Справа № 489/7157/24
Провадження № 3/489/2683/24
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
15 жовтня 2024 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Гриненко Михайло Вікторович, розглянувши матеріали справи, які надійшли з Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП,
встановив:
Протоколом про адміністративне правопорушення серія ВАД №146557 від 03.09.2024 ОСОБА_1 інкримінується, що 03.09.2024 о 20.30 год. по АДРЕСА_1 вона приділяла недостатньо уваги вихованню своєї доньки ОСОБА_2 , 2008 р.н., яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 178 КУпАП, а саме: 03.09.2024 о 20.30 год. біля буд. АДРЕСА_2 розпивала алкогольні напої, а саме: горілку, у громадському місці, якій на момент вчинення правопорушення виповнилося 16 років. Дані дії призвели до госпіталізації у лікарню з алкогольною інтоксикацією.
ОСОБА_1 при розгляді справи в суді заперечила свою вину в ухиленні від виконання батьківських обов'язків щодо виховання доньки, зазначивши, що належним чином здійснює її догляд та виховання, зокрема проводить з нею роз'яснювальну роботу про недопустимість вживання алкогольних напоїв, та вказаний факт вживання дочкою алкогольних напоїв був допущений вперше та не з її вини.
Вислухавши пояснення особи, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , копію паспорту на ім'я ОСОБА_1 , копію паспорту на ім'я ОСОБА_2 ), суддя дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, вказана норма є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.
При цьому, ухиленням від виконання батьківських обов'язків повинна вважатися не будь-яка дія, а належить невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до статей 254, 256 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою. У протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначаються: дата і місце його складення, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Системний аналіз вказаних норм свідчить про те, що єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення, в якому мають бути зазначені обставини інкримінованого особі правопорушення, які мають підтверджуватися доданими до протоколу доказами, з метою забезпечення права особи знати суть пред'явленого обвинувачення, щоб мати змогу захищатися від нього.
Натомість інкриміноване протоколом невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо виховання дитини ОСОБА_2 полягало в тому, що вона недостатньо уваги приділяла її вихованню, внаслідок чого остання 03.09.2024 у віці 16 років вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 184 КУпАП.
Разом з тим, при розгляді справи в суді з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що остання заперечила факт невиконання нею передбачених законом обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_2 , зазначивши, що належним чином здійснює її виховання, зокрема проводить з нею роз'яснювальну роботу про недопустимість вживання алкогольних напоїв, та вказаний факт вживання дочкою алкогольних напоїв був допущений вперше та не з її вини.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази (свідчення свідків (сусідів), повідомлення органів місцевого самоврядування чи освітнього закладу тощо) на підтвердження викладених у протоколі обставин невиконання ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо виховання дитини ОСОБА_2 .
Також, пояснення ОСОБА_1 про невчинення нею інкримінованого діяння не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами.
Натомість, щодо викладених у протоколі обставин вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 КУпАП, то це жодним чином не вказує на наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки, по-перше, до матеріалів справи не додано жодних доказів (протоколу про адміністративне правопорушення та постанови суду) про те, що неповнолітня ОСОБА_2 вчинила вищевказане адміністративне правопорушення.
По-друге, ні протоколом, ні жодними іншими належними та допустимими доказами не підтверджено, що вчинення неповнолітньою ОСОБА_2 вищевказаного адміністративного правопорушення стало саме внаслідок невиконання її матір'ю ОСОБА_1 батьківських обов'язків щодо виховання дочки.
По-третє, виходячи з матеріалів справи, ОСОБА_2 станом на 03.09.2024 досягла шістнадцятирічного віку, у зв'язку з чим вона, відповідно до ст. 12 КУПАП, є самостійним суб'єктом адміністративної відповідальності за вчинення діянь, передбачених цим Кодексом.
Крім того, викладення інших обставин, які містять ознаки об'єктивної сторони інкримінованого особі правопорушення, у протоколі відсутні. Натомість суд позбавлений права на власний розсуд змінювати фабулу викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення діяння з урахуванням фактичних обставин його вчинення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та при його складенні особа ознайомлюється з його змістом, щоб мати змогу захищатися від пред'явленого їй звинувачення.
Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.
Із пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» вбачається, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, дослідивши усі обставини справи в їх сукупності та оцінюючи зібрані у справі докази, суддя вважає, що матеріалами справи не доведено наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, події та складу інкримінованого адміністративного правопорушення, а викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого діяння не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Керуючись статтями 247,252,280,283,291,294 КУпАП, суддя
постановив:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.В. Гриненко