Справа № 638/3859/16-к
Провадження № 1-кс/638/3147/24
14 жовтня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова
у складі слідчого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
з участю заявника: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000142 від 12.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України,-
23.09.2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220480001138 від 09.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України. Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2016 року, в рамках кримінального провадження, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 . Зазначає. що у застосуванні арешту майна відпала потреба, оскільки ОСОБА_3 є добросовісним набувачем. Арешт по справі об'єднаного кримінального провадження №1201622000000142 судом не накладався. У справі відсутні підозрювані та обвинувачені десять років.
В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала своє клопотання та доводи, викладені в письмових заявах по суті справи, просила скасувати арешт, який був накладений не законно на квартиру ще в 2016 році.
Слідчий або прокурор в судове засідання не з'явились, причину неявки не повідомили, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.
Слідчий суддя, дослідивши доводи, викладені в письмових заявах по суті справи, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку заявника, дійшов до наступних висновків.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні СВ Харківського районного управління поліції №3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12016220000000142 від 12.02.2016 року за частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, за фактом заволодіння майном ОСОБА_4 шахрайським шляхом, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.03.2016 року в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220480001138 від 09.03.2016 року накладено арешт на житлові приміщення квартири АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди, стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.
Постановою процесуального керівника - прокурора відділу 04/2/4 прокуратури області ОСОБА_5 від 12.04.2016 року, матеріали кримінальних проваджень №12016220000000142 від 12.02.2016 року по №12016220480001138 від 09.03.2016 року об'єднано під єдиним номером №12016220000000142.
Відповідно до частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
За правилами статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
В цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Так статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею арешт на майно було накладено саме з метою забезпечення збереження речового доказу.
Отже, вказане майно відповідає критеріям статті 98 КПК України, що само по собі є самостійною підставою для накладення на нього арешту. Відповідно до статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, і у такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, де вказано, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. При цьому, майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстави передбаченої п. 1 частини 2 статті 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Натомість, заявником не доведено, що в застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, слідчий суддя зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог статті 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним в статті 98 КПК України.
Згідно статті 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стаття 174 КПК України передбачає два випадки можливого скасування раніше накладеного арешту на майно - 1) у застосуванні арешту майна відпала потреба; 2) арешт накладено необґрунтовано.
Посилання заявника на те, що арешт по справі об'єднаного кримінального провадження №120162200000142 судом не накладався, не відповідає дійсності, оскільки в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220480001138 від 09.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, для забезпечення речового доказу було накладено арешт на квартиру, та в матеріалах кримінального провадження наявна постанова прокурора про об'єднання кримінальних проваджень №12016220480001138 та №120162200000142.
Зважаючи на вищевикладене, приймаючи до уваги, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить правових підстав для задоволення клопотання заявника про скасування арешту майна, оскільки існують підстави для тимчасового позбавлення власника (володільця) майна права на відчуження та розпорядження вказаним майном, тобто існує сукупність підстав вважати, що це майно є речовим доказом у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по-суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до приписів статті 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, яке відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України.
При цьому слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що відмова у задоволенні клопотання не позбавляє його права звернутись повторно з відповідним клопотанням, надавши додаткові документи чи обґрунтування.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000142 від 12.02.2016 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України - відмовити.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 14.10.2024 року.
Слідчий суддя: