Справа № 462/5964/24
15 жовтня 2024 року Залізничний районний суд м. Львова
в складі головуючої судді - Гедз Б.М.
за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону № 2 УПП Департаменту патрульної поліції у Львівській області Ковальчук Н.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Залізничного районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить скасувати постанову інспектора взводу № 2 роти №1 батальйону № 2 УПП Департаменту патрульної поліції у Львівській області Ковальчук Н.М. серії БАД №987026 від 24.06.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. В обгрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що 24 червня 2024 року інспектором взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області ДПП, лейтенантом поліції Ковальчук Н.М. винесено щодо нього постанову серії БАД № 987026 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно змісту якої 18.06.2024 о 00.03, керуючи транспортним засобом марки «KIA Sportage», днз НОМЕР_1 , перетинаючи перехрестя пр-т Свободи - вул. Гнатюка у м. Львові він порушив вимоги дорожнього знаку 5.16 Рух по смугах, рухаючись по лівій смузі, яка передбачає рух ліворуч, здійснив рух прямо, чим ніби то порушив вимоги п.п. 8.4г Правил дорожнього руху. Вважає постанову протиправною та винесеною із порушенням, передбаченого законом порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення. Зокрема, заперечує факт належної ідентифікації свого автомобіля, номерних знаків транспортного засобу, водія, дорожніх знаків та дорожньої розмітки на представленому йому інспектором поліції відео з місця події, відтак відповідачем не було представлено жодних належних доказів вчинення адміністративного правопорушення. Оскаржувана постанова не містить суті адміністративного правопорушення, не розкрито об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, лише наявне посилання на статтю, крім того, у постанові не зазначено покликання на технічний засіб, яким здійснювалось фіксування правопорушення. Просить позов задовольнити, постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 987026 від 24.06.2024 скасувати.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 24.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, зокрема позивачу вказано на необхідність підтвердження підсудності справи ОСОБА_1 саме Залізничному районному суду м. Львова та обґрунтування підстав звернення до суду із пропуском, передбаченого ст. 289 КАС України десятиденного строку звернення до суду.
13.08.2024 позивачем подано письмову заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучив довідку про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи в Залізничному районі м. Львова на підтвердження дотримання правил підсудності, та просив поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин та не з його вини.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.08.2024 ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання, відповідачу роз'яснено право та порядок подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позову ОСОБА_1 без руху після відкриття провадження у справі.
06.09.2024 на адресу суду надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву, в якому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідач заперечив у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог. В обгрунтування покликаються на те, що факт допущення позивачем правопорушення чітко спостерігав безпосередньо інспектор, відтак був зобов'язаний відреагувати на порушення водієм правил дорожнього руху, що і було зроблено поліцейським шляхом зупинки транспортного засобу під керуванням позивача. В ході з'ясування обставин інспектором дотримано визначеного законом порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, працівники поліції представились позивачу, ознайомили із його процесуальними правами, заслухали пояснення особи, за клопотанням позивача відклали розгляд справи на іншу дату. Відтак, інспектори патрульної поліції діяли правомірно, в межах наданих їм дискреційних повноважень та із дотриманням визначеного законом порядку при розгляді справ про адміністративні правопорушення. Факт вчинення правопорушення позивачем фіксувався інспекторами патрульної поліції безпосередньо, оскільки останні на службовому автомобілі слідували за позивачем, що зафіксовано також на відеореєстратор із службового автомобіля. Щодо зауваження позивача про невідповідність часу вчинення інкримінованого йому правопорушення у постанові про накладення адміністративного стягнення та часу, зафіксованого працівниками поліції на нагрудних відеорестраторах працівників поліції, представник відповідача вказує на виникнення технічної помилки на відеореєстраторі поліцейського, наявність якої однак жодним чином не спростовує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. З приводу відсутності у постанові про накладення адімінстративного стягнення посилання на технічний засіб, яким здійснювалось фіксування правопорушення, представник звертає увагу на відсутність у тексті постанови, яка є встановленої Інструкцією форми та зразка, відповідної графи для внесення відомостей про технічний засіб чи будь-яких доказів про здійснення фіксації правопорушення, відтак у працівника немає технічної можливості внесення будь-яких інших відомостей, ніж це передбачено відповідно до зразка постанови, крім того, відсутність таких відомостей також не слугує спростуванням факту допущення позивачем порушення правил дорожнього руху. З приводу покликань позивача на неправомірність дій працівників поліції представник звертає увагу на те, що ст. 286 КАС України наведено вичерпний перелік судових рішень за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністратвиної відповідальності та з аналізу наведеної норми закону суд першої інстанції не наділений повноваженнями визнавати дії суб'єкта владних повноважень протиправними.
