ЄУНСС: 453/1254/24
НП: 2/453/514/24
іменем України
(заочне)
15 жовтня 2024 року місто Сколе
Сколівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Микитина В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Корнути Т.Б.,
сторони у справі:
позивачка - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
зміст позовних вимог - про розірвання шлюбу;
розглянувши дану цивільну справу у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду, що по вул. Д. Галицького, 8, за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за відсутності усіх її учасників, -
Стислий виклад позиції сторін у справі.
Позивачка ОСОБА_1 25.07.2024 року через канцелярією подала у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві за вх. № 5100, в якій просить ухвалити рішення про розірвання між нею та відповідачем ОСОБА_2 шлюбу, котрий був зареєстрований 19.09.2018 року Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис за № 297. Позивачка ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, котрі полягають у сплаті нею судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 1 211 грн. 20 коп. та у сплаті на рахунок АО «Адвокатська компанія «Прокопишин і Партнери» коштів за отриману професійну правничу допомогу у вигляді надання консультації та складення вищевказаної позовної заяви у розмірі 6 000 грн., просить при ухваленні рішення покласти на відповідача ОСОБА_2 ..
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що сім'я сторін у справі фактично розпалася та існує тільки формально. Сторони у справі втратили одне до одного почуття поваги і любові, стали чужими людьми. У сторін у справі різні погляди на життя, за характерами вони не сходяться, що суперечило їхньому подальшому сумісному проживанню. Від спільного проживання у сторін у справі дітей не народжувалось Позивачка ОСОБА_1 зазначає також, що її примирення з відповідачем ОСОБА_2 є неможливим, а її рішення про необхідність розірвання вказаного шлюбу є остаточним. Спору з приводу поділу спільно нажитого майна у сторін у справі на даному етапі немає. Відтак, позивачка ОСОБА_1 , на підставі статей 104-105, 110, 112 СК України, просить вимоги позовної заяви задовольнити, зокрема розірвати їх з відповідачем ОСОБА_2 шлюб.
Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 до нього про розірвання шлюбу не подав, свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.
Заяви та клопотання учасників справи.
Позивачка ОСОБА_1 25.07.2024 року через канцелярією подала у Сколівський районний суд Львівської області клопотання, котре було зареєстроване в діловодстві за вх. № 5169, про розгляд цієї справи по суті за її відсутності, у котрій ще висловила позицію на підтримання своїх позовних вимог з тих підстав, що були викладені у пред'явленому нею позові, проти заочного розгляду цієї справи не заперечувала.
Інших заяв чи клопотань від сторін цієї справи до Сколівського районного суду Львівської області не надходило.
Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.
Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею Сколівського районного суду Львівської області Микитиним В.Я., у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, 31.07.2024 року було вжито заходів для отримання інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 .. Так, згідно сформованої засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» з Єдиного державного демографічного реєстру відповіді № 716054 від 31.07.2024 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 31.07.2024 року, з-поміж іншого, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область, на 26.09.2024 року о 11:30 год..
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 26.09.2024 року судовий розгляд цієї справи відкладено на підставі пункту 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, у зв'язку із неявкою обох сторін, що мала місце вперше, без повідомлення однією з них, а саме відповідачем ОСОБА_2 , про причини своєї неявки. Нове судове засідання у справі призначено на 15.10.2024 року о 14:00 год. у залі судових засідань у приміщенні Сколівського районного суду Львівської області, що за адресою: вул. Д. Галицького, 8, м. Сколе, Стрийський район, Львівська область. Одночасно задоволено клопотання позивачки ОСОБА_1 про судовий розгляд цієї справи по суті за її відсутності.
Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 15.10.2024 року постановлено проводити заочний розгляд цієї справи та ухвалення у ній заочного рішення на підставі статей 280-282 ЦПК України.
Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час судового засідання щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження, проте у таке судове засідання не з'явилися.
Суд, виходячи з положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, а також враховуючи неявку у судове засідання обох сторін у справі, вважав за доцільне та можливе здійснювати заочний судовий розгляд цієї справи за відсутності її учасників на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового засідання у цій справі технічними засобами.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись. Усі заяви та клопотання сторін у справі були вирішені судом у встановленому чинним ЦПК України порядку.
Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід'ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У свою чергую, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.
Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм цивільного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав позивачки ОСОБА_1 за пред'явленими позовними вимогами сімейного характеру, та причетність до порушення таких її прав відповідача ОСОБА_2 , встановив наступне.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Так, судом встановлено, щосторони у справі, які є громадянами України, вступили у шлюб 19.09.2018 року, котрий був зареєстрований Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис за № 297. При цьому позивачці ОСОБА_3 після реєстрації цього шлюбу було присвоєно прізвище « ОСОБА_1 ». Зазначена обставина підтверджується свідоцтвом про шлюб на бланку серії НОМЕР_1 , виданим Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 19.09.2018 року (міститься у справі, а. с. 5).
