Справа № 468/1220/24
2/468/578/24
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
(заочне)
15.10.2024 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/1220/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №77811915, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №77811915 від 03.11.2021 року в сумі 12 663,02 грн., з яких: 5725 грн. - сума основного боргу; 6938,02 грн. - проценти.
09.01.2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №65668, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти. 05.01.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №65668 від 09.01.2022 року в сумі 5800 грн., з яких: 2000 грн. - сума основного боргу; 3500 грн. - проценти, 300 гри. - комісія.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та процентів, позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами в загальній сумі 18 463,02 грн.
Позов надійшов до суду 21.06.2024 року (зданий до відділення зв'язку 13.06.2024 року).
27.06.2024 року за відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач до суду не з'явився, про час слухання справи неодноразово повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду не надходило клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позов.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені, відповідач не з'явився в судове засідання та не подав відзив, суд ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору позики (ануїтет) №77811915 від 03.11.2021 року з додатком; копію договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 року з додатками; витяг з реєстру боржників; розрахунок заборгованості; копію кредитного договору №65668 від 09.01.2022 року з додатком; копію договору факторингу №05012024 від 05.01.2024 року з додатками; витяг з реєстру боржників; розрахунок заборгованості;), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В судовому засіданні встановлено, що 03.11.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики №77811915 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в загальній сумі 5725 грн., строком на 64 дні, з умовою сплати процентів в розмірі 1,60% за кожен день.
14.06.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №77811915 від 03.11.2021 року в сумі 12 663,02 грн., з яких: 5725 грн. - сума основного боргу; 6938,02 грн. - проценти.
09.01.2022 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №65668 в електронній формі, за яким кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 2000 грн. строком на 21 день, з умовою сплати процентів в розмірі 3,5% за кожен день та сплати комісії за використання системи для дистанційного отримання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту (300 грн).
05.01.2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» був укладений договір факторингу, за яким позивач отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №65668 від 09.01.2022 року в сумі 5800 грн., з яких: 2000 грн. - сума основного боргу; 3500 грн. - проценти, 300 гри. - комісія.
Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч.2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Що стосується вимог позову про стягнення заборгованості за кредитним договором №65668 від 09.01.2022 року в сумі 5800 грн., з яких: 2000 грн. - сума основного боргу; 3500 грн. - проценти, 300 гри. - комісія, то вся вказана заборгованість нарахована відповідно до умов договору в межах строку кредитування, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вся заборгованість за кредитним договором №65668 від 09.01.2022 року в сумі 5800 грн.
Крім того, позивач вказує, що заборгованість відповідача перед ним за договором №77811915 від 03.11.2021 року становить 12 663,02 грн., з яких: 5725 грн. - сума основного боргу; 6938,02 грн. - проценти.
На підтвердження вказаної вище заборгованості позивач надав витяг з реєстру боржників, як додаток до відповідного договору факторингу та розрахунок.
Проте вказані витяг та розрахунок власне арифметичних розрахунків заборгованості окремо за тілом кредиту та, в першу чергу, окремо за процентами не містять, а містять лише кінцеві суми тіла кредиту та процентів, тому не можуть бути визнані судом обґрунтованими розрахунками сум, які підлягають до стягнення.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач не належним чином виконував свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, тому його заборгованість має бути стягнута на користь нового кредитора.
За такого, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту по вказаному вище договору в сумі 5725грн.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за вказаними вище договорами, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми, або іншого розміру процентів, який визначений сторонами з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України.
При цьому, як вказано вище, за договором №77811915 від 03.11.2021 року строк кредитування був визначений в 64 дні та підлягали нарахуванню проценти в розмірі 1,6% за кожен день, що загалом становить 5862,40 грн. (5725 грн. х 1,6% х 64 дні), які і підлягають стягненню на погашення процентів за даним договором.
Таким чином, кредитор відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами саме у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку у кредитора відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість:
- за договором №65668 від 09.01.2022 року в сумі 5800 грн., з яких: 2000 грн. - сума основного боргу; 3500 грн. - проценти, 300 гри. - комісія;
- за договором №77811915 від 03.11.2021 року - 11 587,40 грн., з яких: 5725 грн. - сума основного боргу; 5862,40 грн. - проценти.
Загалом з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним вище договорами в сумі 17 387,40 грн.
Згідно зі ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які задоволені судом на 94 %, тому з відповідача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2846,32 грн. (3028 грн. х 94 %).
Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами №77811915 від 03.11.2021 року та №65668 від 09.01.2022 року в сумі 17 387(сімнадцять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 40 копійок.
В задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за кредитним договором №77811915 від 03.11.2021 року в більшому розмірі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2846 (дві тисячі вісімсот сорок шість) гривень 32 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри, 30 м. Київ, ідентифікаційний код 35625014);
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Повне судове рішення складене 15.10.2024 року.
суддя: