Справа № 755/17639/24
"15" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040001568 від 05.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Білорічиця, Прилуцького району, Чернігівської області, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
04 травня 2024 року патрульний екіпаж «Рубін 451»Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції у складі інспектора взводу № 1 роти № 3 батальйону № 2 полку № 2 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5 та командира 3 роти 2 батальйону 2 полку ОСОБА_6 , з 8 год. 00 хв. перебували на чергуванні у Дніпровському районі міста Києва.
Близько 15 год. 18 хв. 04.05.2024 на службовий планшет патрульного екіпажу «Рубін 451» надійшов виклик «Порушення ПДР» за адресою: м. Київ, проспект Броварський, 31/33 . Прибувши за вищевказаною адресою працівники патрульної поліції виявили ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які пояснили, що водій фури «SCANIA» R124 LA» д.н.з. НОМЕР_1 поводить себе неадекватно, під час руху на дорозі підрізав інших учасників дорожнього руху та імовірно перебуває у нетверезому стані.
Перевіривши особу водія фури «SCANIA» R124 LA» д.н.з. НОМЕР_1 працівниками патрульної поліції встановлено, що це громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На момент прибуття патрульного екіпажу ОСОБА_3 перебував поблизу передньої частини своєї фури, тримаючи у руках гаманець та мобільний телефон. При спілкуванні з ОСОБА_3 останній повідомляв, що не розуміє чому викликали працівників поліції, після чого у ОСОБА_3 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з ротової порожнини, нестійка ходьба. Після виявлення ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_3 йому було запропоновано пройти тестування на алкоголь за допомогою «Драгеру» або проїхати до КНП КМНКЛ « Соціотерапія » за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, 20, але останній відмовився у категоричній формі.
В подальшому працівники УПП у м. Києві ДПП повернулись до службового транспорту «TOYOTA Prius» д.н.з. НОМЕР_2 та почали складати матеріали за фактом адміністративного правопорушення, перебаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП вчиненого ОСОБА_3 . Громадянина ОСОБА_3 повідомили про те, щоб він залишався на місці та шукав «тверезого водія».
Під час складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП інспекторами Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_3 підійшов до службового автомобіля патрульної поліції «TOYOTA Prius» д.н.з. НОМЕР_2 , відчинив передні праві пасажирські двері автомобіля де сидів інспектор патрульної поліції ОСОБА_6 та попросив не складати адміністративні матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП. У цей момент ОСОБА_3 почав діставати зі свого гаманця грошові кошти та у подальшому поклав на килимок автомобіля поблизу інспектора патрульної поліції ОСОБА_6 купюри номіналом 200 гривень, у кількості 5 штук на загальну суму 1000 гривень, зі словами «Не нада протоколу. Ніякого протоколу».
Так, інспектор УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_6 повідомив ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, зокрема працівникам поліції. Після чого, працівники УПП у м. Києві ДПП вийшли зі свого службового автомобіля та затримали ОСОБА_3 .
Відповідно до Примітки 1 п. 1 ст. 364 Службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Згідно з вказаною нормою працівники патрульної поліції відносяться до службових осіб.
Крім того, відповідно до положень ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати: уповноважені на те посадові особи: органів Національної поліції (стаття 130 КУпАП).
Таким чином, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, громадянин ОСОБА_3 надав службовій особі, а саме інспектору Управління патрульної поліції у місті Києві ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 1 000 гривень за не складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним, щиро розкаявся, фактичні обставини справи не оспорював, а також підтвердив вищеописані встановлені судом обставини справи.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена повністю.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у наданні неправомірної вигоди службовій особі, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 по справі № 944/5954/22 наведено тлумачення прояву щирого каяття обвинуваченого.
Так, у вищевказаній постанові витлумачено, що при встановленні обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щирого каяття, необхідно враховувати, що щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль щодо вчиненого та бажання виправити ситуацію, яка склалася. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести відповідальність за вчинене, а також ця обставина повинна знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
У правовій державі покарання передусім є виправним та превентивним засобом, в якій має використовуватись не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи.
На реалізацію принципу, встановленого частиною другою статті 61 Конституції України, згідно з яким юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, спрямовані положення статті 65 КК України. Зазначений принцип, зокрема, конкретизовано у положеннях Кримінального кодексу України щодо системи покарань, звільнення від кримінальної відповідальності, звільнення від покарання та його відбування, у тому числі призначення більш суворого покарання.
Керуючись загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК України), суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання.
Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину та передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.
Виходячи з мети покарання й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Тобто, кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
Вищевказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 винесеній за результатами розгляду справи № 135/563/22.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, наявності пом'якшуючої обставини, ставлення обвинуваченого до скоєного, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, суд вважає за доцільне призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2024 постановленою у справі № 755/8005/24 (провадження № 1-кс/755/1749/24) накладено арешт на грошові кошти в сумі 1 000 грн. 00 коп., а саме: п'ять купюр номіналом по 200 грн. рожевого кольору № ЕЄ3514703, №УФ5194979, №СЄ8242435, № ВЄ8778507, № ТВ6720961 шляхом заборони користування та розпорядження майном.
Враховуючи вищевикладене, оскільки судовий розгляд справи по суті завершено, суд вбачає за необхідне скасувати арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2024 постановленою у справі № 755/8005/24 (провадження № 1-кс/755/1749/24).
Цивільний позов не заявлено.
В порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів.
Процесуальні витрати суд вирішує відповідно до вимог ст. 124 КПК України.
Керуючись ч. 1 ст. 369 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що станом на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирався.
Арешт накладений ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 10.05.2024 у справі № 755/8005/24 (провадження № 1-кс/755/1749/24) на грошові кошти в сумі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп., а саме: п'ять купюр номіналом по 200 (двісті) гривень рожевого кольору № ЕЄ3514703, №УФ5194979, №СЄ8242435, № ВЄ8778507, № ТВ6720961 шляхом заборони користування та розпорядження майном - скасувати.
Речові докази у справі, які містяться у матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах справи.
Після набрання вироком законної сили, речові докази у кримінальному провадженні, а саме: грошові кошти в сумі 1 000 (одна тисяча) гривень (а саме: п'ять купюр номіналом 200 (двісіті) гривень рожевого кольору № ЕЄ3514703, №УФ5194979, №СЄ8242435, № ВЄ8778507 , № ТВ6720961), що передано на зберігання до індивідуального сейфу, що знаходиться у Солом'янському відділенні АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1 - конфіскувати в дохід держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 376 КПК України, роз'яснити ОСОБА_3 право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з журналом судового засідання, а також подачу на нього своїх зауважень.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення.
Суддя