Судом встановлено й те, що сторони у справі не підтримують шлюбних відносин та не ведуть спільного господарства, упродовж тривалого часу, а саме січня 2024 року, проживають окремо. Такі дії сторін у справі викликані несумісністю характерів, різними поглядами на життя та ведення спільного господарства. Тому позивачка ОСОБА_1 вважає, що примирення між нею та відповідачем ОСОБА_2 неможливе, наполягає на розірванні шлюбу.
За час перебування у шлюбі у сторін у справі дітей не народжувалось.
У сторін у справі на даному етапі відсутній спір з приводу поділу майна, котре могло б вважатися набутим ними за час перебування у зареєстрованому шлюбі та котре могло б вважатися їх спільною сумісною власністю.
Релевантні норми, джерела права, а також роз'яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення.
Встановлені судом сімейні правовідносини щодо права на шлюб, розірвання шлюбу чи визнання його недійсним, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України), Сімейним кодексом України (надалі - СК України), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Загальною декларацією прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, котрі є невід'ємною частиною національного законодавства України.
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України, сім'я охороняється державою.
В силу ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права й обов'язки.
Згідно із ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із статтями 56, 110 СК України, кожна особа має право припинити свої шлюбні відносини. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересах їхніх дітей, що мають істотне значення, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Як роз'яснюється у пунктах 4, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, то суди повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Наприклад, у заяві про розірвання шлюбу має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, мотиви його розірвання, чи є від шлюбу неповнолітні діти, при кому з батьків вони перебувають, пропозиції щодо участі подружжя в утриманні та вихованні дітей після розірвання шлюбу, чи заявляються інші вимоги, які може бути вирішено одночасно з позовом про розірвання шлюбу. До заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, довідки щодо розміру заробітку та інших доходів, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог. Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, вживати заходів для примирення подружжя.
Узагальнена оцінка доводів та аргументів, наведених у справі, щодо наявності підстав для задоволення позову за результатами розгляду цієї справи.
Виконуючи вищенаведені приписи чинного СК України, з урахуванням роз'яснень, котрі містяться у пунктах 4, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а також беручи до уваги ті встановлені судом обставини, згідно з котрими сторони у справі припинили шлюбні відносини, стали чужими людьми, за час розгляду справи в суді не примирилися, і це усе підтверджується зібраними у цій справі доказами, то суд вважає, що подальше спільне життя подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 й збереження їх шлюбу стало неможливим та недоцільним, подальше спільне проживання цього подружжя суперечить інтересам обох сторін у цій справі, а тому їх шлюб слід розірвати.
Відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення. Зокрема, слід розірвати шлюб між сторонами у справі, котрий був зареєстрований 19.09.2018 року Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про що складено актовий запис за № 297, із залишенням позивачці ОСОБА_1 після розірвання шлюбу її прізвища « ОСОБА_1 », так як вона про повернення їй прізвища « ОСОБА_4 » перед судом не клопотала.
Щодо розподілу судових витрат у справі.
Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отож, судові витрати у цій справі, котрі полягають у сплаті позивачкою ОСОБА_1 судового збору за пред'явлення позовної заяви до суду із вимогою немайнового характеру у розмірі 1 211 грн. 20 коп. й підтверджуються квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 242 від 24.07.2024 року одного із відділень АТ «Ощадбанк» (міститься у справі, а. с. 1), та сплаті позивачкою ОСОБА_1 на рахунок АО «Адвокатська компанія «Прокопишин і Партнери» коштів за отриману професійну правничу допомогу у вигляді надання консультації та складення позовної заяви у розмірі 6 000 грн. й підтверджуються квитанцією № 20Е6-94 ВН-656В-Т80Н від 23.07.2024 року monobank Universal Bank (копія міститься у справі, а. с. 11), на підставі частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеної позивачки з відповідача ОСОБА_2 , пропорційно до задоволених позовних вимог, - у загальному розмірі 7 211 грн. 20 коп..
Доказів понесення сторонами у справі інших судових витрат, пов'язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.
Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279, 281-282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 19.09.2018 року Дрогобицьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис про шлюб за № 297.
Після розірвання вказаного шлюбу залишити позивачці ОСОБА_1 прізвище, котре було їй присвоєне після державної реєстрації такого шлюбу, - « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 211 (сім тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп. понесених судових витрат у справі.
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги на таке рішення, якщо заяву про перегляд заочного рішення чи апеляційну скаргу не було подано.
Позивачка ОСОБА_1 має право оскаржити заочне рішення у загальному порядку, встановленому чинним ЦПК України, тобто шляхом подання безпосередньо до Львівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача ОСОБА_2 , яка подається безпосередньо до Сколівського районного суду Львівської області. Своєю чергою, апеляційна скарга на заочне рішення суду подається ним безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем ОСОБА_2 протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Відповідач ОСОБА_2 , якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому складеного повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Повне найменування сторін у справі.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; адреса електронної пошти: відсутня; електронний кабінет: відсутній.
Дата складення повного заочного рішення суду: 15 жовтня 2024 року.
Суддя Володимир МИКИТИН