Справа № 473/2338/24
іменем України
"15" жовтня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М.
за участю секретаря судового засідання Матвієць Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Вознесенську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна,
встановив:
У травні 2024 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_3 . Після смерті якого залишилося спадкове майно. При зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадщини позивач, отримав відмову, у зв'язку з наявністю накладеного арешту на нерухоме майно.
В зв'язку з чим, позивач просить суд зняти арешт та заборону відчуження з нерухомого майна, яке належало померлому ОСОБА_3 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №48967408 від 19.10.2015 року, обтяження №11933053, обтяжувач Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції.
Ухвалою суду від 07 травня 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі. Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кудина Т.М. в судове засіданні не з'явилися, від представника позивача надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати у їх відсутність, на позовних вимогах наполягає.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву не надав.
Представник Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати у відсутність представника, вирішення позовних вимог залишив на розсуд суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому суд на підставі ст.ст. 223, 280 ЦПК України розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 23 липня 1976 року; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 08 червня 2022 року).
ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з матір'ю на час відкриття спадщини. Свідоцтва про право на спадщину не отримував.
Після смерті брата ОСОБА_3 , позивач, як спадкоємець, звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини. На підставі його заяви в Першій Вознесенській державній нотаріальній конторі Миколаївської області заведена спадкова справа №130/2022 від 29.09.2022 року. (довідка - роз'яснення державного нотаріуса від 07.08.2024 року №259/02-14).
Під час вивчення документів було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_3 наявний арешт нерухомого майна, номер запису про обтяження - 11933053, яке зареєстроване 06.11.2015 року, підстава для державної реєстрації : постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: №48967408, видана 19.10.2015 року відділом державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області.
Відповідно до відповіді Першого відділу ДВС у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на виконанні у Вознесенському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 4896408 за виконавчим листом № 1407/2-1380/2011 виданим 26.09.2011 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 3900,60 грн.
19.10.2015 року за виконавчим провадженням № 4896408 ( виконавчий лист № 1407/2-1380/2011 від 26.09.2011 року) державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
31.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа (виконавчий лист № 1407/2-1380/2011 від 26.09.2011 року) стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» ( в ред..21.04.1999 року).
24.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття провадження № 53461949, у зв'язку з повторним звернення виконавчого листа № 1407/2-1380/2011 до виконання,
15.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 53461949 ( виконавчий лист № 1407/2-1380/2011 від 26.09.2011 року) на підставі п.13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред. 02.06.2016 року).
Після смерті ОСОБА_3 позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої відкрито спадкову справу №130/2022 від 29.09.2022 року. Майно, що підлягає спадкуванню є будинок АДРЕСА_1 .
Згідно положень Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою ( ст.1220 ЦК України)
В силу ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1268-1270 ЦК України, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець прийняв її у шестимісячний строк в порядку передбаченому законом.
Станом на час реєстрації обтяження, а саме 19.10.2015 року діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХІУ.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 11 Закон України «Про виконавче провадження» ( в ред. від 21.04.1999 року) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленному законодавством порядку.
Згідно ст 57 Закон України «Про виконавче провадження» (в ред. від 21.04.1999 року) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
В даному випадку державним виконавцем арештоване нерухоме майно ОСОБА_3 .
31.12.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 21.04.1999 року).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 21.04.1999 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
На момент повторного звернення стягувача з виконавчим листом до відділу ДВС набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.
15.05.2020 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.13 ч.І1 ст 39 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред. від 02.06.2016 року).
Відповідно до п.13 ч.1 ст 39 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред.. від 02.06.2016 року) виконавче провадження підлягає закінченню у разі: непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред..від 02.06.2016 року) у разі закінчення виконавчого провадження(крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників,скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна ( ч.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред..від 02.06.2016 року)).
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.05.2020 року за виконавчим листом № 1407/2-1380/2011 від 26.09.2011 року виконавче провадження № 53461949 закінчено, припинено чинність арешту на майно боржника ОСОБА_3 та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Підстави для зняття державним виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, передбачені ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» ( в ред.. від 02.06. 2016 року).
На сьогоднішній день боржник ОСОБА_3 помер, та я не є стороною виконавчого провадження. Тому в данному випадку арешт з майна ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № 48967408 може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначено, що позови про зняття арешту з майна можуть бути пред'явлені, зокрема, коли накладено арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна.
Згідно із нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) виклала висновок про те, що … (вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції).
Відтак, інший спосіб захисту та реалізації спадкових прав, ніж зняття арешту з усього (рухомого та нерухомого) майна відсутній, обраний спосіб захисту права власності позивача в даному випадку є таким, що не порушує інтереси сторін та третіх осіб в даному провадженні та таким, що не суперечить закону.
Згідно із статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Позивач має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, однак не може цього робити через наявність обтяження на належне йому майно.
Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
За встановлених обставин, приймаючи до уваги неможливість зняття арешту в позасудовому порядку, враховуючи те, що на майно померлого ОСОБА_3 було накладено арешт, і ця дія арешту порушує право позивача, як спадкоємця за законом, в частині вільного користування та розпорядження своїм майном, оскільки створюють перешкоду спадкоємцю набути право власності на зазначене майно в порядку спадкування, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та в частині зняття арешту з майна підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.12, 13, 30, 81, 89, 200, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити.
Зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що був накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження №48967408 від 19.10.2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції, номер запису обтяження 11933053 дата реєстрації 06.11.2015 року, боржник - ОСОБА_3 (РНОКПІ НОМЕР_3 ), обтяжувач - Відділ державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції. Тип документу на підставі якого накладено обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №48967408 від 19.10.2015 року.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя М.М. Ротар