Справа № 464/5339/24
пр.№ 1-кп/464/491/24
15.10.2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12024141410000642 від 25.07.2024 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, без зареєстрованого місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, востаннє 10.03.2022 Жовківським районним судом Львівської області за ч.1 ст.395 КК України до покарання у виді арешту на строк 1 місяць, покарання відбув, судимість не погашена,
у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
згідно обвинувального акту ОСОБА_3 16.07.2024 близько 11:00 год., перебуваючи біля автозаправки «WOG», що по вул. Стуса 57 А у м. Львові помітив на землі біля дерева білий поліетиленовий пакет в якому серед особистих речей та інших документів потерпілого ОСОБА_5 знаходились банківські картки АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 видані на його ім'я, після чого, впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, розуміючи, що вказані банківські картки за сукупністю норм ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.1, п.3 ст.36 Закону України «Про платіжні послуги», ст.51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та примітки до ст.358 Кримінального Кодексу України є офіційним документом, оскільки перебуває в офіційному обігу, має необхідні реквізити установи банку АТ КБ «Приватбанку» і містять інформацію, яка засвідчує факти, котрі мають юридичне значення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із корисливих мотивів, з метою подальшого незаконного використання, шляхом зняття з вказаних карток грошових коштів, привласнив знайдені ним банківські картки АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , які належать потерпілому ОСОБА_5 .
Такі дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.1 ст.357 КК України, як привласнення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
Крім цього, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, утримуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 , яку попередньо привласнив 16.07.2024 близько 11:00 год. та яка належить потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, достовірно знаючи, що кошти на вказаній банківській картці йому не належать та що на ній встановлений безконтактний розрахунок, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повторно, в період часу з 12:15 год. до 12:30 год. 18.07.2024 викрав із вказаної картки грошові кошти на загальну суму 682,58 грн., шляхом здійснення оплати за товар, за наступних обставин.
Так, 18.07.2024 приблизно о 12:15 ОСОБА_3 перебуваючи у приміщенні магазину «Напої та тютюн», що за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 2, оплатив банківською карткою АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 продукцію на суму 248,00 грн.
В подальшому, продовжуючи свій злочинний умисел, на таємне викрадення грошових коштів з карткового рахунку, який йому не належить, передав банківську картку ОСОБА_6 , без повідомлення останньому про її походження, та попросив придбати продукти. 18.07.2024, приблизно о 12:30 год., ОСОБА_6 , перебуваючи разом з ОСОБА_3 у приміщенні магазину «Крамар», що за адресою: м. Львів, пр. Ч.Калини, 35, здійснив оплату банківською карткою АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 за товар на суму 434,58 грн. Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 заподіяв матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 682,58 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, утримуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 , яку попередньо привласнив 16.07.2024 близько 11:00 год. та яка належить потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, достовірно знаючи, що кошти на вказаній банківській картці йому не належать та що на ній встановлений безконтактний розрахунок, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повторно, передав вказану банківську картку ОСОБА_7 , без повідомлення останньому про її походження, та попросив придбати товар. 18.07.2024 приблизно о 14:06 год. та о 14:07 год., ОСОБА_7 , перебуваючи разом з ОСОБА_3 у приміщенні магазину «Напої та тютюн», що за адресою: м. Львів, вул. Довженка, 2, здійснив оплату банківською карткою АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 за товар на загальну суму 400,00 грн., тим самим, ОСОБА_3 викрав зазначену суму грошових коштів з вказаної банківської картки. Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 400,00 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, утримуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 , яку попередньо привласнив 16.07.2024 близько 11:00 год. та яка належить потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, достовірно знаючи, що кошти на вказаній банківській картці йому не належать та що на ній встановлений безконтактний розрахунок, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повторно, 18.07.2024 приблизно о 14:48 год. та о 14:49 год., викрав із вказаної картки грошові кошти на загальну суму 742,50 грн. шляхом здійснення оплати за товар у магазині «Колекція напоїв», що за адресою: АДРЕСА_2 . Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 742,50 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, утримуючи банківську картку АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 , яку попередньо привласнив 16.07.2024 близько 11:00 год. та яка належить потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, достовірно знаючи, що кошти на вказаній банківській картці йому не належать та що на ній встановлений безконтактний розрахунок, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повторно, 18.07.2024 о 16:08 год. викрав із вказаної картки грошові кошти у сумі 417,50 грн. шляхом здійснення оплати за товар у магазині «Напої Продукти», що за адресою: АДРЕСА_3 . Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 417,50 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
Крім того, ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, утримуючи банківські картки АТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 які попередньо привласнив 16.07.2024 близько 11:00 год. та які належать потерпілому ОСОБА_5 , без відома та дозволу останнього, достовірно знаючи, що кошти на вказаній банківській картці йому не належать та що на ній встановлений безконтактний розрахунок, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, повторно, 18.07.2024 в період часу з 19:49 год. по 19:51 год., викрав із банківської картки № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 494 грн. та з банківської картки № НОМЕР_1 грошові кошти у сумі 899 грн. шляхом здійснення оплати за товар у магазині «Табакерка», що знаходиться в приміщення ТЦ «ВАМ» за адресою: м. Львів, пр. Ч.Калини, 62. Своїми протиправними діями, ОСОБА_3 , заподів матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 1393 грн.
Такі умисні дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, вчиненого в умовах воєнного стану.
15.10.2024 обвинувачений подав клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечила.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження слід закрити з наступних підстав.
Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року, ст.51 КУпАП викладено у новій редакцій та встановлено, що максимальний розмір викраденого майна для кваліфікації дій особи як дрібне викрадення чужого майна за ч.2 ст.51 КУпАП не може перевищувати двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до пп.169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України, податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 1 січня встановлено 3028,00 грн.
Таким чином, з 09.08.2024 року дрібною крадіжкою вважається адміністративне правопорушення, якщо вартість викраденого майна становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Національним законодавством встановлено, що злочини у формі крадіжки (ст. 185 КК України), шахрайства (ст. 190 цього Кодексу) та привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) слід відрізняти від дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати як адміністративних правопорушень, передбачених ст. 51 КУпАП, лише таким елементом об'єктивної сторони, як вартість викраденого майна, що встановлюється законом.
Беручи до уваги, що ОСОБА_3 обвинуваченого у вчиненні діянь, де вартість викраденого майна у жодному з епізодів не перевищує 3028 грн., що на даний час не охоплюється складом кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що відповідно виключає кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим є підстави вважати, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» скасовано положення ст. 51 КУпАП у попередньому викладі, зміст котрого до 09.08.2024 визначав диспозицію інкримінованої норми та визначав кримінальну протиправність діяння.
Згідно з ч.2, 3 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
Згідно з ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ч.3 ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Частиною 2 ст.5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, а тому положення Закону України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року є більш сприятливим для осіб, котрі притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності цим Законом включно.
Згідно із п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Частиною 4 ст.284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1цього Кодексу.
Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу, якою в ч.3 визначено таке: «3. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує».
Враховуючи наведене та те, що під час проведення судового розгляду щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом щодо ОСОБА_3 , втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчинених ним діянь, обвинувачений не заперечив проти закриття кримінального провадження, з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України на підставі пункту 4-1 частини першої статті 284 КПК України, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
З врахуванням наведеного вище та керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.5 КК України, ст.58 Конституції України, п.4-1 ч.1, ч.2 ст.284, 372, 479-2 КПК України, суд -
кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141410000642 від 25.07.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст.185 КК України - закрити, у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1