03.10.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якому просив заявлені ним позовні вимоги задоволити у повному обсязі. Заперечуючи обставини, викладені у відзиві на позовну заяву вказує на те, що на місці зупинки транспортного засобу при спілкуванні із працівниками поліції, на його прохання представити відеозапис із початку фіксації ними правопорушення, зокрема з моменту, де було б видно як поліцейський автомобіль рухається безпосередньо за ним, такого відеозапису йому не було представили, відтак заперечує належність як доказу відеозапису зі службового автомобіля, представленого відповідачем до відзиву на позовну заяву, оскільки таке не застосувалось при розгляді справи, до того ж таке не містить чітко відомостей ні номеру автомобіля, ні смуг руху, ні дорожніх знаків. Наголошує на відсутності в оскаржуваній постанові відомостей про технічний засіб, яким здійснювалось фіксування правопорушення, що є підставою для висновку про те, що надані як докази відео є неналежними та недопустимими.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечили, однак скористались правом подати відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого також просили розгляд справи проводити за відсутності їх уповноваженого представника.
В силу вимог ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому, зважаючи, що учасники справи скористались у повному обсязі наданими їм правами подання передбачених чинним законом процесуальних документів на підтвердження своїх доводів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом з матеріалів справи, 24 червня 2024 року інспектором взводу
№ 2 роти № 1 батальйону № 2 УПП у Львівській області Ковальчук Н.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 987026, якою до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно змісту постанови серії БАД № 987026, ОСОБА_1 18.06.2024 о 00.03 год. на перехресті пр. Свободи - вул. Гнатюка у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки KIA Sportage, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимогу дорожнього знака 5.16. «Рух по смугах», а саме з лівої смуги, яка передбачає рух ліворуч здійснив рух прямо, чим порушив вимоги п.8.4. г ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
За правилами ч. 5 ст. 160 КАС України право оскаржити рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень мають особи, права, свободи та інтереси яких відповідні рішення, дії чи бездіяльність порушують.
Стаття 286 КАС України, встановлює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Диспозицією частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Згідно пункту 8.4. ПДР України визначено поділ дорожніх знаків, підпунктом «г» передбачено наказові знаки, які показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.
Розділом 33 ПДР України Дорожні знаки визначено, що дорожній знак 5.16 “Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч. 1 ст. 122 КУпАП, покликається на те, що пред'явлене йому поліцейським на місці зупинки транспортного засобу відео, як на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення є неякісним, не містило дати, коли фіксувалась подія та не надає можливості ідентифікувати місця події - перехрестя пр-т Свободи - вул. Гнатюка у м. Львові, дорожні знаки, автомобіль та водія автомобіля. Вважає, що в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення не розкрито об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, зокрема в чому полягають його винні дії, а міститься лише посилання на статтю. Відеозапис з нагрудних камер поліцейських не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено такий відеозапис правопорушення. Крім того, у тексті постанови поліцейським зафіксовано час вчинення правопорушення 18.06.2024 о 00.03 год., натомість із представленого поліцейським відеозапису дату та час зафіксовано 17.06.2024 о 23.58 год.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справи в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Приписами ст.280 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність у діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до позиції викладеної Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17: «Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.».
