Справа № 473/3396/24
Провадження № 2/476/205/2024
17.09.2024 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Слободніченко В.А.
представника відповідачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором
31.07.2024 року з Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла цивільна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.10.2020 року ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено ОСОБА_2 пропозицію (оферту) укласти договір № 087797-ОД1-005 про надання кредиту. Цього ж дня відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, на умовах визначених пропозицією (офертою). Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачці, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G9981, на номер телефону 380 (98) 082-53-53, зазначений останньою у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий нею було введено/відправлено.
Таким чином, 29.10.2020 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_2 було укладено договір № 087797-ОД1-005 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 24000 грн. шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 .
Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у неї станом на 09.06.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 37845,52 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20341,60 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 17503,92 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.
Тому представник позивача просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 37845,52 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідачка та її представник надали до суду у визначений законом строк відзив на позовну заяву, у якому заперечили проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на нижчевикладене.
Так, представник відповідачки заперечує факт отримання ОСОБА_2 29.10.2020 року від ТОВ «БІЗПОЗИКА» пропозиції (оферти) укласти договір №087797-ОД1-005 про надання кредиту та прийняття (акцепт) такої пропозиції. Тому, на їхню думку, відсутні підстави стверджувати, що 29.10.2020 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА» та відповідачкою було укладено договір №087797-ОД1-005 про надання кредиту.
В наданих позивачем до суду розрахунку заборгованості за договором №087797-ОД1-005, копії договору №087797-ОД1-005, копії паспорта споживчого кредиту, копії пропозиції укласти договір (оферті) щодо укладення договору №087797-ОД1-005 про надання кредиту від 29.10.2020 року, копії прийняття (акцепті) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №087797-ОД1-005 про надання кредиту від 29.10.2020 року, візуальній формі послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №087797-ОД1-005 відсутній підпис ОСОБА_2 . Відсутність підпису в свою чергу свідчить про відсутність волевиявлення особи на укладення такого договору. При цьому, візуальна форма послідовності дій клієнта, долучена до матеріалів справи, не є належним доказом на підтвердження укладення 29.10.2020 року договору про надання кредиту.
Разом з тим, позивач не надав доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в своєму позові, оскільки не надано доказів отримання відповідачем в користування кредитних коштів. Вважає, що виписка, відповідне платіжне доручення не може бути належним доказом, який підтверджує факт видачі кредиту. Якщо кредитор не надав відповідні документи, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити. Також просив відмовити у задоволенні вимог ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 13000 грн., стягнути з ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні представник відповідачки просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в відзиві на позов.
Вислухавши представника відповідачки, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29.10.2020 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою укладено договір №087797-ОД1-005 про надання кредиту (а. с. 23) шляхом направлення банком відповідачці пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту (а. с. 24) та прийняття (акцепт) відповідачкою зазначеної пропозиції (оферти) щодо укладення договору (а. с. 25).
Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта щодо укладення електронного Договору про надання кредиту 087797-ОД1-005 від 29.10.2020 року та випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_1 виданої АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" ОСОБА_2 (а.с. 26, 130-133).
За умовами п. 1 вищевказаного договору позичальнику надані грошові кошти в розмірі 24000 грн. на засадах строковості, платності, зворотності. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,02439584 процентів за кожен день користування кредитом.
Сторонами відповідно до умов договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 16 тижнів, тобто до 18.02.2021 року.
29.10.2020 року вказану суму кредитних коштів перераховано на банківську картку відповідачки за № НОМЕР_1 через платіжну систему «Fondy» (а. с. 48), що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Зарахування кредитних коштів на картку відповідачки також прослідковується з виписки за вказаним кредитним договором, що є первинним бухгалтерським документом у розумінні положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, та який містить відомості про рух коштів по картці відповідачки. Зокрема, вказана виписка сформована у вигляді таблиці, яка надає інформацію про операції, здійснені за карткою відповідачки за період з 29.10.2020 року по 28.12.2020 року, зокрема, із виписки прослідковуються операції по переказу коштів із картки відповідачки, покупки оплачені картою, оплата різного роду послуг, а також зарахування на картковий рахунок відповідачки. Зазначені дії свідчать про те, що відповідачка розпорядилася наданими їй коштами та активно користувалася ними для власних потреб (а.с. 130-133).
