Справа № 953/4940/24
н/п 2/953/2686/24
03 жовтня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Зуба Г.А.
за участю секретаря Черниш О.М.,
за участю прокурора ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, Держави України в особі Харківської обласної Прокуратури, Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, Держави України в особі Харківської обласної Прокуратури, Казначейської служби України, в якій позивач просить стягнути з Державного бюджету України на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.
Позовні вимоги мотивовані наступним. 23.03.2018 позивач звернувся до Київського відділу поліції ГУ НП в Харківській області із заявою про те, що ОСОБА_4 вчинила самовільні дії відносно майна позивача, чим спричинила йому шкоду. Вказана заява не була внесена до ЄРДР, та 04.04.2018 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова було зобов'язано слідчого Київського ВП ГУ НП в Харківській області внести відомості до ЄРДР за вказаною заявою. 07.06.2018 в ЄРДР було внесено відомості у відповідності до вказаної ухвали до ЄРДР за №12018220490002480 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Досудове розслідування розпочато у вказаному кримінальному провадженні слідчим СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області. Постановою слідчого від 01.11.2018 вказане кримінальне провадження було закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України. З вказаною постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду. Ухвалою слідчого судді від 11.04.2019 постанову про закриття кримінального провадження скасовано та матеріали направлені для вирішення питання про відновлення досудового розслідування. Але, 23.08.2019 слідчим знов було винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, яка також була скасована за скаргою позивача ухвалою слідчого судді від 12.11.2019, та направлено матеріали для продовження досудового розслідування. На виконання вищевказаної ухвали суду 08.01.2020 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні поновлено прокурором. 14.02.2020 прокурором ХМП №2 Харківської області була винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п. 10.1 ст. 284 КПК України у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування. Позивач оскаржив вказану постанову, проте вона ухвалою слідчого судді від 26.03.2020, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2020, в задоволенні скарги було відмовлено. Тому, на думку позивача, внаслідок тривалого розслідування кримінального провадження з 2018 року по 2020 рік вказана справа була закрита у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування. Вказані дії завдали позивачу моральної шкоди, які виявились в порушенні нормальних життєвих зв'язків, вимагали додаткових зусиль для організації його життя, що стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Представником відповідача ДКС України подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову посилаючись на те, що позивач помилково визначив, що Казначейство є належним відповідачем у вказаній справі, та реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження шляхом подання відповідних скарг до суду не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні вимог ст. 1174, 1176 ЦК України.
Представником позивача було подано відповідь на відзив ДКС України, в якій вказує, що Велика Палата ВС зробила висновок у постанові від 27.11.2019 по справі №242/4741/16-ц, що ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Представником відповідача Харківської обласної прокуратури подано відзив на позовну заяву, в кому просить відмовити в задоволенні вказаного позову посилаючись на те, що судовими рішеннями дії та рішення працівників Харківської обласної прокуратури незаконними не визнавались, а позивачем реалізовувалось його право на оскарження процесуальних рішень передбачене ст. 303 КПК України, що не може бути підставою для відшкодування завданої йому моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) працівників органів Харківської обласної прокуратури та шкодою, яка була заподіяна. За вказаних обставин, позивачем не доведено наявність всіх складових елементів цивільного правопорушення.
Представником відповідача ГУ НП в Харківській області подано відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні вказаного позову посилаючись на те, що у кримінальному провадженні обставини вчинення відносно позивача злочинів, передбачених ст 356, ч.1 ст. 197-1 КК України, про які він повідомив у своїй заяві, не підтвердились в ході досудового розслідування, з моменту скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч.1 ст. 197-1 КК України минув строк давності, тому кримінальне провадження було закрито. Позивачем не доведено, що саме внаслідок незаконних дій ГУНП в Харківській області було заподіяно позивачу моральну шкоду внаслідок винесення органом досудового розслідування процесуальних рішень, вчинення дій чи бездіяльності, а скасування судом процесуальних рішень слідчого саме по собі не свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди як підстави для її відшкодування, та не надано доказів заподіяних моральних страждань, та не надано розрахунку з чого складається моральна шкода. За вказаних обставин, позовні вимоги є недоведеними та задоволенню не підлягають.
Представником позивача надано відповідь на відзив відповідача ГУ НП в Харківській області, в якій вона просить задовольнити позов посилаючись на те, що 05.06.2017 позивач звернувся із заявою до Київського ВП ГУНП в Харківській області із заявою про крадіжку паркану, слідчим не були внесені відомості до ЄРДР за даною заявою, чим порушені права заявника, та з самого початку органи поліції не мали бажання розслідувати дане правопорушення, тому внаслідок тривалого провадження з 2017 року по 2023 рік була закрита справа. Неналежне та формальне розслідування справи призвело до неодноразового закриття, чим було спричинено моральну шкоду.
Представником позивача надано відповідь на відзив відповідача Харківської обласної прокуратури, в якій вона просить задовольнити позов посилаючись на те, що неналежне та формальне розслідування кримінальної справи призвело до неодноразового закриття, чим спричинено моральну шкоду.
