справа № 361/2977/24
провадження № 2/361/3303/24
23.09.2024
Іменем України
23 вересня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила суд розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстрований 08 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 925.
В обґрунтування позову зазначала, що 08 жовтня 2014 року вона і ОСОБА_2 уклали шлюб. Від цього шлюбу вони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом із матір'ю. Догляд за дітьми вона здійснює одноособово. Діти перебувають на повному утриманні матері. Відповідач ОСОБА_2 догляд за двома дочками не здійснює та матеріально їх не утримує, налаштовує дітей проти матері.
Спільне сімейне життя у неї з відповідачем ОСОБА_2 не склалося, створенням нормальних сімейних відносин чоловік не переймається, з його ініціативи між ними постійно виникають сварки, у нього відсутня повага до дружини і дітей. Мали місце спроби застосування відповідачем фізичного насильства до своєї дружини. Відповідач живе лише своїми інтересами, які зводяться до його релігійних переконань, офіційно він не працює. ОСОБА_2 із самого свого дитинства відвідує церкву “Віра П'ятидесятники», проводить там майже весь свій вільний час. За порадами його колег у церкві, жінка - це рабиня, вона повинна в усьому слухатися свого чоловіка. Така поведінка відповідача в сім'ї є неприйнятною для неї, призводить до домашнього насильства, що проявляється в постійному психологічному нав'язуванні їй при дочках такої позиції, що також негативно впливає на виховання дітей.
Із грудня 2021 року сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства вони не ведуть. Вона уже чотири рази, тричі у 2020 році та один раз у 2021 році, зверталася до суду з позовами про розірвання шлюбу між сторонами. Проте, маючи надію на зміну чоловіком своєї поведінки та з метою збереження їхньої сім'ї, вона відкликала ці позовні заяви. Відповідач свого відношення до неї (дружини) та поведінку в сім'ї не змінив, він постійно нав'язує їй свої правила співжиття, спонукає до постійного відвідування церкви, виконання всіх його забаганок і розпоряджень без обговорення. У неї відсутні будь-які добрі почуття до відповідача, їхня сім'я фактично розпалася. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам. Надання судом строку для примирення подружжя вважає недоцільним.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності, позов підтримує повністю, просила суд його задовольнити. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем його проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 925. Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із разом матір'ю та перебувають на повному її утриманні.
У ч. 2 ст. 1 СК України визначено, що регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки.
Згідно із ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ч. ч. 6, 9, 10 ст. 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
За змістом положень ч. 1 ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ч. 1 ст. 24 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз чоловіка та жінки, при цьому слово “сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
У ч. 2 ст. 36 СК України визначено, що шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією і законами України.
Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (ст. 51 СК України).
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки подружжя, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вказує на те, що подальше спільне життя сторін та збереження їхнього шлюбу є неможливим та суперечить її інтересам.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
За змістом ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105, ч. 1 ст. 110 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18 виклав правовий висновок та зазначив, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що з грудня 2021 року сторони шлюбних відносин не підтримують, спільного господарства вони не ведуть. Позивач наполягає на розірванні шлюбу з відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача.
За змістом ч. 1 ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно із ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 22 листопада 1984 року кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов'язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягає розірванню, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76, 81, 89, 223, 259, 263 - 265, 280 - 282 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 925.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.