Справа № 464/6124/24
пр.№ 1-кп/464/524/24
11 жовтня 2024 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
головуючий суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
при розгляді у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувального акта з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 464/6124/24, внесеному 11.09.20. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020140000000084, стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.201 КК України,
де сторонами виступають з боку:
обвинувачення - прокурор ОСОБА_4 ;
захисту - обвинувачений ОСОБА_3 та захисник ОСОБА_5
за їх участі, -
у провадження Сихівського районного суду м.Львова 06 вересня 2024 року надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч.1 ст.201 КК України, з угодою про визнання винуватості.
У підготовчому судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості від 30 серпня 2024 року.
Відповідно до вимог ст.ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні і щодо тяжких злочинів; угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена, зокрема, щодо злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
При затвердженні угоди відповідно до вимог ч.7 ст.474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам КПК України та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам КПК України та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Як регламентовано ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про затвердження угоди або відмову в затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
У відповідності до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні контрабанди боєприпасів, а саме їх переміщенні через митний кордон України з приховуванням віл митного контролю, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.201 КК України. Обвинувачений умисно, незаконно з метою контрабандного переміщення із США на територію України з приховуванням від митного контролю шляхом утруднення виявлення заборонених до переміщення через митний кордон предметів у середині серпня 2020 року, перебуваючи у будинку АДРЕСА_1 , приховав 150 шт патронів калібру 9 мм до пістолета Парабелум (Люгер), придатних до стрільби з нарізної вогнепальної зброї, у металевій банці з кавою, яку, у свою чергу, помістив до міжнародного поштового відправлення серед інших речей та відправив в Україну на адресу: АДРЕСА_2 , указавши себе його відправником та отримувачем. При цьому, вказані патрони обвинувачений не вніс у декларацію до вказаного міжнародного поштового відправлення. 11 вересня 2020 року міжнародне поштове відправлення із прихованими у ньому боєприпасами перетнуло митний кордон України на території ММПО СП «Росан», де у ході митного контролю виявлено вилучене.
В угоді про визнання винуватості сторони погодилися на призначення обвинуваченому покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного (позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності, критично ставиться до вчиненого), наявності обставин, що пом'якшують покарання (повне визнання винуватості, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину), відсутності обставин, що обтяжують покарання, та наслідків вчинення злочину, у кримінальному провадженні відсутній потерпілий і вчиненим підозрюваним злочином завдана шкода лише державним та суспільним інтересам, що в сукупності істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, та свідчить про наявність підстав для призначення на підставі ч.1 ст.69 КК України іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч.1 ст.201 КК України - у виді штрафу у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів, що становить 170 000 грн.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №629/2739/18, яка підлягає при застосуванні норм закону у порядку ч.6 ст.368 КПК України, призначити більш м'яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, можливо за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
Як виснував Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2024 року у справі № 607/14572/22, щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належне критичне оцінення винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка її після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю скоєн ого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає в розшуку майна, здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, крім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль із цього приводу та осуд своєї поведінки.
У свою чергу під активним сприянням розкриттям злочину розуміють дії винної особи, спрямовані на надання органам досудового розслідування і суду допомоги у з'ясуванні дійсних обставин справи, які ще не були відомі цим органам. Саме лише визнання власної винуватості під тиском зібраних доказів і підтвердження інформації, вже встановленої компетентними органами з інших джерел, не є активним сприянням у розкритті злочину.
Кримінальне правопорушення учинено у серпні-вересні 2020 року.
Як убачається із наданих суду матеріалів, 05 та 08 жовтня 2002 року ОСОБА_3 допитано в якості свідка, проте 12 жовтня 2020 року останній перетнув державний кордон України.
У подальшому 15 жовтня 2020 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру та 29 жовтня 2020 року оголошено в розшук із зупиненням досудового розслідування у кримінальному провадженні.
14 серпня 2024 року ОСОБА_3 затримано під час перетину державного кордону у міжнародному ППр для автомобільного сполучення «Рава-Руська» під час в'їзду в Україну.
Наведене у своїй сукупності не свідчить про активність та ініціативність обвинуваченого у сприянні правоохоронним органам, а визнання своєї винуватості та надання правдивих показань не підтверджують наявність таких обставин, що пом'якшують покарання, як щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Прокурором в судовому засіданні не обґрунтовано наявність в діях обвинуваченого обставин активного сприяння розкриттю кримінального провадження, не наведено фактів надання обвинуваченим будь-якої допомоги у встановленні невідомих обставин справи.
Такий формальний перелік як відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наслідків вчинення злочину у кримінальному провадженні, де відсутній потерпілий і завдана шкода лише державним та суспільним інтересам, що зазначено в угоді про визнання винуватості, не є правовою підставою для застосування ст.69 КК України.
Отже, угода не містить обґрунтування того, які саме обставини та внаслідок чого істотно знизилась ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, тому сторонами при укладенні угоди про визнання винуватості та узгодженні покарання статтю 69 КК України застосовано безпідставно.
З урахуванням викладеного відсутні достатні підстави для висновку, що узгоджене сторонами угоди покарання, відповідає загальним засадам призначення покарань, визначеним ст.65 КК України. Застосування неадекватно м'якого покарання вочевидь породжуватиме уяву про безкарність та матиме наслідком збільшення в цілому кримінально протиправних діянь, так і контрабанди зокрема.
Зобов'язання обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення спрямована лише винятково на задоволення приватного інтересу обвинуваченого в частині призначення пом'якшеного покарання.
Водночас суд зазначає, що однією із найважливіших умов угоди є відображення в ній дій, які підозрюваний (обвинувачений) зобов'язується вчинити з метою співпраці у викритті кримінального правопорушення. Угода не може бути укладена, якщо підозрюваний/обвинувачений не вкаже конкретні дії, які він готовий зробити з метою сприяння стороні обвинувачення у розкритті та розслідуванні злочину, викритті та кримінальному переслідуванні інших співучасників злочину, розшуку майна, отриманого в результаті злочину.
Так, не може бути укладена угода, якщо сприяння підозрюваного (обвинуваченого) слідству полягало лише у повідомленні відомостей про його власну участь у злочинній діяльності. На думку суду, лише визнання обвинуваченим своєї винуватості у скоєнні інкримінованого йому злочину та його згода із видом та мірою покарання, вказаною в угоді, є недостатньою підставою для затвердження зазначеної угоди.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що зазначена угода про визнання винуватості суперечить вимогам КК України і не відповідає суспільному інтересу та в її затвердженні необхідно відмовити, адже не вбачається законних підстав для її затвердження.
Імперативними вимогами п.1 ч.3 ст.314 КПК України чітко та безумовно визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про відмову у затверджені угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Повернення кримінального провадження для продовження досудового розслідування є наслідком відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної на стадії досудового розслідування, а не наслідком невідповідності змісту обвинувального акту вимогам КПК України, а відтак оскарження рішення про відмову у затвердженні угоди та повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування приписами ч.4 ст.314 КПК України не передбачено.
Керуючись ст.ст.369-372 КПК України, суд
відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 30 серпня 2024 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 , та повернути кримінальне провадження для продовження досудового розслідування.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 15 жовтня 2024 року.
Головуючий суддя ОСОБА_6