Згідно пункту 9 частини першої статті 31 Закону «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Статтею 40 цього Закону передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, які поліція може закріплювати на однострої.
Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Принцип змагальності сторін у адміністративному судочинстві здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, і не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона, на яку покладено тягар доказування, стверджує, а інша сторона не надала заперечень. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Відповідачем у справі до відзиву на позовну заяву долучено диск із відеозаписами із нагрудних камер поліцейських та із службового автомобіля.
Поруч з цим встановлено, що згідно постанови про адміністративне правопорушення, серія БАД № 987026 від 24.06.2024 ОСОБА_1 інкримінується вчинення 18.06.2024 о 00.03 год. правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Натомість, з оглянутого судом відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що такий розпочинається 17.06.2024 о 23.58 год. з моменту наближення інспектора поліції до припаркованого транспортного засобу, в якому знаходився позивач та не містить фіксації події правопорушення, тобто вказаний відеозапис стосується розгляду справи про адміністративне правопорушення вже після закінчення руху транспортного засобу, в свою чергу представлений суду відеозапис із службового автомобіля не є достатньої якості, щоб давало змогу встановити марку та номерний знак транспортного засобу, який рухався попереду.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У даному випадку, оцінюючи представлені відповідачем докази як кожен окремо, так і у сукупності, суд приходить до висновку, що стороною відповідача не надано достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, а також не надано жодного доказу на безсумнівне підтвердження факту порушення позивачем вимог закону, необхідного для прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
При цьому, саме лише посилання в оскаржуваній постанові на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП судом, як доказ, до уваги не береться, так як постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення.
Аналогічну правову позицію у висловив Верховний Суд у своїй Постанові 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17, де вказано, що «… саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення».
Окрім того, суд приймає до уваги і зауваження позивача щодо відсутності в оскаржуваній постанові серії БАД № 987026 від 24 червня 2024 року посилання на те, що відбувалась відео фіксація правопорушення.
Так, приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачено обов'язок щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як встановлено судом із тексту оскаржуваної постанови, графа № 7 Постанови «До постанови додаються» не містить жодних посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, копії яких надалі було представлено відповідачем до відзиву.
Законом №580-VIII надано право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення, але наголошено, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 73 КАС України не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а.
З огляду на викладене, сам факт того, що спірна постанова не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію правопорушення, вказує на недотримання інспектором вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є самостійною підставою для її скасування.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018р. в справі №338/855/17 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник чи висловлених останнім доводів.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості особи (правова позиція Верховного суду України від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а).
З урахуванням встановлених обставин при розгляді даної справи, суд приходить до висновку, що суб'єктом владних повноважень, на якого покладено процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підтверджено належними та допустимими доказами допущення позивачем Правил дорожнього руху України, а відповідно за представлених суду матеріалів, факту вчинення ним правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП, з урахуванням, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України), судом не встановлено.
Відповідно до приписів частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, враховуючи заявлені позовні вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, відсутність достатніх та належних доказів в підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити, постанову серії БАД № 987026 від 24.06.2024 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Щодо заявленої позивачем вимоги про визнання дій відповідача, суд звертає увагу на те, що із норми права, визначеної ст. 286 КАС України вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України, тому не передбачає визнання дій відповідача неправомірними, відтак позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 6, 10, 19, 90, 241-246, 286 КАС України, -
адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №1 батальйону № 2 УПП Департаменту патрульної поліції у Львівській області Ковальчук Н.М., Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задоволити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №987026 від 24.06.2024про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федорова Ернста, 3, ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 605,60 грн. понесених судових витрат зі сплати судового збору.
Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 зайво сплачений судовий збір у сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 коп.), сплачений згідно квитанції № 166 від 22.07.2024 АТ "Ощадбанк").
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Відповідач: Інспектор 2 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Ковальчук Наталія Михайлівна, службова адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Суддя: (підпис) Б.М. Гедз
З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/5964/24
Суддя: Б.М.Гедз