Справа № 953/6894/24
Провадження № 2/638/5874/24
Іменем України
14 жовтня 2024 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,
У вересні 2024 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудність з Київського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, в обґрунтування якого зазначило, що 28.07.2021 між позивачем та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір про споживчий кредит № 1630615, за умовами якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 6000 грн, а позичальник зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Строк кредиту - 30 (тридцять) днів. Процентна ставка складає 0,95 процентів за кожен день користування позикою.
Позивач зарахував на картковий рахунок відповідача суму позики в розмірі 6000,00 грн., тобто належним чином виконав умови договору. Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором про споживчий кредит не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 19.07.2024 становить 18000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - основний борг; 12000,00 грн.- заборгованість за відсотками. Позивач зазначає, що нарахування додаткових (збільшених) процентів, передбачених пп. 1.5.2 договору позики, за фактичну кількість календарних днів її користування, за своєю правовою природою у повному обсязі відповідає процентам за ч.2 ст.625 ЦК України
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за договором про споживчий кредит № 1630615 від 28.07.2021 в розмірі 18000,00 грн; покласти на відповідача судові витрати у розмірі 3028 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін про судове засідання. Встановлено відповідачу строк п'ятнадцять днів з дня вручення їй цієї ухвали, протягом якого вона має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв'язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних доказів відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому останній просив справу розглядати без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про судове засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомили, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явилася, відзиву на позовну заяву не подала, тому суд, зі згоди позивача, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (Позикодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про споживчий кредит № 1630615 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 1.1. Позикодавець надає Позичальникові на умовах, що передбачені даним Договором, грошові кошти в позику в сумі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього Договору.
Позика надається Позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту Позикодавця (https://creditup.com.ua), за умови ідентифікації Позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором (п. 1.2 Кредитного договору).
Згідно з 1.3-1.4 Кредитного договору, строк позики за цим Договором складає 30 (тридцять) днів, позика має бути повернута згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (додаток до Договору) до 27 серпня 2021 року. Договір вважається укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний Позичальником та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.
Пунктом 1.5 Кредитного договору встановлено, що строк та проценти за користування позикою за Договором про споживчий кредит обчислюються за фактичну кількість календарних днів користування позикою на наступних умовах: 1.5.1 Протягом строку позики, встановленого пунктом 1.3 Договору, розмір основних процентів складає:
- 0,95 процентів від суми позики, але не менше ніж 50 (п'ятдесят гривень 00 копійок) за перший день користування позикою;
- 0,95 процентів від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
При цьому, нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
Підпунктом 1.5.2 Кредитного договору передбачено, що у разі якщо Позичальник не повернув суму позики у строк встановлений пунктом 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених пунктом 1.5.1 Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (проценти за понадстрокове користування позикою). При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення Позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.
У пункту 7.5 Кредитного договору Позичальник підтвердив, що до укладення цього Договору надав безвідкличну та безумовну згоду, усвідомлюючи її правові наслідки, на використання, в якості аналога власноручного підпису, для підписання цього Договору електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, який надається Позикодавцем.
З Кредитного договору вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом (аналог власноручного підпису) «vv6470».
Згідно з Інформаційною довідкою № 794/07 від 22.07.2024, виданою ТОВ «Платежі онлайн», яке є технологічним оператором платіжних послуг, через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, сайт Торговця: Creditup.com.ua, тип транзакції: видача, деталі: номер транзакції - 32746-16660-91253, номер замовлення - а_47039064_1630615, сума - 6000,00 грн, дата та час проведення - 2021-07-28 11:41:09, номер платіжної картки - НОМЕР_1 , емітент платіжної картки - PRIVAT BANK, код авторизації - 941929, опис - Credit issuance.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1630615 від 28 липня 2021 року за ОСОБА_1 обліковується непогашена заборгованість у розмірі 18000,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - тіло кредиту; 12000,00 грн.- заборгованість за відсотками за період з 28.07.2021 до 24.02.2022.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З Кредитного договору від 28 липня 2021 року вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, він оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Враховуючи положення п. 1.2 Кредитного договору, цей договір було укладено на сайті позикодавця та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом vv6470 28 липня 2021 року, при цьому, без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства та ідентифікації позичальника, такий договір не був би укладений.
Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Договір містить паспортні дані, податковий номер та поштову адресу ОСОБА_1 .
Доказів того, що на банківську картку ОСОБА_1 не було перераховано кредитні кошти за договором матеріали справи не містять та на спростування цього відповідачем доказів не надано.
Договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми та обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючі надані сторонами докази, судом встановлено ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 1630615 належним чином не виконав, суму кредиту у розмірі 6000,00 грн позивачу не повернув, як і не сплатив проценти за користування кредитом згідно з п. 1.3, 1.5.1 у розмірі 1710,00 грн (за період з 28.07.2021 до 27.08.2021) не сплатив.
Щодо стягнення процентів за період з 28.08.2021 до 24.02.2022 у розмірі 10290,00 грн, нарахованих відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, як плату за неправомірне користування чужими грошовими коштами (понадстрокове користування грошовими коштами), в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо договору позики, то сторони вправі встановити строк його дії, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення позики та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування позиченими коштами.
При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку договору чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За умовами Договору про споживчий кредит № 1630615 від 28.07.2021 сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 27.08.2021 року (включно), включаючи дату отримання та повернення позики.
Проте, згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 337/5756/18 (провадження № 61-1397св21) зроблено висновок про те, що положення частини другої статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18.
Тобто 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовується у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Разом із тим, враховуючи принцип свободи договору, передбачений, зокрема, статтею 627 ЦК України, сторони можуть узгодити між собою інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 1.5.2 договору про споживчий кредит визначено, що нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дня повного погашення заборгованості за позикою здійснюється відповідно до 1.5.1 Договору, тобто 0,95% за кожен день користування позикою.
Таким чином, сторони із дотриманням принципу свободи договору визначили та погодили ставку процентів за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити позивачу також проценти за користування кредитом за період з 28.08.2021 до 24.02.2022 у розмірі 10290,00 грн.
Як зазначалось вище, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України відповідач розмір заборгованості за кредитним договором не спростував, свого контррозрахунку заборгованості не надав, як і не надав доказів належного виконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит № 1630615 від 28.07.2021.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).
Одним із способів захисту майнових прав відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України є примусове виконання обов'язку в натурі.
З урахуванням викладеного, враховуючи, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором про споживчий кредит № 1630615 від 28.07.2021 порушено майнові права ТОВ «ВЕЛЛФІН», тому наявні підстави для судового захисту майнових прав позивача та задоволення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за Договором про споживчий кредит № 1630615 від 28.07.2021 у розмірі 18000,00 грн., з яких: 6000,00 грн - тіло кредиту, 1710,00 грн - заборгованість за процентами за період з 28.07.2021 до 27.08.2021 згідно з п. 1.5.1 договору, 10290,00 грн - заборгованість за процентами за період з 28.08.2021 до 24.02.2022 згідно з п. 1.5.2 договору.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» сплачений останнім судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273-274, 279, 280, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ: 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1630615 від 28 липня 2021 року у розмірі 18000,00 грн (вісімнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (ЄДРПОУ: 39952398, юридична адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) судовий збір в сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 14 жовтня 2024 року.
Суддя І.П. Латка