Справа №:755/16352/24
Провадження №: 1-кс/755/3060/24
"04" жовтня 2024 р. слідча суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102040000007 від 31.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 звернулась до слідчої судді з клопотанням про накладення арешту на вилучене під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон марки «Айфон 8», чорного кольору imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон, що поміщено до спец пакету № ICR0122478 шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження вказаного майна.
Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом Дніпровського УП ГУНП у місті Києві здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42024102040000007 від 31.01.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за попередньою групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з корисливих мотивів незаконно позбавили волі громадянина Туреччини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , способом, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.
У зв'язку з вищевикладеним, 22.09.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Під час досудового розслідування, під час затримання ОСОБА_5 встановлено, що останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 та може зберігати за вказаною адресою інші речові докази, в тому числі речовини та предмети вилучені з обігу.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України з метою врятування майна, що має значення для кримінального провадження, 22.09.2024 старшим слідчим слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , проведено невідкладний обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_5 .
Під час проведення обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 8» чорного кольору imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон, який поміщено до спец. пакету № ICR0122478.
22.09.2024 вказані предмети постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні в порядку ст. 98 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання, просила задовольнити з викладених в ньому підстав. Разом з тим, просила долучити ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2024, якою легалізовано обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , зауважила, що в клопотанні помилково вказано попередню редакцію ст. 170 КПК України. Просила вважати це технічною помилкою.
Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, акцентуючи на тому, що порушено строк розгляду клопотання, а саме клопотання датоване 22 вересня, до суду надійшло 23 вересня, граничний термін розгляду 48 годин і суду дається 72 год. Відсутні підтвердження того, хто є власником вилученого майна, немає ознак, що вилучені речі є речовими доказами.
Слідча суддя, вивчивши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали додані до клопотання, дійшла такого висновку.
З положень ч. 1 ст. 234 КПК України вбачається, що обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК, з метою врятування майна, що має значення для кримінального провадження, 22 вересня 2024 року старшим слідчим СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , проведено невідкладний обшук за вказаною адресою та виявлено і вилучено: мобільний телефон марки «Айфон 8», чорного кольору, imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон, який поміщено до спец. пакету № ICR0122478.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_11 .
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23.09.2024 надано дозвіл на проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою врятування майна у спосіб відшукання речей, що мають значення для кримінального провадження у т.ч. мобільного телефону марки «Айфон 8», чорного кольору, imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Ст. 98 КПК України визначеною, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 5 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Постановою старшого слідчого СВ Дніпровського УП ГУНП у м. Київ ОСОБА_12 від 22.09.2024 вилучене під час обшуку майно визнано речовими доказами.
Разом з тим, на підтвердження того, що вилучений під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «Айфон 8» належить підозрюваному ОСОБА_5 , у судовому засіданні прокурор надала суду копію протоколу допиту свідка від 24.09.2024, згідно якого свідок ОСОБА_14 повідомила, що знайома з ОСОБА_5 з 2017 року, так як вони спільно проживали у цивільному шлюбі до 2022 року, мають спільну дитину. ОСОБА_5 в травні 2024 року телефонував їй з номера НОМЕР_2 , яким він користується з моменту знайомства. Надалі, повідомила, що 13.09.2024 приїхав ОСОБА_5 , попросив в неї автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_3 , яким вона користується на підставі генеральної довіреності, та повідомив, що поверне цього ж вечора. В подальшому з 17 вересня по 21 вересня 2024 року вона постійно писала ОСОБА_5 повідомлення, щоб той повернув автомобіль, час від часу ОСОБА_5 їй писав, що з автомобілем все добре та він скоро поверне, бо йому потрібно працювати. Згодом, 22 вересня 2024 року вночі за місцем її мешкання прийшли працівники поліції та СБУ, щоб провести обшуку, під час якого вилучили « ОСОБА_16 », який належить ОСОБА_5 .
Крім того, в матеріалах, доданих до клопотання, наявний протокол огляду предмета від 22.09.2024, згідно якого предметом огляду є спец пакет ICR0127006, в якому містився мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Max». Під час огляду виявлено листування з контактом, який зазначений як « ОСОБА_5 » зі слів ОСОБА_19 це є особа ОСОБА_5 , контактний номер НОМЕР_4 (фото № 7).
Приймаючи до уваги викладене вище, те, що у вилученому мобільному телефоні марки «Айфон 8», який належить ОСОБА_5 , можуть міститись відомості, які можуть бути використані як доказ факту, що встановлюються під час кримінального провадження, є речовим доказом, оскільки відповідає критеріям визначеним ст.98 КПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Слідчою суддею встановлено, що 22.09.2024 проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено мобільний телефон марки «Айфон 8», чорного кольору, imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон.
Клопотання про накладення арешту складено слідчим 22.09.2024 та подано до суду 23.09.2024, тобто не пізніше наступного дня від вилучення.
Щодо доводів захисту, що слідчою суддею пропущено строки розгляду клопотання, визначені ч. 6 ст. 173 КПК (не пізніше 72 годин з моменту надходження клопотання), варто зазначити таке.
Частина перша статті 173 КПК визначає випадки, коли слідчий суддя відмовляє у задоволенні арешту, серед них, відсутня підстава - закінчення строку, відведеного для вирішення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна. Частина 6 ст. 173 КПК визначає правовий наслідок нерозгляду клопотання у визначені строки - це є підставою для звернення до слідчого із вимогою про повернення майна, тобто орган досудового розслідування позбавляється правових підстав утримувати у себе майно. Однак це не свідчить, що на таке майно не може бути накладено арешт, тим паче, коли вирішується доля арешту майна як речового доказу. Незважаючи на пропущення строків, значення такого майна як доказу для встановлення суттєвих обставин провадження не втрачається.
Отже, сплив процесуального строку постановлення ухвали, за результатами розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, не припиняє необхідності виконати обов'язок розглянути клопотання та не тягне за собою припинення повноважень слідчої судді на прийняття відповідного судового рішення.
Відтак, у судовому засіданні слідчою суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.
Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АGОSІ" проти Сполученого Королівства" (АGОSІ v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Під час розгляду клопотання, встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремих осіб, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Приймаючи до уваги правову підставу для арешту майна, тобто виключення можливості втрати слідів злочину, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб, суд вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованих підстав для арешту зазначеного слідчим у клопотанні майна.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 26, 98, 100, 170-173, 175, 309, 369-372, 392, 395, 532 КПК України, слідча суддя
клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024102040000007 від 31.01.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучене під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: мобільний телефон марки «Айфон 8», чорного кольору imei НОМЕР_1 з сім-карткою оператора Водафон, що було поміщено до спец пакету № ICR0122478 шляхом заборони використання, розпорядження, відчуження вказаного майна.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 .
Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її оголошення.
Роз'яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 45 хв 09 жовтня 2024 року.
Слідча суддя: ОСОБА_1