11 грудня 2007 р.
№ Б-39/163-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Мамонтової О.М.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова
на постанову
господарського суду Харківської області
від 28 вересня 2007 року
у справі
№ Б-39/163-07 господарського суду Харківської області
за заявою
ліквідатора Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова
до
Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова
про
визнання банкрутом,
ліквідатор
Капля Михайло Федорович,
за участю представників сторін:
Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" - Товариства інвалідів Київського району м. Харкова -Кошовий С.В. (дов. від 07.12.2007 р.),
Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова - Малахова Ю.А. (дов. від 07.12.2007 № 18171),
встановив:
У вересні 2007 року ліквідатор Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова (далі Боржник) звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про його банкрутство. В обґрунтування посилається на те, що протоколом № 19 від 29.08.2007 р. засідання Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова вирішено припинити діяльність Підприємства шляхом його ліквідації у зв'язку з неможливістю задоволення кредиторських вимог у зв'язку з недостатністю активів.
Ухвалою суду Харківської області від 21.09.2007 р. порушено провадження у справі про банкрутство боржника з врахуванням особливостей, передбачених статтею 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі Закону).
Постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2007р. (суддя Швидкін А.О.) боржника було визнано банкрутом на підставі статті 51 Закону, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено Каплю М.Ф., якого зобов'язано в п'ятиденний термін опублікувати оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Державна податкова інспекція в Київському районі м. Харкова звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить зазначену постанову скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема Конституції України, ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та припинити провадження у справі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши у касаційному порядку постанову суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги частково, виходячи з такого.
Відповідно до ч. 2 і 3 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 28.09.2007 Підприємство "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова було визнано банкрутом, призначено ліквідатора, якого було зобов'язано: в п'ятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в офіційних друкованих органах; в строк до 28.09.2007 виконати ліквідаційну процедуру та надати докази, що свідчать про її виконання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказана постанова місцевого господарського суду прийнята з порушенням вимог процесуального та матеріального права, Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язаний негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.
Ч. 4 даної статті встановлено, що комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Згідно з вимогами ч.3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до вимог ч.5 ст. 60 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст. 60 Господарського кодексу України, публікації оголошення в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства та складання проміжного ліквідаційного балансу можливо з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст.105 ЦК України, із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи та заяви Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова про порушення справи про банкрутство, у ній відсутні посилання на факти: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства у встановленому законодавством порядку, які необхідні для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за правилами ст.51 Закону. Вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в даному випадку, звернення з заявою про порушення справи про банкрутство та порушення провадження за спрощеною процедурою, яку регулює ст.51 Закону, можливе лише після закінчення строку, який передбачений ч. 4 ст. 105 ЦК України. Справа про банкрутство Підприємства "Харківський регіональний центр соціальної і трудової адаптації" Харківського відділення Всеукраїнської громадської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" -Товариства інвалідів Київського району м. Харкова порушена без належного з'ясування кола кредиторів боржника, без дотримання строків, які передбачені ч. 4 ст. 105 ЦК України та встановлення відповідно до вимог норм ЦК України та ГК України того факту, що вартості майна боржника, щодо якого власником прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, ДПІ у Київському районі м.Харкова, як кредитор, зверталася до Боржника із листом про надання документів для здійснення перевірки Підприємства у зв'язку з його ліквідацією. Ліквідатором боржника у наданні таких документів ДПІ було відмовлено. Разом з тим, відповідно до ч. 6 ст. 31 Закону при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.
Зважаючи на вищенаведене та враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову господарського суду Харківської області та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 28 вересня 2007 року у справі № Б-39/163-07 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
Головуючий - М.І. Хандурін
Судді О.М. Мамонтова
О.С. Удовиченко