465/7921/24
2-н/465/2541/24 У Х В А Л А
про відмову у видачі судового наказу
"14" жовтня 2024 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Кушнір Б.Б., розглянувши матеріали заяви Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 6 474,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 80,90 грн., 3% річних в сумі 27,09 грн., а також пені 0,01% в сумі 88,04 грн., та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 2 106,56 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5,82 грн., 3% річних в сумі 1,64 грн., а також пені 0,01% в сумі 26,58 грн. та 302,80 грн. судового збору, -
встановив:
До Франківського районного суду м. Львова звернувся представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» Олійник Л.В. із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 6 474,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 80,90 грн., 3% річних в сумі 27,09 грн., а також пені 0,01% в сумі 88,04 грн., та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 2 106,56 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5,82 грн., 3% річних в сумі 1,64 грн., а також пені 0,01% в сумі 26,58 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суддя доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі судового наказу.
Так, відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини 1 статті 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Вимоги до форми та змісту заяви про видачу судового наказу викладені у ст.163 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 163 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
Відповідно до ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, як вбачається із поданої заяви (у паперовій формі) про видачу судового наказу, така в порушення зазначених вимог не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету боржників.
Згідно з п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Заявник звернувся із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг з кількох боржників, проте не врахував таке.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Як слідує з положень вказаного нормативно-правового акту, житлово-комунальні послуги надаються виконавцем такої послуги на підставі укладення зі споживачем послуги відповідного договору.
У свою чергу відповідно до п.6 ч.1 ст.1 цього ж Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», саме на споживача покладається обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Вказані положення узгоджуються та підтверджуються приписами ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», з яких слідує, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, сукупний аналіз вищенаведених положень законодавства дає можливість зробити висновок, що обов'язок своєчасної оплати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживача такої послуги, тобто або на власника (співвласника) нерухомого майна, що обслуговується, або на іншу особу, яка користується об'єктом нерухомості, житлово-комунальними послугами, і з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Аналіз викладеного припису дає можливість зробити висновок, що в загальному порядку при пасивній множинності зобов'язання (при наявності декількох боржників) обов'язок боржників має частковий характер, тобто кожен з них повинен виконати свій обов'язок у рівній частці, якщо договором або актами цивільного законодавства не визначено інший розмір частки або інший вид зобов'язання.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Також, згідно ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Таким чином, солідарний обов'язок декількох боржників виникає лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки управі спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Натомість у заяві про видачу судового наказу не вказано правову природу зобов'язань, що виникли у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перед стягувачем, не зазначено чи такі зобов'язання є солідарними чи стягувач вимагає виконання їх обов'язку у певній частці.
При цьому, під час ухвалення рішення про видачу судового наказу чи відмову у такій видачі, суд не наділений повноваженнями змінювати чи доповнювати предмет заяви, а також визначати вид зобов'язань, що виникли між сторонами та порядок їх виконання.
Враховуючи заявлення вимог до кількох боржників, а також відсутності в заяві конкретного порядку виконання зобов'язань цими боржниками (виконання в рівних частках чи солідарне виконання), то суд приходить до висновку, що заява не відповідає вимогам п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Разом з тим, нормами ст.161 ЦПК України стягнення пені за прострочення грошового зобов'язання не віднесено до вимог, за якими може бути видано судовий наказ.
Згідно з ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Згідно з ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи, що Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовані вимоги до заяви про видачу судового наказу, тому суддя вважає за необхідне застосувати у даному випадку аналогію закону.
За приписами ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Проте, заявником не надано копії заяви про видачу судового наказу з доданими до неї копіями документів для боржників (надано лише один примірник для одного боржника), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості в подальшому виконати вимоги ст. 169 ЦПК України.
За таких обставин, у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 6 474,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 80,90 грн., 3% річних в сумі 27,09 грн., а також пені 0,01% в сумі 88,04 грн., та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 2 106,56 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5,82 грн., 3% річних в сумі 1,64 грн., а також пені 0,01% в сумі 26,58 грн. та 302,80 грн. судового збору слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що у відповідності до ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 19, 161, 165, 166, 167, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) в сумі 6 474,31 грн., інфляційних нарахувань в сумі 80,90 грн., 3% річних в сумі 27,09 грн., а також пені 0,01% в сумі 88,04 грн., та за послуги з гарячого водопостачання в розмірі 2 106,56 грн., інфляційних нарахувань в сумі 5,82 грн., 3% річних в сумі 1,64 грн., а також пені 0,01% в сумі 26,58 грн. та 302,80 грн. судового збору.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Роз'яснити учасникам справи, що у разі невручення ухвали суду у день її складення, вони мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення учаснику. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Кушнір Б.Б.