18 грудня 2007 р.
№ 9/334
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Найкен-Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Найкен" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007р.
у справі №9/334-07 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Дочірнього підприємства "Найкен-Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Найкен"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
"Кіровоград-центр-буд"
про усунення перешкод у користуванні майном
за участю представників:
ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен" -не з'явилися;
ТОВ "Кіровоград-центр-буд" -Кулібаба М.І.
Дочірнє підприємство "Найкен-Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Найкен" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом та просило суд усунути перешкоди у користуванні нежилим приміщенням площею 148,1м2, розташованим у будинку №9 по вул. Космонавта Попова у м. Кіровограді шляхом зобов'язання відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-центр-буд" допустити до вказаного приміщення його представників.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що набув права користуватись зазначеним приміщенням за умовами договору суборенди №2 від 08.06.2005р., однак, відповідач в порушення умов вищевказаного договору чинить перешкоди у користуванні орендованим приміщенням (а.с.4-5).
За вказаним позовом порушено провадження у справі відповідно до ухвали господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2007р. (а.с.1).
Іншою ухвалою від 31.08.2007р. господарським судом Кіровоградської області за клопотанням позивача вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Кіровоград-центр-буд" вчиняти дії щодо недопущення представників ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен" до нежилого приміщення площею 148,1м2, розташованого у будинку №9 по вул. Космонавта Попова, 9 у м. Кіровограді, яке передано позивачу в суборенду (а.с.2-3,23).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007р. ухвала господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2007р. скасована, а у задоволенні заяви ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен" про забезпечення позову відмовлено (а.с.54-55).
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційна інстанція виходила з того, що заходи до забезпечення позову судом застосовані безпідставно, за відсутності підстав вважати, що їх незастосування призведе до неможливості виконання рішення суду або утруднить його виконання. Фактично, на думку апеляційної інстанції, застосувавши такі заходи, суд першої інстанції задовольнив заявлені позивачем вимоги без з'ясування факту належності відповідного права позивачу, на захист якого ним подано позов, та факту порушення такого права відповідачем.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 31.08.2007р.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм процесуального права, а саме ст.ст.43, 77,79 ГПК України.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.
Перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає.
У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, заборона відповідачеві вчиняти певні дії.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд поновити його суб'єктивне права - право користування приміщенням, що, як він вказує у позові, передано йому в оренду, шляхом зобов'язання відповідача - ТОВ "Кіровоград-центр-буд" допустити до приміщення представників ДП "Найкен-Плюс" ТОВ "Найкен".
Отже, позивач просив захистити його право шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Вживаючи заходів до забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії щодо недопущення представників позивача до нежилого приміщення площею 148,1м", розташованого у будинку №9 по вул. Космонавта Попова у м. Кіровограді, суд першої інстанції не зазначив яким чином невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позову у даній справі та застосування визначеного позивачем способу захисту. При цьому, касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційної інстанції про те, що, вживаючи саме такий захід до забезпечення позову, суд першої інстанції фактично задовольнив заявлені позивачем вимоги, без розгляду їх по суті у встановленому порядку.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та скасував відповідний судовий акт.
Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.79 ГПК України, а саме не зупинення апеляційного провадження у зв'язку з поданням позивачем касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.09.2007р. про прийняття апеляційної скарги, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ст.111 ГПК України, ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма не містить виключного переліку ухвал, які можуть бути предметом касаційного оскарження, однак, обмежує такий перелік ухвалами, оскарження яких прямо передбачено ГПК України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
Чинне законодавство не передбачає права самостійного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги та призначення її до розгляду (ст.98 ГПК України). Заперечення щодо такої ухвали може бути включено до скарги на прийнятий за результатами розгляду судовий акт, наприклад, постанову апеляційної інстанції.
Таким чином, подання касаційної скарги на ухвалу, яка не може бути самостійним предметом касаційного перегляду, не унеможливало розгляд поданої апеляційної скарги по суті заявлених у ній вимог, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вірно не зупинив апеляційне провадження, а направив відповідну скаргу до суду касаційної інстанції.
Крім того, право на оскарження судового акта у касаційному порядку є гарантованим процесуальним правом сторони, яким вона зобов'язана користуватись добросовісно, що визначено ч.З ст.22 ГПК України.
Також безпідставні і посилання скаржника на порушення апеляційною інстанцією вимог ст.77 ГПК України, що полягає у невідкладенні апеляційного розгляду у зв'язку з поданим клопотанням 15.10.2007р.
З матеріалів справи вбачається, що клопотання від 15.10.2007р. (а.с.39), як і відзив на апеляційну скаргу (а.с.51-52), підписаний представником ТОВ "Центр-Сервіс" Ретьманом О.А. на підставі довіреності, виданої йому вказаним товариством (копія додана до клопотання) (а.с.44), яке не є учасником судового процесу і, отже, не має відповідних процесуальних прав у цій справі, а саме: надавати відзив, заявляти клопотання тощо.
Заява про відмову від апеляційної інстанції обґрунтовано не прийнята судом апеляційної інстанції відповідно до ст.ст.22,100 ГПК України, а також враховуючи наступні обставини.
Відповідна заява, як встановлено апеляційною інстанцією, підписана Мінаєвим А.Л., повноваження якого на представництво інтересів ТОВ "Кіровоград-центр-буд" не підтверджені допустимими доказами, зокрема, не надано доказів поновлення його на посаді директора товариства у встановленому порядку; його підпис не засвідчений печаткою товариства. При цьому, у матеріалах справи у наявності довідка Головного управління статистики у Кіровоградській області від 06.09.2007р. №14-5756, відповідно до якої керівником товариства є Болобан В.О., який підписав апеляційну скаргу.
Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007р. не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1.Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007р. у справі №9/334-07 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Найкен-Плюс" Товариства з обмеженою відповідальністю "Найкен" - без задоволення.
2. Справу повернути до господарського суду Кіровоградської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.