Позивач та представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача Харківської обласної прокури в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні вказаного позову з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача ГУ НП в Харківській області в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином та своєчасно, спрямував заяву про розгляд справи за відсутності представника, та позицію викладену у відзиві підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача ДКС України в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, в надісланому до суду відзиві просить розглянути справи за відсутності представника.
04.06.2024 вказана справа надійшла на адресу Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зубу Г.А.
Ухвалою судді від 27.06.2024 прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження в ній в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом встановлено, що 23.03.2018 позивач звернувся до Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ст. 197-1 КК України.
Відомості за вказаною заявою до ЄРДР не внесені, у зв'язку з чим позивач звернувся зі скаргою до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, яка ухвалою від 04.04.2018 задоволена, та зобов'язано слідчого Київського ВП ГУНП в Харківській області, визначеному у встановленому законом порядку, внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_3 від 23.03.2018 (ЖЕО Київського ВП ГУ НП в Харківській області за №9345 від 23.03.2018).
07.06.2018 до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ст. 356 КК України та відкрито кримінальне провадження № 12018220490002480.
Вказане кримінальне провадження перебувало в провадженні слідчої Київського ВП ГУНП в Харківській області Крилової О.В.
01.11.2018 слідчою ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018220490002480 від 07.06.2018 закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 та посадових осіб виконавчих органів ХМР складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 197-1, ст. 356 КК України, тобто факту самоправства і самовільного зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.
Позивач не погодився з вказаною постановою та звернувся зі скаргою до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду якої ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2019 скасовано постанову слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області Крилової О.В. від 01.11.2018 про закриття кримінального провадження № 12018220490002480 від 07.06.2018 за ст. 356, ч.1 ст. 197-1 КК України, та матеріали спрямовано керівнику ХМП №2 для вирішення питання про відновлення досудового розслідування.
23.08.2019 слідчою ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018220490002480 від 07.06.2018 закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 та посадових осіб виконавчих органів ХМР складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 197-1, ст. 356 КК України.
Позивач не погодився з вказаною постановою та звернувся зі скаргою до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду якої ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.11.2019 скасовано постанову слідчого СВ Київського ВП ГУ НП в Харківській області Крилової О.В. від 23.08.2019 про закриття кримінального провадження № 12018220490002480 від 07.06.2018, та матеріали спрямовано до Київського ВП ГУНП в Харківській області для продовження досудового розслідування.
14.02.2020 прокурором ХМП №2 Харківської області Лемішко М.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження, якою кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018220490002480 від 07.06.2018 за ознаками складу кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ст. 356, ч.1 ст. 197-1 КК України, закрито на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених статтею 219 КПК України.
Позивач не погодився з вказаною постановою та звернувся зі скаргою до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова, за результатами розгляду якої ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.03.2020, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 14.05.2020, відмовлено в задоволенні вказаної скарги.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п'ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Сам по собі факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідачів і притягнення їх до відповідальності (див. постанови Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19 (провадження № 61-14451св20), від 31 травня 2024 року у справі № 463/9819/21 (провадження № 61-13921св23)).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У вказаній справі позивач посилається на бездіяльність посадових осіб органів державної влади, а також бездіяльність самих органів державної влади, вважаючи, що тривале проведення досудового розслідування, підлягає відшкодуванню державою за рахунок Державного бюджету України.
При цьому, сторона позивача обґрунтовує вимоги щодо відшкодування моральної шкоди бездіяльністю відповідачів, вважаючи процесуальні рішення слідчого, прокурора незаконними з огляду на їх скасування слідчим суддею.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора.
За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.
Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди. При цьому не будь-яке рішення слідчого судді свідчить про протиправність дій державних органів, а мають значення конкретні обставини, встановлені таким рішенням. При встановленні в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності дій чи бездіяльності слідчих органів для вирішення питання про відшкодування шкоди необхідним є доведення заподіяння такими діями (бездіяльністю) моральної шкоди та, відповідно, наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) та заподіяною шкодою.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19), від 19 грудня 2022 року у справі № 466/5021/18 (провадження № 61-21157св19), від 27 березня 2023 року у справі № 757/221/21-ц (провадження № 61-10631св22).
Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскарження позивачем процесуальних рішень слідчого та прокурора є механізмом реалізації його права на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства, що не є підставою для відшкодування моральної шкоди у розумінні статті 23 ЦК України, оскільки не є порушенням прав особи. Судового рішення, яким би встановлювалась протиправність дій або бездіяльність слідчого або прокурора до суду не надано.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту завдання йому моральної шкоди, наявності такої шкоди та можливого причинно- наслідкового зв'язку між шкодою та тривалістю досудового розслідування, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 76, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Держави України в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, Держави України в особі Харківської обласної Прокуратури, Казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_3 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 .
Відповідач - держава України в особі Головного Управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108599.
Відповідач - держава України в особі Харківської обласної прокуратури, місцезнаходження: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108.
Відповідач - Казначейська служба України, місцезнаходження: м. Харків, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Повний текст рішення виготовлено 15 жовтня 2024 року.
Суддя Г.А. ЗУБ