Банк»).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
З аналізу зазначених правових норм слідує, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст.626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який є правонаступником АТ «Райффайзен Банк» у даних правовідносинах.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Положеннями ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З представлених позивачем письмових доказів, зокрема виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитом «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року, за період з 21.09.2021 року по 26.01.2022 року, ним активно використовувалися кредитні кошти та здійснювалися грошові операції, внаслідок чого, у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача у розмірі 80 701,15 грн, тобто в межах встановленого максимального ліміту, визначеного умовами заяви про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними договорами у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту та сплати відсотків та комісій, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 "Ковач проти України","Мельниченко проти України", "Чуйкіна проти України").
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії»(Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн. стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 141, 279, ЦПК України, ст.ст. 525, 612, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд. 1, корпус 28), заборгованість за Заявою про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/30262/82/1233563 від 21.09.2021 року у розмірі 80 701,15 грн (вісімдесят тисяч сімсот одна гривня 15 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького буд. 1, корпус 28)сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) судового збору.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлено: 15 жовтня 2024 року.
Суддя Н.П. Черенкова