Миколаївської області
Справа №477/2887/23
Провадження №2/477/297/24
27 червня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
розглянувши у м. Миколаєві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
В жовтні 2023 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право за кожною на частину земельної частки (паю), розміром 8,56 умовних кадастрових гектарів, яка знаходилася в КСП “Лиманський» Миколаївського району (раніше - Жовтневого та Вітовського району) Миколаївської області, яку він отримав в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 05 грудня 2023 року було відкрито провадження в справі в загальному позовному порядку.
Під час підготовчого провадження, ухвалою суду від 31 травня 2024 року, за заявою позивачки ОСОБА_2 позовна заява в частині її вимог була залишена без розгляду.
Також, позивачкою ОСОБА_1 була подана уточнена позовна заява зі збільшеними позовними вимогами, відповідно до яких вона просила визнати за нею особисто право на вказану земельну частку (пай). На обґрунтування цього вона вказала, що спадщину вони розділили між спадкоємцями і відповідно до цього розподілу їй відходить земельна частка (пай), а рухоме майно, побутові речі та грошові кошти - іншій спадкоємиці ОСОБА_2 (її матері та дружині померлого).
Ухвалою суду від 31 травня 2024 року збільшені вимоги ОСОБА_1 були прийняті до розгляду, а ОСОБА_2 залучена до участі в справі в якості співвідповідачки.
В судове засідання сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Надали заяви з проханням розглядати справу без їх участі; позивачка в заяві просила задовольнити позов, а представник відповідача (сільської ради) позов визнав та не заперечував проти його задоволення, відповідачка ОСОБА_2 в своїй заяві позов також визнала та не заперечувала проти його задоволення.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі й право на нерухоме майно, а також і право на нерухоме майно у виді земельної частки (паю), яка дісталася йому в спадщину після смерті батьків.
Земельна частка (пай), розміром 8,56 умовних кадастрових гектарів, яка знаходилася в КСП “Лиманський» Миколаївського району (раніше - Жовтневого та Вітовського району) Миколаївської області, первісно належала ОСОБА_5 відповідно до сертифікату серії МК № 004432, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області 05 вересня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 06 червня 1997 року за № 25.
Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його дружина ОСОБА_4 оформила спадщину і отримала 21 серпня 2003 року свідоцтво про право на спадщину за законом, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області.
В той же час вона померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і після її смерті відкрилася спадщина
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За свого життя ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_6 відносно житлового будинку по АДРЕСА_1 , тому все інше майно та права спадкуються за законом.
Цивільний кодекс України вирізняє п'ять черг спадкування за законом, які виписані у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають батьки та діти померлого та той з подружжя, який його пережив.
Відповідно до спадкової справи, заведеної Жовтневою державною нотаріальною конторою 31 серпня 2007 року після смерті ОСОБА_4 , із заявою про прийняття спадщини за законом в передбачений шестимісячний строк звернувся син ОСОБА_3 .
Він відноситься до спадкоємців першої черги за законом і таким чином прийняв спадщину.
В той же час, за свого життя не переоформив спадщину на своє ім'я.
Відповідно до довідки Галицинівської сільської ради Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року на день відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 .
Вони відносяться до спадкоємців першої черги за законом і за фактом проживання зі спадкодавцем прийняли спадщину.
За їх зверненням, ІНФОРМАЦІЯ_4 , у Вітовській державній нотаріальній конторі Миколаївської області була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Однак, згідно постанови нотаріуса цієї нотаріальної контори від 17 жовтня 2023 року неможливо нотаріально оформити спадщину за законом прав на земельну частку, оскільки не було надано належних правовстановлюючих документів.
За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, у разі їх відсутності, роз'яснює про вирішення такого питання в судовому порядку. Що і стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Галицинівська сільська територіальна громада, і с. Лимани, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.
З матеріалів справи вбачається, що у позивачки відсутня можливість отримати правовстановлюючий документ у позасудовому порядку, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 , отримавши в спадщину право на земельну частку (пай), не переоформив її за свого життя.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, зі збереженням її цільового призначення.
За загальним правилом, визначеним у ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
В той же час, в частині 2 та ч. 3 цієї статті передбачено, що спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них; а за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, вони можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Однак кожен із спадкоємців бажає успадкувати окреме майно, а не його частки.
Відповідно до позовної заяви між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досягнута домовленість про розподіл спадщини, за якою перша спадкує земельну частку (пай), а інша - цінні речі домашнього вжитку та грошові кошти.
В ЦК України прямо не передбачено можливості розподілу між спадкоємцями видів спадщини - спадкового майна, хоча норми закону, яка б забороняла це здійснити, не існує.
Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі, що передбачено
ст.ст. 364, 370 ЦК України.
Учасники цивільних відносин вільні у своєму волевиявленні, якщо воно не суперечить законодавству, не порушують моральні засади суспільства, права інших осіб, не шкодить довкіллю або культурній спадщині (ст.ст. 1 - 8 ЦК України).
Таким чином законом, хоча й визначена рівність часток спадкоємців у спадщині, однак не заборонено розподіл спадщини між ними (в тому числі нерухомого та рухомого майна) відповідно до їх законних часток, чи з певним відхиленням від рівності часток за їх домовленістю, що і було вчинено спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 .
Відповідно до заяви відповідачки ОСОБА_2 , поданій суду, вона позов визнала, підтвердивши, що між нею та позивачкою була досягнута домовленість про розподіл спадщини.
Проте нотаріально укласти договір про це, як передбачено положеннями ст. 1267 ЦК України вони не мають можливості через відсутність належним чином правовстановлюючого документу, оскільки спадкодавець ОСОБА_3 не переоформив за свого життя своє спадкове право на земельну частку (пай).
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивачка не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права на нерухомість в порядку спадкування за законом.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай), розміром 8,56 умовних кадастрових гектарів, яка знаходилася в КСП “Лиманський» Миколаївського району (раніше - Жовтневого та Вітовського району) Миколаївської області, яку він отримав в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вона її отримала в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , якому вона належала відповідно до сертифікату серії МК № 004432, виданого Жовтневою районною державною адміністрацією Миколаївської області 05 вересня 1996 року, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 06 червня 1997 року за №25.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко