Справа№484/5239/23
Провадження№: 1-кп/484/104/24
Ухвала
іменем України
15.10.2024 року м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023152110000643 від 08.06.2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, проживаючого АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.115 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
встановив
в провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12023152110000643 від 08.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 без визначення застави. Обґрунтовуючи клопотання, прокурор посилається на існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яким неможливо запобігти, інакше ніж тримаючи ОСОБА_3 під вартою. Зокрема, те що обвинувачений може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_5 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого домашній арешт. Зазначила про відсутність ризиків, на які посилався прокурор, просила врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки з родиною (дружиною, матір'ю), позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий.
Обвинувачений ОСОБА_3 просив відмовити прокурору у задоволенні клопотання, так як не має наміру переховуватись від суду, має постійне місце проживання, на даний час його стан здоров'я значно погіршився, просив застосувати до нього домашній арешт.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосованого до обвинуваченого згідно з ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області спливає 24.10.2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Як визначено ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним спробам, визначеним частиною 1 цієї статті, зокрема, переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно зі ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про запобіжний захід, окрім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, необхідно враховувати, у тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.
На думку суду, підозра щодо обвинуваченого ОСОБА_3 є обґрунтованою зібраними у межах кримінального провадження доказами, що визначено на стадії підготовчого судового засідання. Питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення суд зможе вирішити лише за результатами судового розгляду і не вправі оцінювати докази у справі наперед з цієї точки зору.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину передбаченого ч.1 ст.115 КК України, санкція якої передбачає покарання до 15 років позбавлення, а отже з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, обвинувачений може ухилитись від суду та не виконувати його процесуальні рішення, тобто існує наявність ризику переховування від суду.
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
Станом на 15.10.2024 року завершити розгляд справи з об'єктивних причин не представляється можливим, оскільки в судовому засіданні прокурором змінено обвинуваченням та обвинуваченому його захиснику надано можливість підготуватись до захисту проти нового обвинувачення.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 після вчинення злочину зник з місця події та певний період часу його місце перебування було невідоме. Вище наведене вказує на існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме наявність ризику переховування обвинуваченим від суду.
Ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 проживає з співмешканкою, та має позитивну характеристику за місцем проживання з огляду на характер, обставини та велику суспільну небезпечність кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, не зменшують встановлених ризиків та не є визначальними аргументами, які б давали можливість обрати обвинуваченому запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Беручи до уваги доведеність обґрунтованості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, про що просить адвокат.
Суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного у вигляді тримання під вартою для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 196, 197, 199 КПК України, суд
ухвалив
клопотання прокурора задовольнити. Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) днів до 13 грудня 2024 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню в частині застосування запобіжного заходу.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області.
Суддя