Однак, в судовому засіданні представником відповідачки заперечується факт отримання відповідачкою 29.10.2020 року від ТОВ «БІЗПОЗИКА» пропозиції (оферти) укласти договір №087797-ОД1-005 про надання кредиту та прийняття такої пропозиції, а відтак заперечується факт укладення договору.
Надаючи оцінку вищезазначеним доводам сторони відповідачки, суд виходить з наступного.
Так, за правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Виходячи з вищевикладених положень, суд відхиляє доводи про недоведеність підписання кредитного договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
З візуальної форми послідовності дій клієнта (а. с. 26) в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця вбачається, що 29.10.2020 року о 14:50:52 год. клієнт, використовуючи номер телефону, зайшов у особистий кабінет, надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції, ознайомився з паспортом споживчого кредиту, отримав на номер телефону смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G9981 та підписав його одноразовим ідентифікатором. Відповідачка підписала акцепт одноразовим ідентифікатором і після цього відбулося формування підписаного договору. В особистому кабінеті відповідачки було виведено договір, додатки до нього та правила користування для перегляду та скачування.
Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу відповідачки, її паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, що також є підтвердженням здійснення нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Вказане у своїй сукупності дає суду підстави вважати, що 29.10.2020 року між сторонами відбулось укладення договору №087797-ОД1-005 про надання кредиту на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту, що акцептована відповідачкою, шляхом підписання електронним підписом відповідачки. Також на це вказує і користування зазначеними коштами, що прослідковується із виписки за карткою відповідачки.
Крім того, відповідачка ОСОБА_2 на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором №087797-ОД1-005 на загальну суму 10560,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 10-20).
Таке неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань призвело до виникнення заборгованості, яка нарахована банком у сумі 37845,52 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20341,60 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 17503,92 грн. (а. с. 10-20).
Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із матеріалів справи слідує, що відповідачка залишок заборгованості добровільно не погашає. З будь-якими заявами відповідачка до позивача не зверталася, причин прострочення зобов'язання не пояснювала.
Доводи представника відповідачки щодо не укладення ОСОБА_2 кредитного договору, суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими матеріалами справи, зокрема паспортом відповідачки та фотокартками із зображенням самої відповідачки, яка у руках тримає свій паспорт, що свідчить про те, що саме вона акцептувала угоду, яку їй було направлено позивачем (а.с. 47-48).
Крім того, факт отримання відповідачкою кредитних коштів від позивача підтверджується інформацією, наданою АТ «Універсал Банк», з якої вбачається, що рахунок № НОМЕР_1 належить відповідачці та саме на зазначений рахунок 29 жовтня 2020 року було перераховано кредитні кошти в сумі 24000 грн. (а.с. 129-133).
Як слідує з матеріалів справи відповідачкою частково погашено тіло кредиту 12.11.2020 року в сумі 1592,10 грн., 27.11.2020 року в сумі 2066,30 грн. (а.с. 10-20).
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконує, заборгованість не погашає, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20341,60 грн., що узгоджена сторонами в договорі.
Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок було підтверджено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.
Отже, враховуючи узгоджений сторонами строк кредитування, тобто 16 тижнів, а також враховуючи порядок повернення кредитних коштів, в якому сторонами визначено розмір відсотків на період дії кредитного договору у сумі 24405,52 грн., з яких відповідачкою частково погашено відсотки за користування кредитом 12.11.2020 року в сумі 3687,90 грн., 27.11.2020 року в сумі 3213,70 грн., позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 процентів за користування кредитними коштами підлягають задоволенню в розмірі 17503,92 грн. в межах строку дії кредитного договору.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідачки на його користь судових витрат по справі в сумі 2422 грн. 40 коп., так як, стягнення вказаних витрат передбачено ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (зареєстроване місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 087797-ОД1-005 про надання кредиту від 29.10.2020 року у розмірі 37845 (тридцять сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн. 52 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (зареєстроване місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 411, ЄДРПОУ 41084239) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Єланецький районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 27.09.2024 року.
Суддя Н.В.Чернякова