Справа № 2/593/331/2024
"14" жовтня 2024 р. суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Крамар В. М. ознайомившись з позовом товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У вересні 2024 року до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
27 вересня 2024 року ухвалою судді Бережанського районного суду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без руху та надано позивачу строк для оформлення позовної заяви відповідно до вимог ст. 175 ЦПК України десять днів з дня вручення ухвали.
Вказану ухвалу прийнято у зв'язку з тим, що відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Такі вимоги Закону в позовній заяві поданій товариством з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» не дотримані. Такий висновок випливає з того, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості:
- за кредитним договором № 002/10280625-SP в розмірі 43996,62 грн., з яких: - 19958,73 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; - 2437,89 грн. - загальна заборгованість по відсоткам;
- за кредитним договором № 002/12750513-СК в розмірі 4629,50 грн., з яких: - 3000 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; - 1629,50 грн.. - загальна заборгованість по відсоткам;
- за кредитним договором № 104060419 в розмірі 4354,80 грн., з яких: - 2790 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; - 964,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; 600 грн. - заборгованість за комісією.
Однак у позовній заяві відсутній виклад обставин про те, які істотні умови кредитних договорів № 002/10280625-SP та № 002/12750513-СК, які, відповідно до позовної заяви, укладено 31 травня 2021 року та 25 листопада 2021 року відповідно між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 , а також кредитного договору № 104060419, який, відповідно до позовної заяви, укладено 03 лютого 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 , - в позовній заяві не вказано щодо кредитних договорів: розмір кредиту, який надано відповідачу; у який спосіб було надано кредит (особисто відповідачу, перераховано на рахунок відповідача, інше); розмір (ставка) та порядок нарахування відсотків за договором кредиту; за який час нараховано відсотки (з якого часу і по який час нараховано відсотки); відомості про сплату відповідачем кредиту (коли і в якому розмірі). Не зазначено доказів, якими підтверджуються такі обставини. Також у позовній заяві відсутній виклад обставин як відповідач (особисто чи за допомогою електронних засобів) звертався за отриманням кредиту та яким чином було ідентифіковано відповідача.
Існуючий у позовній заяві виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дає підставу стверджувати, що суд самостійно має відшукати та викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначити докази, що підтверджують вказані обставини. Вказане буде мати наслідком порушення вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, оскільки суд буде викладати обставини на які не посилався позивач та відшукувати докази на підтвердження таких обставин, а не здійснювати справедливий та неупереджений розгляд цивільної справи.
У зв'язку з цим, відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України позивачу в ухвалі зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк усунення недоліків, а саме: подати оновлену позовну заяву в якій викласти обставини про істотні умови кредитних договорів: № 002/10280625-SP від 31 травня 2021 року, № 002/12750513-СК від 25 листопада 2021 року та № 104060419 від 03 лютого 2022 р., викласти обставини істотних умов вказаних кредитних договорів, вказати: розмір кредиту, який надано відповідачу; у який спосіб було надано кредит (особисто відповідачу, перераховано на рахунок відповідача, інше); розмір (ставку) та порядок нарахування відсотків за договором кредиту; за який час нараховано відсотки (з якого часу і по який час нараховано відсотки); відомості про сплату відповідачем кредиту (коли і в якому розмірі). Також у позовній заяві викласти обставини як відповідач (особисто чи за допомогою електронних засобів) звертався за отриманням кредиту та яким чином було ідентифіковано відповідача. Зазначити докази, якими підтверджуються такі обставини.
Ухвалу суду від 27 вересня 2024 року позивачем отримано 27 вересня 2024 року о 12:22:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу в електронний кабінет позивача.
Виходячи з наведеного, останній день на усунення недоліків наведених в ухвалі суду від 27 вересня 2024 року з врахуванням ч.6 ст. 272 ЦПК України припадає на 07 жовтня 2024 року.
Не зважаючи на вказане, позивачем вимоги ухвали від 27 вересня 2024 року у встановлений строк не виконано, оновлену позовну заяву оформлену з дотриманням вимог ст. 175 ЦПК України - до суду до 07 жовтня 2024 року не подано.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається не поданою і повертається позивачеві.
Ч.7 ст. 185 ЦПК України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Виходячи з наведеного, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - слід вважати неподаною та повернути її позивачу. Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Такий висновок, цілком узгоджується з висновком Верховного Суду викладеному у постанові Верховного Суду від 22.09.2019 року по справі № 705/5060/18 (провадження № 61-3331св19), в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказав:
«Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 як неподану, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що заявник отримав копію ухвали суду .... , однак у наданий судом строк недоліки позовної заяви не усунув. Проте, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції.
Суд також зазначає, що Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.
Суд нагадує, що національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі "Кунерт проти Польщі", заява N 8981/17, від 04 квітня 2019 року).
Отже, залишаючи позовну заяву без руху, ОСОБА_1 був поінформований про обов'язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму відповідно до вимог статей 175,177 ЦПК України.
Отже, оскільки ОСОБА_1 не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам статтей 175, 177 ЦПК України, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення.
Таким чином доводи касаційної скарги про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій перешкоджають та обмежують право позивача на доступ до правосуддя, колегія суддів не бере до уваги з огляду на вищевикладене.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", заява N 4909/04, від 10 лютого 2010 року).»
Керуючись ч. ч. 3, 6, 7 ст. 185, ст.ст. 354, 355, п.15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - вважати неподаною та повернути її позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: