Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1750/24
Провадження № 2/376/935/2024
"07" жовтня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сквира за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання дитини,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, в обґрунтування якого вказав, що з відповідачем ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені понад шість місяців, з відповідачем не проживає, не підтримує близьких стосунків, не веде спільного господарства, не примирилися, спору відносно поділу майна між сторонами на даний час немає.
На день звернення з позовом до суду подружжя проживає окремо, позивач з сином переїхали проживати до його рідні у АДРЕСА_1 .
На даний час між сторонами виник спір щодо місця проживання та виховання їхнього малолітнього сина. ОСОБА_2 проживає окремо, участі у вихованні та утриманні дитини не бере.
Тому позивач 25.07.2024 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог та просить суд встановити факт самостійного виховання дитини.
Законодавчо не передбачено позасудового (іншого) порядку встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.
Для встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно малолітньої дитини, заявнику необхідно встановити факт що має юридичне значення, а саме: факт самостійного виховання дитини віком до 18 років.
З урахуванням викладеного та поданої заяви про збільшення позовних вимог позивач ОСОБА_1 просить суд:
-Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 червня 2016 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 491 - розірвати.
-Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини віком до 18 років, а саме: малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без його участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, заяву підтримує (а.с. 26).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, надала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи без її участі та без фіксування судового засідання технічними засобами, позов визнає у повному обсязі (а.с. 27).
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ч. 3 ст. 211, ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України.
Матеріалами справи установлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 10.06.2016, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб Серії НОМЕР_1 від 10.06.2016 (а.с. 9).
Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 від 02.07.2019 (а.с. 10).
Сторони припинили подружнє життя понад шість місяців, не ведуть спільного господарства, не примирилися, на даний час спору відносно поділу майна між ними немає.
Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду (ч. 3 ст. 105 СК України).
Згідно з ч. 3 ст. 109 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритися, наполягали на розірванні шлюбу.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).
За наявності зазначених обставин суд вважає, що збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, інтересам дитини, тому надалі є недоцільним.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Питання щодо зміни прізвища відповідача судом не вирішувалося.
Щодо встановлення факту самостійного виховання дитини, судом встановлено наступне.
Позивач винаймає житло та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджено договором оренди будинку від 12.01.2024 (а.с.11-14).
Малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком.
Заявою ОСОБА_2 від 07.10.2024, посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Мачковським В.С. реєстраційний №1650, стверджено той факт, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , і перебуває на вихованні та повному фінансовому забезпеченні батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 28).
ОСОБА_2 участі у вихованні та утриманні дитини не бере, проживає окремо.
Законодавчо не передбачено позасудового (іншого) порядку встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком.
За таких обставин, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позивач тривалий час здійснює самостійне виховання малолітньої дитини віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та те, що встановлення даного факту необхідно заявнику для встановлення соціальних пільг та гарантій стосовно дитини, а також те, що встановлення вказаного факту не породжує спір про право, відповідач позов визнала, суд вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 , з урахуванням збільшення позовних вимог, слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76, 81, 258, 259, 263-265, 293, 315, 316, 318, 319, 351, 352, 354 ЦПК України, ст. 24, 105, 110, 112, 113-115 СК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та встановлення факту самостійного виховання дитини - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10 червня 2016 року Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, актовий запис № 491 - розірвати.
Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитини віком до 18 років, а саме: малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції на протязі 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя О.М. Коваленко